Постанова
іменем України
23 березня 2021 року
м. Київ
справа № 497/1601/18
провадження № 51-4723 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Чаплинського Ю.М.,
а також в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_2,
захисника Купцова І.П.,
потерпілої ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Купцова І.П. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 липня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 липня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160270000345, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Кубей Болградського району Одеської області, жителя АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Болградського районного суду Одеської області
від 18 червня 2012 року за ч. 2 ст. 185 КК до двох років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки,
у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 липня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК кожного до покарання у виді позбавлення волі на строк чотирнадцять років шість місяців.
Ухвалено строк відбування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання обчислювати з 5 липня 2018 року.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 липня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 змінено, виключено з його мотивувальної частини посилання на обставини, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, - вчинення злочину групою осіб, тяжкі наслідки від злочину. Доповнено мотивувальну частину вироку обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, - рецидив злочину.В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_1 засуджено за умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин, встановлених судом.
Так, 4 липня 2018 року приблизно о 12-й годині ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вживали алкогольні напої у кафе "Левада" по вул. Болгарських ополченців у м. Болграді Одеської області. Під час вживання алкоголю між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на ґрунті ревнощів виникла сварка, яка того ж дня приблизно о 17-й годині була продовжена біля магазину "Продукти" по вул. Варненській, 54 м. Болграда.
Бажаючи продовжити сварку поза уваги сторонніх осіб, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, виїхали на автомобілі "ВАЗ 2104", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 за межі міста Болграда.
Під час руху по ґрунтовій дорозі на південно-східній окраїні міста Болграда біля міського сміттєвого звалища між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 була продовжена сварка. Після зупинки автомобіля ОСОБА_2, діючи з особистих неприязних відносин, завдав ОСОБА_4 численні (не менш п`яти) ударів кулаками в обличчя, після чого вивів його з автомобіля та наніс потерпілому ще численні (не менш п`яти) удари кулаками та ногами по обличчю та тілу. ОСОБА_1 також приєднався до нанесення ударів ОСОБА_4, завдавши останньому численні (не менш п`яти) удари кулаками та ногами по обличчю та тілу. Від отриманої сукупності ударів потерпілий втратив свідомість та впав на узбіччя дороги.
У подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_1, діючи з мотивів особистих неприязних відносин до потерпілого, що виникли під час сварки у зв`язку з висловлюваннями ОСОБА_4 до обох, які вони вважали образливими, вступили у змову між собою, спрямовану на протиправне позбавлення життя ОСОБА_4 .
Діючи зі спільним умислом на протиправне позбавлення життя потерпілого, ОСОБА_2 завдав ОСОБА_4 численні (не менш п`яти) удари металевим балонним ключем по голові, а ОСОБА_1 наніс останньому численні (не менш дев`яти) удари металевим ломиком та не менш двох ударів молотком по голові ОСОБА_4, в результаті чого потерпілий від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.
Бажаючи сховати сліди злочину та знищити тіло ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перенесли тіло у канаву біля вказаної дороги. В подальшому ОСОБА_1 набрав з паливної системи автомобіля у пластикову пляшку бензин, яким полили тіло загиблого та підпалили. Після чого вони залишили місце події, спільно прослідували до водосховища колишнього військового полігону, що знаходиться між містом Болград та селом Каракурт Болградського району, де сховали у воді свою одежу та предмети (металевий ломик, балонний ключ та молоток), якими наносили удари ОСОБА_4 .
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 проситьухвалу апеляційного суду щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Водночас засуджений оскажує вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильну кваліфікацію його дій та порушення вимог КПК. Стверджує, що судами не було взято до уваги показання ОСОБА_2 про вчинення злочину лише останнім та про непричетність ОСОБА_1 до скоєння умисного вбивства. На думку засудженого, докази, які покладено в основу вироку, є недостатніми для визнання його винуватим. При цьому вважає, що сторона обвинувачення не надала належні докази на підтвердження того, що він мав мету та керувався мотивом заподіяти потерпілому смерть. Крім того, вказує на те, що суд обґрунтував свої висновки про його винуватість на неправдивих показаннях свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також взяв до уваги показання обвинувачених на досудовому розслідуванні, а не ті, які вони давали безпосередньо в судовому засіданні. На думку ОСОБА_1, суд безпідставно відкинув доводи обвинувачених про те, що потерпілий заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження. Вважає висновок експертизи № 1551-Х/1087Д помилковим та вказує на фальсифікацію об`єкта дослідження. Посилається на те, що він є носієм III групи крові, а не IV групи, як зазначено у висновку цієї експертизи.
Захисник Купцов І.П. просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, порушення вимог процесуального та матеріального права. Вважає, що суд неправильно виклав у вироку анкетні дані ОСОБА_2 та відобразив його показання не в повній мірі, вибірково на власний розсуд. На думку захисника, рішення судів ґрунтуються на припущеннях. Стверджує, що ОСОБА_2 вчинив злочин самостійно, а не в групі з ОСОБА_1 . На думку захисника, дії ОСОБА_2 мають бути кваліфіковано за ст. 118 КК, оскільки той вчинив вбивство потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони. Вважає, що для проведення дослідження, результатом якого є висновок експертизи № 1551-Х/1087Д, було надано пластикову пляшку, що до цього кримінального провадження не має відношення. Посилається на порушення судом принципу безпосередності дослідження доказів, змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів. Крім того, вказує на невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та захисники Чаплинський Ю.М. і Купцов І.П. підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор Гошовська Ю.М. вважала касаційні скарги необґрунтованими та просила судові рішення залишити без зміни.
Потерпіла ОСОБА_3 заперечувала щодо задоволення касаційних скарг.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, захисників Чаплинського Ю.М. і Купцова І.П., потерпілої ОСОБА_3 та прокурора Гошовської Ю.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково на таких підставах.
Згідно зі ст. 433 КПК Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин
У п.1 ч. 1, ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Відповідно до ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесення йому вироку.
Наведені положення Протоколу узгоджуються з вимогами КПК щодо права на справедливий судовий розгляд, змагальності сторін, безпосередності дослідження доказів, їх допустимості. Кожний випадок порушення цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні ст. 6 Конвенції, а відтак й істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
З огляду на положення ч. 1 ст. 409 КПК суд апеляційної інстанції переглядає в апеляційному порядку законність та обґрунтованість судового рішення місцевого суду і надає сторонам кримінального провадження можливість перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Також зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам
ст. 419 КПК.
Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що на вирок місцевого суду ОСОБА_1 та його захисник Гайдай Я.Ф., захисник Купцов І.П. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.
Обвинувачений та захисник Гайдай Я.Ф. вказували на те, що ОСОБА_1 непричетний до вчинення умисного вбивства потерпілого, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 396 КК. Вважали, що вирок ґрунтується на припущеннях. Посилались на порушення вимог КПК та обґрунтовували свої вимоги відповідними доводами.
Захисник Купцов І.П. вказував на відсутність доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину в співучасті з ОСОБА_1, зазначаючи, що його підзахисний скоїв умисне вбивствоОСОБА_4 самостійно. На думку захисника, дії ОСОБА_2 мали би бути кваліфіковані за ст. 118 КК, оскільки той діяв у стані необхідної оборони, викликаної неправомірними діями потерпілого, але перевищив її межи. Також вказував про неправильне відображення у вироку показань обвинуваченого та анкетних даних.
Однак, переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції в повній мірі не перевірив доводи апеляційних скарг, не дав на них вичерпних відповідей, зокрема, щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а також не зазначив належних мотивів, з яких він виходив при постановленні ухвали.
