П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
м. Київ
Провадження № 11-20сап21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
представників скаржника - Антоніва Р.В., Ніколенко А. В.,
розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 22 грудня 2020 року № 3597/0/15-20,
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою від 22 грудня 2020 року № 3597/0/15-20 ВРП відмовила у задоволенні клопотання судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 22 червня 2020 року № 1914/2дп/15-20 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, скаргу ОСОБА_1 на зазначене рішення Дисциплінарної палати залишила без розгляду та повернула скаржнику.
20 січня 2021 року ОСОБА_1 оскаржив цю ухвалу ВРП до Великої Палати Верховного Суду.
Обґрунтовуючи вимоги скарги про визнання протиправною і скасування ухвали ВРП від 22 грудня 2020 року, ОСОБА_1 посилається на те, що ВРП, відмовивши у задоволенні його клопотання про поновлення строку на оскарження рішення її Другої Дисциплінарної палати, належним чином не оцінила поважність вказаних у клопотанні причин пропуску строку на подання скарги, внаслідок чого прийняла незаконну та необґрунтовану ухвалу, яка порушує його право на доступ до правосуддя та оскарження рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
ОСОБА_1 зазначає, що об`єктивно не мав можливості подати скаргу до ВРП у визначений законом строк, адже рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 22 червня 2020 року було оприлюднене на сайті ВРП лише 3 липня 2020 року, а повний його текст був виготовлений та направлений ОСОБА_1 8 липня 2020 року, тобто поза межами строку на його оскарження, який закінчився 2 липня 2020 року. Наведене унеможливлювало подання скарги в установлений законом строк, оскільки скаржнику були невідомі мотиви прийняття Другою Дисциплінарною палатою зазначеного вище рішення.
Направлена ВРП копія повного тексту оскаржуваного рішення надійшла до Печерського районного суду міста Києва лише 13 липня 2020 року.
При цьому у період з 26 червня по 24 липня 2020 року ОСОБА_1 перебував у відпустці за межами Києва, а з 27 по 31 липня 2020 року - був відсутній у зв`язку з сімейними обставинами (як компенсація за роботу у вихідні дні). Отже, фактично копію повного тексту оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_1 отримав після виходу на роботу 3 серпня 2020 року і в цей же день звернувся зі скаргою до ВРП.
ОСОБА_1 наголошує на тому, що законом не встановлено обов`язок судді відстежувати оприлюднення повного тексту рішення Дисциплінарної палати ВРП на її офіційному вебсайті. До того ж, під час перебування у відпустці поза межами міста Києва (до 27 липня 2020 року) у нього не було технічної та фактичної можливості скористатися послугами Інтернету та зайти на сайт ВРП для ознайомлення зі змістом рішення. Скарга ж була подана до ВРП у десятиденний строк (на сьомий день) з дня ознайомлення з рішенням на сайті ВРП та у перший день після виходу на роботу й отримання повного тексту рішення.
Усе наведене вище, на переконання ОСОБА_1, дає підстави для висновку про поважність причин пропуску строку на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати від 22 червня 2020 року, однак ВРП протиправно відмовила у його поновленні.
У відзиві на скаргу ВРП зазначає, що оскаржувана ОСОБА_1 ухвала ВРП прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Регламентом Вищої ради правосуддя, затвердженим рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП), та Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII). Просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги.
ВРП посилається на те, що суддя ОСОБА_1 не обґрунтував причини пропуску строку для оскарження рішення Дисциплінарної палати окремо за кожен день понад десятиденний строк із дня його ухвалення, навіть у разі оприлюднення рішення з порушенням строку, встановленого для його виготовлення, та після закінчення строку на його оскарження.
На переконання ВРП, вказані суддею ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного на 42 дні строку є недостатніми і непереконливими. Наведені ним обставини не належать до тих, що є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Тому у ВРП не було підстав для поновлення строку на оскарження рішення Дисциплінарної палати, адже причини його пропуску, що були наведені ОСОБА_1 у відповідному клопотанні, не можна вважати поважними.
У судовому засіданні представники скаржника підтримали вимоги скарги та дали пояснення, подібні тим, що викладені в скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений.
Велика Палата Верховного Суду заслухала пояснення представників скаржника, перевірила матеріали скарги та матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, всебічно і повно з`ясувала всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, і встановила таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.
За приписами частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.
Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини третьої якої скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
Відповідно до положень Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду розглядає скарги на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, за правилами касаційного провадження.
За частиною другою статті 51 Закону № 1798-VIII скарга на рішення Дисциплінарної палати має бути подана не пізніше десяти днів з дня його ухвалення. ВРП може поновити строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин.
Згідно із частиною другою статті 2 цього Закону ВРП затверджує Регламент, положення якого регулюють процедурні питання здійснення нею повноважень.
Рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 затверджено Регламент.
Відповідно до абзацу другого пункту 13.7 Регламенту ВРП якщо скарга подана з пропуском строку на оскарження рішення Дисциплінарної палати і особа, яка її подала, порушує питання про поновлення цього строку, доповідач у висновку зазначає про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку.
Пунктом 13.8 Регламенту ВРП визначено, що ВРП більшістю її членів, які беруть участь у засіданні, може поновити особі, яка подала скаргу, строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин.
На підставі пункту 5 частини шостої статті 51 Закону № 1798-VIII скарга на рішення Дисциплінарної палати залишається без розгляду і повертається особі, яка її подала, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, і ВРП такий строк не поновлено.
Частиною шостою статті 34 Закону № 1798-VIII передбачено, що резолютивна частина рішення ВРП, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному вебсайті ВРП не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.
Згідно із частиною десятою статті 50 Закону № 1798-VIII копія рішення Дисциплінарної палати у семиденний строк з дня оголошення його резолютивної частини вручається чи надсилається судді та скаржнику.
Як убачається з матеріалів справи, розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 призначався двічі: на 25 травня та 22 червня 2020 року.
На зазначені засідання дисциплінарного органу суддя ОСОБА_1 не з`явився.
22 травня 2020 року суддя ОСОБА_1 повідомив, що не має можливості взяти участь у засіданні 25 травня 2020 року через надмірну кількість справ, призначених до розгляду на вказану дату.
У засідання Другої Дисциплінарної палати ВРП 22 червня 2020 року суддя ОСОБА_1 не прибув, надіслав заяву, в якій зазначив про неможливість взяти участь у вказаному засіданні Дисциплінарної палати з огляду на надмірну кількість справ, призначених до розгляду, серед яких клопотання, що надійшли від органів досудового розслідування.
Отже, ОСОБА_1 знав про те, що 22 червня 2020 року Друга Дисциплінарна палата ВРП розглядатиме дисциплінарну справу стосовно нього - і ухвалить рішення про застосування до нього дисциплінарного стягнення або відмову в цьому. Мав знати й порядок оскарження рішення Дисциплінарної палати.
22 червня 2020 року Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення № 1914/2дп/15-20, яким суддю Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Цього ж дня на офіційному вебсайті ВРП були оприлюднені результати розгляду питань порядку денного засідання Другої Дисциплінарної палати ВРП.
Рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 22 червня 2020 року оприлюднене на її офіційному вебсайті 3 липня 2020 року.
Копію оскаржуваного рішення надіслано судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 8 липня 2020 року, що підтверджується супровідним листом № 26396/0/9-20, а також списком № 2180 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та номером відправлення 0405043845160.
16 липня 2020 року голова Печерського районного суду міста Києва Козлов Р. Ю. повідомив ВРП, що на час надходження (13 липня 2020 року) до цього суду рішення Другої Дисциплінарної палати від 22 червня 2020 року суддя ОСОБА_1 перебуває у відпустці, у зв`язку із чим не вбачається можливим вручити йому вказане рішення. Надано наказ в.о. голови Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2020 року № 215-к/2020 про надання відпустки судді ОСОБА_1 з 23 червня по 24 липня 2020 року включно.
Крім того, відповідно до наказу голови Печерського районного суду міста Києва Козлова Р.Ю. від 24 липня 2020 року № 320-з/2020 судді ОСОБА_1 надано 5 днів відпочинку за роботу у вихідні дні, а саме з 27 по 31 липня
2020 року.
3 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав до ВРП скаргу на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 22 червня 2020 року № 1914/2дп/15-20 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, у якій було заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження рішення.
На обґрунтування клопотання про поновлення строку ОСОБА_1 зазначив, що останнім днем строку оскарження згаданого рішення стало 2 липня 2020 року, однак те, що оприлюднення та вручення йому оспорюваного рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП здійснено після закінчення строку на його оскарження, а також те, що він перебував у відпустці, до того ж поза межами міста Києва, й не мав можливості ознайомитися з текстом рішення дисциплінарного органу, унеможливило подання ним скарги в установлений законом десятиденний строк, а отже, цей строк пропущений з поважних причин.
ВРП ухвалою від 22 грудня 2020 року № 3597/0/15-20 ВРП відмовила у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 22 червня 2020 року № 1914/2дп/15-20, скаргу ОСОБА_1 на зазначене рішення дисциплінарної палати залишила без розгляду та повернула скаржнику.
