У х в а л а
24 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 2-4237/12
Провадження № 14-21звц21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддівБританчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., ОСОБА_4, Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула заяву судді ОСОБА_4 про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідачка) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Органу опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації - про забезпечення повернення малолітньої дитини до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії
за заявою відповідачки про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року і
в с т а н о в и л а:
у грудні 2012 року Головне управління юстиції м. Києва в інтересах позивача звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просило:
- визнати незаконним утримування відповідачкою на території України неповнолітньої дитини ОСОБА_3 (далі - дитина), ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- повернути дитину до місця постійного проживання у Великобританії за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати відповідачку, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, передати дитину позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 для забезпечення повернення дитини.
Справа переглядалася судами неодноразово.
27 травня 2016 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2016 року, яким у задоволенні позову відмовив.
29 серпня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, якою рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2016 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив: визнав незаконним утримання на території України дитини та зобов`язав повернути останню до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії як країни походження за адресою: Мейнор Коттедж, Біркбі, Норталлертон, Північний Йоркшир, DL7 OEF (Manor Cottage, Birkby, Northallerton, NorthYorkshire, DL7 OEF).
28 січня 2021 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі "Сатановська та Роджерс проти України" ("Satanovska and Rodgers v. Ukraine", заява № 12354/19) щодо порушення у цій справі Україною статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
23 лютого 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від відповідачки, в інтересах якої діє адвокат Заруцький О. В., надійшла заява від 20 лютого 2021 року про перегляд судового рішення, у якій відповідачкапросить скасувати постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року й ухвалити нове рішення, згідно з яким відмовити у задоволенні касаційної скарги, поданої в інтересах позивача, та залишити в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2016 року у справі № 2-4237/12.
26 лютого 2021 року суддя-доповідач постановив ухвалу про відкриття провадження за виключними обставинами за заявою відповідачки про перегляд судового рішення.
24 березня 2021 року суддя Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_4 заявила самовідвід від участі у розгляді справи, який мотивувала так:
- вона брала участь у перегляді судових рішень у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, постановляючи ухвалу від 1 квітня 2015 року, згідно з якою цей суд скасував рішення Печерського районного суду міста Києва від 5 червня 2013 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 3 грудня 2014 року та направив справу на новий розгляду до суду першої інстанції;
- у квітні 2015 року відповідачка зверталася зі скаргою до Вищої ради правосуддя щодо притягнення судді ОСОБА_4 як члена колегії суддів у справі № 2-4237/12 до дисциплінарної відповідальності;
- за ініціативою відповідачки обставини справи з негативними оцінками, зокрема і судді ОСОБА_4, мали розголос у засобах масової інформації.
Питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (частина перша статті 40 ЦПК України).
Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, тоді, якщо є інші, ніж перелічені у пунктах 1-4 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді (пункт 5 частини першої статті 36 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що у задоволенні вказаної заяви про самовідвід слід відмовити.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 46).
Щодо суб`єктивного критерію, то немає підстав стверджувати, що суддя Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_4 виявляє особисту упередженість до учасників справи чи до її результату. Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.
Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.
Велика Палата Верховного Суду встановила, що суддя ОСОБА_4 не брала участі у вирішенні справи у суді касаційної інстанції, коли Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову від 29 серпня 2018 року, про перегляд якої просить відповідачка. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах якого була суддя ОСОБА_4, в ухвалі від 1 квітня 2015 року не робив висновків щодо суті спору, а передав справу на новий розгляд, зокрема тому, що суди попередніх інстанцій не виконали вказівки Верховного Суду України, викладені у його постанові від 2 липня 2014 року, та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в його ухвалі від 10 вересня 2014 року. Зазначені факти не дозволяють поставити під сумнів безсторонність судді ОСОБА_4
Крім того, звернення відповідачки до Вищої ради правосуддя щодо притягнення судді ОСОБА_4 як члена колегії суддів у справі № 2-4237/12 до дисциплінарної відповідальності, а також негативні відгуки стосовно цієї судді, поширені у засобах масової інформації, не дозволяють виснувати, що існують об`єктивно виправдані побоювання у відсутності її безсторонності.
Тому за вказаних обставин підстав для задоволення заяви про самовідвід немає.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду