Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 521/8082/20
провадження № 61-16381св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Немерцаловою Світланою Володимирівною, на постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про захист авторських прав, у якому просила суд: визнати дії ФОП ОСОБА_2 протиправними та стягнути з нього на її користь компенсацію у розмірі 1 605 280 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2020 року у складі судді Бобуйок І. А. позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу у зв`язку з невиконанням вимог ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 25 травня 2020 року про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала районного суду мотивована тим, що оскільки ОСОБА_1, не виконала вимоги ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 25 травня 2020 року про залишення позовної заяви без руху, а саме: не вказала електронної адреси відповідача, не зазначила ціни позову, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються та не сплатила судовий збір за другу позовну вимогу майнового характеру окремим платіжним документом, відтак, позовна заява вважається неподаною та підлягає поверненню позивачеві.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві є неправильними та суперечать нормам процесуального права.
Апеляційний суд вказав, що 29 травня 2020 року ОСОБА_1 направила до районного суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій обґрунтувала свої правові позиції, якими вона керувалася при виконанні нею процесуальних обов`язків на дотримання процесуальних вимог подаючи позовну заяву. Зазначене підтверджується матеріалами справи (том 1, а. с. 73-88).
При цьому у заяві позивач також просила долучити до справи квитанцію про сплату судового збору з викладеними обрахунками його обсягу та внесла уточнення до позовних вимог, чим фактично усунула недоліки позовної заяви.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що вимога районного суду про необхідність зазначення електронної адреси відповідача не зазначалася судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, проте, викладена в мотивуванні ухвали про повернення позовної заяви, з посиланням на пункти 2, 3 частини третьої статті 175 ЦПК України. При цьому відповідно до змісту частини третьої статті 175 ЦПК України, номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти зазначаються в позовній заяві у випадку, якщо вони відомі. Тому даний перелік способів зв`язку не є вичерпним, а норма має варіативний характер і застосовується лише за умови, якщо такі відомості відомі, тому не зазначення електронної адреси не може слугувати підставою для винесення ухвали про повернення позовної заяви.
З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що арґументи районного суду, викладені в ухвалі про залишення позову без руху, не можуть бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2020 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2020 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ФОП ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційним судом не направлялося на його адресу копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та копії апеляційної скарги. Також не надано апеляційним судом строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Стверджує, що за подання позовної заяви позивачка повинна сплатити судовий збір у розмірі 10 510 грн, оскільки вона не є жертвою політичних репресій, що підтверджується судовими рішеннями у справах № 661/2040/19, 727/7977/19. Крім того, позивачем не долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що вона є реабілітованою особою відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення ФОП ОСОБА_2 зазначає те, що районний суд дійшов правильного висновку та повернув ОСОБА_1 позовну заяву на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України, оскільки нею не були виконані вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Зазначає, що апеляційний суд належно не повідомив його про розгляд апеляційної скарги та помилково скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Абзацом 4 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Касаційна скарга ФОП ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Судом встановлено, що на електронну адресу: mx1.mail.gov.ua Малиновським районним судом м. Одеси ОСОБА_1 було надіслано ухвалу від 25 травня 2020 року про залишення позовної заяви без руху. В указаному документі зазначено, що лист доставлено адресату 26 травня 2020 року о 17:08:58 год.
На виконання ухвали Малиновського районного суду м. Одеси суду від 25 травня 2020 року ОСОБА_1 29 травня 2020 року через систему "Електронний суд" надіслано заяву про усунення недоліків позовної заяви з долученням дублікату квитанції № 0.0.1709803842.1 від 19 травня 2020 року про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн.
Уважаючи, що позивачем не виконано вимоги ухвали Малиновського районного суду м. Одеси суду від 25 травня 2020 року та не усунено недоліки позовної заяви, зокрема, не сплачено судовий збір за позовну вимогу майнового характеру, не зазначено електронної адреси відповідача та ціни позову, обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються, районний суд визнав позовну заяву ОСОБА_1 неподаною та повернув її.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала районного суду не відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України.
З такими висновками суду апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачеві, районний суд допустив порушення норм процесуального права з формальних підстав.
Відповідно до вимог, передбачених пунктами 2, 3 частини третьої статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти сторін, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Частиною першою статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Апеляційним судом правильно встановлено відсутність підстав для застосування положень частини третьої статті 185 ЦПК України, оскільки районним судом не взято до уваги зміст позовної заяви та заяви про усунення недоліків з додатками до неї. При цьому суд першої інстанції не визначив особливостей справи та не надав належної оцінки доводам, викладеним у заяві про уточнення позовної заяви, що призвело до ухвалення судового рішення, яке порушує права позивача, передбачені статтями 55, 124 Конституції України, частиною першою статті 4 ЦПК України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Колегія суддів вважає обґрунтованим тлумачення апеляційним судом змісту частини третьої статті 175 ЦПК України про те, що обов`язок зазначення електронної адреси та адреси електронної пошти у позивача виникає лише у випадку, коли такі відомості йому відомі, а не зазначення такої інформації не може слугувати підставою для постановлення ухвали про повернення позовної заяви.
Посилання апеляційного суду на надмірний формалізм у трактуванні районним судом національного законодавства згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини є правильними.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява №48778/99).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції"). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Белле проти Франції" від 4.12.95 та "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії").
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає висновки районного суду про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 надмірним формалізмом та такими, що не відповідають положенням процесуального права.
Щодо сплати ОСОБА_1 судового збору колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 175 ЦПК України визначено, що, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
На виконання вимог ухвали Малиновського районного суду м. Одеси суду від 25 травня 2020 року про усунення недоліків позовної заяви, зокрема, в частині відсутності підтверджень сплаченого судового збору, ОСОБА_1 подала суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучила до неї квитанцію про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн за вимогу немайнового характеру.
При цьому в заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 одночасно уточнила позовні вимоги.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 вважала, що належно усунула недоліки первинно поданої позовної заяви.
При цьому помилкове посилання позивача на пункт 4 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" не впливає на законність судового рішення апеляційного суду, оскільки позивач доплатила судовий збір, одночасно уточнивши позовні вимоги, що не перешкоджає суду при ухваленні рішення вирішити питання щодо стягнення недоплаченого судового збору
Відповідно до частини другої статті 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Отже, під час розгляду справи суд не позбавлений можливості встановити ціну позову та стягнути несплачену частину судового збору за пред`явлену позивачем вимогу майнового характеру.
Посилання заявника на те, що суд не вчинив усіх дій для вручення йому копії апеляційної скарги та повістки у суд, колегія суддів відхиляє, оскільки вони свого підтвердження не знайшли.
Матеріалами справи підтверджено, що поштова кореспонденція судом апеляційної інстанції надсилалася за адресою: АДРЕСА_1 та була повернута оператором поштового зв`язку у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. (том 1, а. с. 118, 122).
Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Доказів того, що на виконання вимог частини першої статті 131 ЦПК України ФОП ОСОБА_2 повідомляв суд про зміну адреси місця проживання, заявником не надано. Крім того, саме ця адреса зазначена у касаційній скарзі.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду