П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/113/20
Провадження № 11-206заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третя особа - Запорізька обласна державна адміністрація, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2020 року (судді Рибачук А. І., Желєзний І. В., Стеценко С. Г., Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.),
У С Т А Н О В И Л А :
Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Президента України Зеленського В. О., третя особа - Запорізька обласна державна адміністрація (далі - Запорізька ОДА), у якому просив:
- визнати протиправними дії Президента України щодо відмови у задоволенні звернення позивача від 30 вересня 2019 року про введення надзвичайного стану на території Запорізької області;
- зобов`язати Президента України на засіданні Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) розглянути заяву позивача від 30 вересня 2019 року про введення надзвичайного стану на території Запорізької області відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян"; перевірити факти, викладені позивачем у вказаній заяві, та прийняти за нею реальне рішення, письмово повідомити позивача про результати перевірки його заяви та про суть прийнятого рішення; перевірку заяви здійснити за його безпосередньою участю.
2. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що 30 вересня 2019 року він спрямував на ім`я Президента України - Голови РНБО заяву про жахливе соціально-економічне і правове становище людини, повну деморалізацію і деградацію населення і правозахисних органів Запорізької області та введення на території Запорізької області надзвичайного стану з метою відновлення конституційного ладу, забезпечення правопорядку, прав і свобод людини та нормалізації діяльності органів державної влади на території Запорізької області.
3. Позивач указав, що згідно з листом-відповіддю від 08 жовтня 2019 року № 22/058829-08 його заява, яка, на думку позивача, зачіпає питання реальної загрози національній безпеці України, зокрема її конституційному ладу, всупереч статті 15 Закону України "Про звернення громадян" розглянута завідувачем відділу Департаменту звернення громадян при Офісі Президента України.
4. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
від 12 лютого 2020 року у справі № 9901/555/19 задоволено позов ОСОБА_1, у якому він оскаржував указану відповідь Департаменту звернення громадян при Офісі Президента України, визнано протиправною бездіяльність Президента України - Голови РНБО щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 30 вересня 2019 року, зобов`язано Президента України - Голову РНБО розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 вересня 2019 року відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".
5. ОСОБА_1 зазначає, що згідно з повідомленням від 27 березня 2020 року
№ 01-01/224 відповідач відмовив у задоволенні заяви від 30 вересня 2019 року з мотивів відсутності умов для введення надзвичайного стану, визначених Законом України "Про правовий режим надзвичайного стану".
6. Позивач уважає, що Президентом України не виконано рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 9901/555/19 щодо розгляду заяви позивача відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", оскільки заява розглянута з порушенням порядку розгляду звернень громадян, визначеного, зокрема, статтями 15, 18, 19 Закону "Про звернення громадян", тобто без перевірки викладених у заяві фактів злочинного посягання на конституційний лад України.
7. Позивач наголошує на тому, що викладені у його заяві від 30 вересня 2019 року факти злочинного посягання державних органів у Запорізькій області на конституційний лад, повсякденного, всеосяжного порушення конституційних прав та свобод людини підтверджуються речовими доказами - актами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інвентаризації активів, співвідношенням розміру середньомісячного доходу та розміру ринкових цін.
8. ОСОБА_1 вважає, що Президент України, розглядаючи його заяву, не перевірив ці факти та не надав їм належної оцінки.
9. Позивач наголошує на тому, що загроза конституційному ладу полягає у систематичному порушенні органами державної влади у Запорізькій області норм розділу 2 Конституції України, обкладанні населення поборами, в тому числі непосильними тарифами за житлово-комунальні послуги, невиконанні своїх обов`язків, відсутності соціально-економічного розвитку. На думку позивача, це призведе до масштабних техногенних катастроф, епідемій, голоду та стихійних голодних бунтів.
10. Такі обставини позивач уважає підставою для введення надзвичайного стану на території Запорізької області та зазначає, що відповідачем безпідставно та всупереч Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" не виконано вимогу, викладену в заяві ОСОБА_1, та не введено такий стан.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
11. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням
від 15 червня 2020 року відмовив у задоволенні позову.
12. Судове рішення мотивовано тим, що, даючи відповідь на звернення позивача
від 30 вересня 2019 року, Президент України діяв у межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, листом від 27 березня 2020 року № 01-01/224 повідомив позивача про відсутність умов, передбачених Законом України "Про правовий режим надзвичайного стану", для введення надзвичайного стану на території Запорізької області, а також про те, що пропозиції позивача будуть розглянуті Апаратом РНБО та взяті до відома.
13. Відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності та виконання вимог статей 15 та 19 Закону України "Про звернення громадян".
14. Крім того, суд зауважив, що нормами Закону України "Про Раду національної безпеки та оборони України" не передбачена можливість участі осіб у засіданнях РНБО за їх зверненнями, поданими у порядку Закону України "Про звернення громадян", відтак дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про його особисту участь у засіданні РНБО.
Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі та у відзиві на неї
15. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2020 року та ухвалити нове рішення.
16. Скаржник наголошує на тому, що вважає відповідь Президента України - Голови РНБО на його звернення від 30 вересня 2019 року про введення надзвичайного стану на території Запорізької області неналежною, такою, що не містить відповіді по суті звернення.
17. ОСОБА_1 вважає, що на порушення статті 19 Закону України "Про звернення громадян" зазначене звернення не перевірене відповідачем на предмет наявності чи відсутності підстав для введення надзвичайного стану, вказує на те, що засідання РНБО з розгляду питань, викладених у зверненні, не проводилось.
18. Вказане, на думку скаржника, свідчить про необґрунтованість рішення суду першої інстанції.
19. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Наголошує на безпідставності позовних вимог, оскільки за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 Президентом України - Головою РНБО було надано належну та вичерпну відповідь про відсутність підстав для введення надзвичайного стану на території Запорізької області.
20. Запорізька ОДА у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Наголошує на тому, що відповідачем у повній мірі виконано вимоги статей 15 та 19 Закону України "Про звернення громадян" щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень письмово повідомляти про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. При цьому третя особа наголошує на тому, що позивачем не наведено жодних фактів існування обставин, передбачених статтею 4 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану", які могли б бути підставою для введення такого стану. Також Запорізька ОДА вважає, що позивачем ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі не зазначено, яким чином і які права порушено оскаржуваною відповіддю на звернення та яким чином ймовірне введення надзвичайного стану на території Запорізької області сприятиме реалізації його прав та інтересів.
Рух апеляційної скарги
21. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 вересня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2020 року.
22. Ухвалою від 27 жовтня 2020 року цю справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників, а ухвалою від 16 грудня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його клопотання про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Установлені обставини справи
23. ОСОБА_1 30 вересня 2019 року звернувся до Президента України - Голови РНБО зі зверненням про жахливе соціально-економічне і правове становище людини, повну деморалізацію і деградацію населення і правозахисник органів Запорізької області та введення на території Запорізької області надзвичайного стану по відновленню конституційного ладу і забезпечення правопорядку, прав і свобод людини, поданою в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян".
24. Ця заява була розглянута, та листом Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України від 08 жовтня 2019 року № 22/058829-08, підписаним завідувачем відділу Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України, надано відповідь на звернення від 30 вересня 2019 року.
25. Вважаючи, що розгляд його заяви здійснено неналежною особою, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій Президента України та зобов`язання Президента України особисто розглянути його звернення.
26. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням
від 12 лютого 2020 року у справі № 9901/555/19, яке набрало законної сили 19 березня 2020 року, позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність Президента України - Голови РНБО щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 30 вересня 2019 року, спрямованої на адресу Президента України - Голови РНБО. Зобов`язав Президента України - Голову РНБО розглянути заяву ОСОБА_1
від 30 вересня 2019 року відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".
27. Судове рішення мотивоване тим, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни, а тому має право на особистий розгляд його заяви першими керівниками органів державної влади відповідно до приписів частини другої статті 15 Закону України "Про звернення громадян". Суд зауважив, що завідувач відділу Департаменту звернення громадян Офісу Президента України, який надав відповідь позивачу 08 жовтня
2019 року, заступник Керівника Офісу Президента України, який 28 січня 2020 року надіслав звернення позивача для розгляду до апарату РНБО, Керівник Офісу Президента України, який 28 січня 2020 року повідомив позивача про надіслання його звернення до апарату РНБО, не є особами, які в силу вимог Закону України "Про звернення громадян" зобов`язані розглянути заяву позивача. Відтак суд дійшов висновку, що заяву позивача як особи з інвалідністю внаслідок війни мав особисто розглянути Президент України - Голова РНБО.
28. Президентом України звернення позивача було розглянуто особисто та листом від 27 березня 2020 року за № 01-01/224 надано відповідь, якою повідомлено про відсутність умов, передбачених Законом України "Про правовий режим надзвичайного стану" для введення надзвичайного стану, а також про те, що пропозиції ОСОБА_1 розглянуто Апаратом РНБО та взято до відома.
29. Не погоджуючись із такою відповіддю Президента України, посилаючись на порушення відповідачем вимог статей 15, 18, 19 Закону України "Про звернення громадян" та вважаючи, що Президент України неналежно здійснив розгляд заяви, чим порушив права позивача, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
30. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
31. За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
32. Відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
33. Згідно зі статтею 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
34. Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
35. Відповідно до статті 3 цього Закону заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
36. Положеннями статті 15 Закону України "Про звернення громадян" установлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
37. Статтею 18 Закону України "Про звернення громадян" визначені права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Так, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
38. Відповідно до статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
39. Пунктами 18 та 21 статті 106 Конституції України визначено, що Президент України очолює РНБО; приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України.
40. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Раду національної безпеки та оборони України" РНБО відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
41. Статтею 6 цього Закону визначений склад РНБО. До складу РНБО за посадою входять Прем`єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. Членами Ради національної безпеки і оборони України можуть бути керівники інших центральних органів виконавчої влади, а також інші особи, визначені Президентом України.
42. Відповідно до статті 9 Закону України "Про Раду національної безпеки та оборони України" на засіданнях РНБО її члени голосують особисто. Делегування ними обов`язку бути присутніми на засіданні РНБО іншим особам не допускається. У засіданнях РНБО може брати участь Голова Верховної Ради України. На запрошення Голови РНБО у її засіданнях можуть брати участь голови комітетів Верховної Ради України, інші народні депутати України, керівники центральних органів виконавчої влади та інші особи, які не є членами РНБО.
43. Статтею 4 Закону України "Про Раду національної безпеки та оборони України" передбачено, що відповідно до функцій, визначених Конституцією України та цим Законом, РНБО розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Стратегії національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України, приймає рішення щодо, зокрема, питань введення надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях.
44. Статтею 4 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" визначені умови введення надзвичайного стану. Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим. Надзвичайний стан може бути введений у разі:
1) виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров`ю значних верств населення;
2) здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об`єктів життєзабезпечення;
3) виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об`єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
4) виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;
5) спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;
6) масового переходу державного кордону з території суміжних держав;
7) необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.
45. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України.
46. У цій справі позивачем оскаржуються дії Президента України, які виразились у відмові задовольнити звернення позивача про введення надзвичайного стану на території Запорізької області, а також зобов`язати відповідача на засіданні РНБО розглянути заяву позивача, перевірити викладені у ній факти за безпосередньою участю позивача та прийняти реальне рішення.
47. Із наведених норм убачається, що механізм введення надзвичайного стану на території держави або окремого її регіону передбачає прийняття відповідного рішення РНБО, видання Президентом України указу про введення надзвичайного стану та затвердження такого указу Верховною Радою України.
48. З огляду на приписи статті 106 Конституції України питання введення надзвичайного стану на території України або окремого регіону є дискреційним повноваженням Президента України як очільника РНБО та водночас суб`єкта законодавчої ініціативи, яка реалізується шляхом видання відповідного указу.
49. При цьому підстави для введення надзвичайного стану визначені виключно статтею 4 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану", та їх перелік є вичерпним.
50. Наведені позивачем у його заяві обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує необхідність введення надзвичайного стану на території Запорізької області, зокрема, як уважає позивач, жахливе соціально-економічне і правове становище людини, повна деморалізація і деградація населення і правозахисних органів Запорізької області, обкладання населення поборами, в тому числі непосильними тарифами за житлово-комунальні послуги, невиконання органами державної влади своїх обов`язків, відсутність соціально-економічного розвитку, не є тими обставинами, з якими Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану" пов`язує можливість та/або необхідність введення надзвичайного стану.
51. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, надаючи відповідь на звернення ОСОБА_1, дотримався вимог статей 15 та 19 Закону України "Про звернення громадян", повідомив позивача про відсутність умов для введення надзвичайного стану на території Запорізької області, а також про те, що пропозиції позивача, викладені у заяві, взяті РНБО до відома.
52. Велика Палата Верховного Суду погоджується із таким висновком та вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Незгода позивача зі змістом відповіді та особисте переконання у необхідності введення надзвичайного стану не свідчить про порушення відповідачем прав ОСОБА_1 у спірних правовідносинах чи недотримання Президентом України законодавчих норм.
53. З огляду на те, що позовна вимога про визнання протиправними дій Президента України щодо відмови у задоволенні звернення позивача від 30 вересня 2019 року про введення надзвичайного стану на території Запорізької області не підлягає задоволенню, а вказане звернення є розглянутим та на нього надана відповідь, то немає підстав і для задоволення позовної вимоги про зобов`язання його повторного розгляду.