Залишаючи без розгляду скаргу, ВРП керувалася тим, що суддя подав скаргу після закінчення строку, передбаченого частиною другою статті 51 Закону № 1798-VIII, а зазначені ним причини пропуску цього строку не можна вважати поважними й такими, що дають підстави для його поновлення.
Велика Палата Верховного Суду вважає такий висновок ВРП обґрунтованим і законним.
Так, пропущений строк на оскарження рішення Дисциплінарної палати може бути поновлений у разі наявності поважних причин такого пропуску (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Останнім днем строку для подання скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП від 22 червня 2020 рокубуло 2 липня 2020 року.
Суддя ОСОБА_1 оскаржив його до ВРП лише 3 серпня 2020 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на 42 дні.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП по те, що оприлюднення повного тексту оскаржуваного рішення Дисциплінарної палати ВРП з пропуском строку може бути передумовою для поновлення строку оскарження такого рішення, однак на розумно необхідний строк, при обґрунтуванні суддею неможливості звернення зі скаргою у найкоротший термін.
Тому ВРП, з огляду на такий короткий строк, встановлений законом для оскарження рішення її дисциплінарного органу, вирішуючи питання щодо поважності причин його пропуску, повинна дослідити обґрунтованість причин пропуску кожного дня пропуску цього строку. Лише у випадку, коли буде встановлено об`єктивні причини пропуску суддею десятиденного строку оскарження рішення, а також об`єктивну неможливість звернутися зі скаргою на рішення Дисциплінарної палати кожного наступного дня до моменту фактичного подання скарги, ВРП може визнати причини пропуску цього строку об`єктивними, у зв`язку із чим він поновлюється.
Однак у клопотанні про поновлення строку для оскарження рішення Дисциплінарної палати ОСОБА_1 не обґрунтував причини його пропуску окремо за кожний день понад десятиденний строк із дня ухвалення оскаржуваного рішення Дисциплінарної палати.
До того ж, як уже згадувалося вище, 22 червня 2020 року на офіційному вебсайті ВРП були оприлюднені результати розгляду питань порядку денного засідання Другої Дисциплінарної палати ВРП.
На переконання Великої Палати Верховного Суду, описані скаржником обставини щодо його перебування за межами міста Києва, відсутність на робочому місці в суді у зв`язку з відпусткою чи використанням днів відпочинку не можна вважати такими, що об`єктивно позбавили суддю можливості, за умови його зацікавленості у результатах вирішення дисциплінарної справи чи наміру на реалізацію його права щодо оскарження такого результату, відстежити ухвалення дисциплінарним органом рішень у його дисциплінарній справі на офіційному вебсайті ВРЮ.І, як слушно зауважила ВРП, доступ до такої інформації є вільним та жодних обмежень щодо нього не встановлено.
Наведені ОСОБА_1 обставини не підтверджують поважність причин пропуску строку оскарження рішення Дисциплінарної палати, оскільки з огляду на тривалість періоду, протягом якого скаржник не вчиняв дій, спрямованих на оскарження рішення, їх не можна вважати такими, що унеможливили подання скарги у встановлений законом десятиденний строк, а не після спливу 42 днів після його закінчення.
Велика Палата Верховного Суду відхиляє як неприйнятне посилання судді ОСОБА_1 на те, що чинне законодавство не покладає на особу обов`язок слідкувати (моніторити) за інформацією на вебсайті ВРП.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами (у цьому випадку - ВРП) наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду (порушення статті 6 Конвенції).
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП правомірно залишила скаргу ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 22 червня 2020 року без розгляду та повернула її скаржнику з підстав закінчення строку, встановленого для її подання, і ВРП такий строк не поновила, оскільки наведені причини пропуску цього строку не є істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Оцінивши в сукупності отримані докази, беручи до уваги аргументи та доводи, наведені в скарзі та відзиві на неї, Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРП, приймаючи оскаржувану ухвалу, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Регламентом ВРП та Законом № 1798-VIII.Оскаржувана ухвала ВРП містить обґрунтовані мотиви про відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП, залишення її без розгляду та повернення скаржнику.
Наведені у скарзі доводи не спростовують правильності висновків ВРП.
Передбачених статтею 52 Закону № 1798-VIIIпідстав для скасування ухвали ВРП не встановлено.
Отже, правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на ухвалу ВРП від 22 грудня 2020 року № 3597/0/15-20 немає.
Керуючись статтями 266, 344, 350, 359Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду