Постанова
Іменем України
23 березня 2021 року
м. Київ
справа № 607/10490/17
провадження № 61-5729св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Уніка", ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Провідна", ОСОБА_4, Товариство з додатковою відповідальністю Страхове товариство "Домінанта",
розглянуву попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року у складі суддів: Ткач О. І., Гірського Б. О., Бершадської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
23 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Уніка" (далі - ПрАТ СК "Уніка") ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Провідна" (далі - ПрАТ СК "Провідна"), ОСОБА_4, Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство "Домінанта" (далі - ТзДВ СТ "Домінанта"), про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Позов обгрунтований тим, що 23 грудня 2014 року приблизно о 17.15 год на пішохідному переході проїжджої частини вулиці 15 Квітня у м. Тернополі, навпроти автомийки "Престиж" на нього здійснено наїзд трьома транспортними засобами, якими керували відповідачі.
В результаті наїзду він отримав тілесні ушкодження, які належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя.
Враховуючи перенесений фізичний біль, проходження реабілітації впродовж тривалого часу, спричинення йому моральної шкоди, просив стягнути із відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 100 000,00 грн з кожного у відшкодування моральної шкоди, а також із ТзОВ "Домінанта" 15 492,27 грн на відшкодування майнової шкоди та 650,78 грн - моральної шкоди.
Інші страхові компанії добровільно відшкодували витрати, пов`язані з лікуванням, та відшкодували моральну шкоду.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2018 року позов в частині вимог до ПрАТСК "Уніка" залишено без розгляду.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від05 жовтня 2018 року позов в частині вимог до ПрАТ СК "Провідна" залишено без розгляду.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 06 листопада 2018 року позов задоволено частково. Стягнено з ТзОВ "Домінанта" на користь ОСОБА_1 16 130,62 грн страхового відшкодування, в тому числі 727,52 грн - моральної шкоди, та на користь держави 704, 80 грн судових витрат. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та на користь держави 704,80 грн судового збору. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та на користь держави 704,80 грн судового збору. Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 70 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та на користь держави 704,80 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що всі відповідачі, як особи, які керували джерелами підвищеної небезпеки завдали шкоду позивачу. Тривале лікування позивача з приводу отриманих травм спричинило душевні страждання для рідних позивача, порушило життєвий уклад його сім`ї. Суму відшкодування моральної шкоди, яку стягнено з ОСОБА_4, судом зменшено з посиланням на те, що останній мав якнайменшу об`єктивну можливість уникнути контакту з тілом позивача та факт надання ОСОБА_4 фінансової допомоги в сумі 3 000,00 грн під час лікування позивача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
ПостановоюТернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06 листопада 2018 року змінено в частині суми у відшкодування моральної шкоди.
Стягнено з ОСОБА_2 30 000,00 грн замість 100 000,00 грн, з ОСОБА_3 30 000,00 грн замість 100 000,00 грн, з ОСОБА_4 15 000,00 грн замість 70 000,00 грн моральної шкоди на користь ОСОБА_1 . Судові витрати покладені на відповідачів в межах ними понесених.
Суд апеляційної інстанції виходив з принципу розумності, оскільки заробітки відповідачів є незначними, що вбачається в порівнянні з середньомісячною зарплатою в Тернопільській області станом на 2018 рік, яка становила 6 971,00 грн. Суд апеляційної інстанції застосував частину третю 3 статті 1193 ЦК України та зменшив розмір відшкодування шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подали касаційну скаргу
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні докази у справі, надав їм належну оцінку, врахував глибину та тривалість моральних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості дійшов обгрунтованого висновку, що необхідним та достатнім розміром грошового відшкодування моральної шкоди позивачу є сума в розмірі 270 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди до 75 000,00 грн, не навів підстав, передбачених процесуальним законом, для зміни рішення суду першої інстанції, обмежившись лише загальними фразами, що зазначена сума буде достатньою компенсацією за спричинені позивачем душевні страждання.
Суд апеляційної інстанції не навів нової оцінки доказів, які містяться в матеріалах справи, та не зробив власних висновків щодо обставин справи, не зазначив норми матеріального чи процесуального права, які порушені судом першої інстанції, а також не зазначив підстав для зміни рішення.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги постанову Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 490/347/16-ц.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що з моменту наїзду на позивача транспортними засобами і до сьогодні він перебуває в стані постійного стресу, його здоров`я підірване. Після дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) він перебував на тривалому лікуванні, проходив тяжку реабілітацію.
Суд апеляційної інстанції помилково взяв до уваги постанову слідчого про закриття кримінального провадження, у якій зазначено, що слідство достеменно не встановило, хто із водіїв порушив Правила дорожнього руху, вказавши, що кожен з водіїв зазнав психологічного стресу, як особа яка не порушила Правил дорожнього руху, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, однак спричинила тілесні ушкодження іншій особі.
Взявши до уваги постанову слідчого про закриття кримінального провадження та зазначивши про моральну шкоду для водіїв, суд порушив статтю 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин статтю 1193 ЦК України, оскільки матеріальне становище всіх відповідачів дозволяє виплатити моральну шкоду позивачу. Жоден з відповідачів не навів вагомих підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.
Аргументи інших учасників справи
22 квітня 2019 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу, у якому він просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи врахував матеріальний стан водіїв, наявність на утриманні дітей та зазначив, що в діях водіїв відсутній склад кримінального правопорушення, дії водіїв позбавлені суспільної небезпеки. Позивач не виділивши себе на проїзній частині дороги, відповідно до пункту 4.4 Правил дорожнього руху, своїми діями позбавив можливості водіїв побачити його.
23 квітня 2019 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу. У відзиві ОСОБА_3 просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Зазначав, що суд апеляційної інстанції врахував позицію всіх учасників справи і виніс об`єктивне, справедливе, законне рішення, визначивши розмір спричиненою ОСОБА_1 моральної шкоди із врахуванням всіх обставин справи та обставин ДТП.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, відзиви на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 грудня 2014 року приблизно о 17:15 год. на окружній дорозі міста Тернополя, на вул. 15 Квітня, навпроти автомийки "Престиж" позивач зазнав наїзду трьома автомобілями: автомобілем ВАЗ-21091 фіолетового кольору, р. н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 ; автомобілем сірого кольору NISSAN-PRIMERA 2.0, р. н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 та автомобілем SKODA-FABIA помаранчевого кольору, р. н. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_4 .
Автомобіль ВАЗ-21091 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіль NISSAN-PRIMERA під керуванням ОСОБА_3 рухались в зустрічному русі поряд з дорожньою розміткою, яка розділяє зустрічні транспортні потоки, в умовах недостатньої освітленості та зливного дощу на окружній дорозі міста Тернополя. Автомобіль SKODA-FABIA під керуванням ОСОБА_4 рухався позаду автомобіля NISSAN-PRIMERA .
Органами розслідування не встановлено, який із автомобілів: ВАЗ-21091 чи NISSAN-PRIMERA першим вчинив наїзд на позивача, але достовірно встановлено, що тіло було відкинуте на дорожнє покриття перед автомобілем SKODA-FABIA одним із двох вищезазначених автомобілів і контакт з автомобілем SKODA-FABIA з тілом позивача відбувся на пішохідному переході.
Кримінальне провадження за фактом ДТП не знайшло в діях відповідачів порушень Правил дорожнього руху, при цьому зазначено, що в діях відповідачів була відсутня технічна можливість шляхом екстреного гальмування уникнути контакту з позивачем (т. 2, а. с. 37-44).
Згідно з протоколом огляду місця ДТП від 23 грудня 2014 року подія мала місце в умовах недостатньої освітленості, в умовах зливного дощу, а дорожня розмітка "зебра" на час огляду погано проглядалась (т. 2, а. с. 38 зв., 195-196).
Відповідно до постанови старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 28 лютого 2018 року кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23 грудня 2014 року № 12014210010003325, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, яке передбачено частиною другою статті 286 КК України - порушення правил дорожнього руху, що заподіяли тілесні ушкодження ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 37-44).
За змістом цієї постанови, в ході досудового слідства встановлено, що неможливо встановити в абсолютних величинах місця наїздів автомобілів на пішохода відносно елементів дороги та меж пішохідного переходу у зв`язку з відсутністю уточнюючої слідової інформації, зафіксованої під час огляду місця пригоди, як і неможливо достовірно встановити послідовність спричинення позивачу тілесних ушкоджень (т. 2, а. с. 39 зв., 41, 193).
Тією ж постановою констатовано, що ознаки волочіння чи переїзду тіла не виражені; водії трьох автомобілів були позбавлені можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування уникнути наїзду на пішохода із-за обставин, які пов`язані з моменту виникнення небезпеки для руху - настання конкретної видимості пішохода (т. 2, а. с. 42, 43 зв.- 44).
Суди встановили відсутність грубої необережності позивача.