При цьому апеляційний суд формально перевірив доводи захисника Гайдая Я.Ф. та обвинуваченого ОСОБА_1, які вказували про непричетність останнього до вчинення умисного вбивства ОСОБА_4, оцінив їх критично, обмежившись лише фразою, що невизнання обвинуваченим своєї провини розцінюється як намагання ухилитися від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Водночас, ухвала апеляційного суду не містить жодних мотивів, з яких визнано необґрунтованими доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що відповідно до показань свідків, допитаних в суді, конфлікт був між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Без належної відповіді залишись і доводи захисника Купцова І.П. про те, що ОСОБА_2 діяв у стані необхідної оборони, викликаної неправомірними діями ОСОБА_4 .
Також апеляційний суд в ухвалі лише зазначив, що вина обвинувачених у вчиненні злочину підтверджується певними доказами, зокрема, даними протоколу огляду місця події від 4 липня 2018 року та висновку комісійної судово-імунологічної та трасологічної експертизи речових доказів № 1551-Х/1087Д від 28 серпня 2018 року, згідно з якими на поверхні пластикової плашки об`ємом 2 літра з залишками пального, вилученої під час огляду місця події, виявлено піт з антигенами А та В системи АВО, які характерні для групи крові АВ (ІV). За умови змішування слідів поту на пляшці їх походження можливе від підозрюваного ОСОБА_1 .
Разом із тим, апеляційним судом не дано жодних відповідей на доводи обвинуваченого та захисника, які вважали, що для проведення експертизи № 1551-Х/1087Д було надано іншу пластикову пляшку, що до цього кримінального провадження відношення немає;кров ОСОБА_1 не відноситься до IV групи, а також відсутній протокол відбору його біологічних зразків.
Крім того, зазначивши в ухвалі вимоги апеляційної скарги захисника Гайдая Я.Ф. про визнання певних доказів недопустимими, апеляційний суд вказані доводи по суті не перевірив.
Також обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Гайдай Я.Ф.посилалися на порушення вимог закону щодо безпосередності дослідження доказів, принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів. При цьому вони вказували на те, що суд взяв до уваги лише письмові докази та показання обвинувачених, які вони давали під час досудового розслідування, а не безпосередньо в судовому засіданні.
На вищенаведені доводи апеляційний суд не дав жодних відповідей, натомість в ухвалі перелічив ті ж самі докази, якими суд першої інстанції обґрунтував свій вирок.
До того ж, апеляційний суд послався в якості доказу на письмову заяву ОСОБА_1 від 5 липня 2018 року, надану ним на досудовому розслідуванні, чим залишив поза увагою вимоги ч. 4 ст. 95 КПК, які зобов`язують суд обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
Також апеляційний суд указав на протокол затримання ОСОБА_2 в порядку ст. 208 КПК, зазначивши, що під час затримання останній надав власноручно пояснення та визнав свою провину в скоєнні вбивства ОСОБА_4 .
Поряд з тим, апеляційний суд не звернув уваги й на те, що суд першої інстанції послався на змістпротоколів слідчих експериментів за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1, але оцінив їх як показання, зазначивши, що під час проведення цих слідчих дій свідчення кожного з обвинувачених про обставини скоєння злочину співпадають з фактичними обставинами справи. Однак, показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК.
Крім того, в ухвалі наведено зміст вимог апеляційної скарги та доводи захисника Купцова І.П., зокрема, про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_2 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК, про неправильне викладення у вироку анкетних даних обвинуваченого та вибіркове відображення його показань, але жодних відповідей на ці доводи апеляційним судом не надано.
Отже, апеляційний суд усупереч вимогам статей 94, 370, 419 КПКналежно не перевірив і не проаналізував усіх доводів апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_1, захисників Гайдая Я.Ф. та Купцова І.П., не дав на них вичерпних відповідей та не зазначив належних мотивів, з яких він виходив при постановленні ухвали.
Наведені порушення є істотними і такими, що могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Таким чином, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові, перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, а за наявності для цього підстав - шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд