Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 358/460/16-ц
провадження № 61-6673св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області,
третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області на рішення Миронівського районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року у складі судді Гаврищука А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Вербової І. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - ДСА України в Київській області), про зобов`язання надати житло.
Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що 23 квітня 2008 року його призначено на посаду судді Рокитнянського районного суду Київської області. Рішенням виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області від 19 червня 2008 року його та членів його сім`ї взято на квартирний облік і включено до окремого списку для позачергового одержання житла.
У квітні 2011 року його переведено на роботу на посаду судді Богуславського районного суду Київської області.
На підставі рішення виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області від 26 травня 2011 року у зв`язку з переведенням на нове місце роботи його знято з квартирного обліку та передано його облікову справу в м. Богуслав.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області від 16 червня 2011 року його та членів його сім`ї взято на позачергову чергу квартирного обліку з урахуванням перебування на обліку за попереднім місцем проживання.
Він перебуває на обліку для отримання житла з червня 2008 року і до цього часу, всупереч вимогам частини сьомої статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області не забезпечив його житлом.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив зобов`язати виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області запропонувати йому різні варіанти благоустроєного житла житловою площею не менше 64,60 кв. м та після погодження з ним видати йому ордер на заселення, а в разі невиконання рішення суду в місячний строк з дня набрання рішенням законної сили стягнути на його користь грошову компенсацію у розмірі вартості квартири з метою самостійного придбання житла.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області в місячний строк після набрання рішенням законної сили надати ОСОБА_1 та членам його сім`ї з чотирьох осіб, благоустроєне житло у вигляді окремої квартири у м. Богуслав у межах норми житлової площі з урахуванням права на додаткову площу, що відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, та видати ордер на заселення жилої площі.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень частини сьомої статті 44 Закону України "Про статус суддів" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та статті 46 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) обов`язок позачергового забезпечення позивача жилим благоустроєним приміщенням в межах норми жилої площі та з урахуванням права на додаткову площу покладено на виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області. При цьому суд зіслався на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 07 травня 2012 року (провадження № 21-292а11), від 12 листопада 2014 року (провадження № 6-157цс14).
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сержанюка А. С., Мережко М. В., апеляційну скаргу Богуславської міської ради Київської області задоволено частково, рішення Миронівського районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року скасовано та закрито провадження у справі.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що заявлені позовні вимоги виникли з правовідносин, що мають публічно-правовий характер, а тому цей спір відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України 2004 року) повинен розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що ОСОБА_1 оскаржує судове рішення з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, оскільки ураховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин про право на позачергове отримання житла у зв`язку з проходженням публічної служби, цей спір не є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу Богуславської міської ради Київської області залишено без задоволення, рішення Миронівського районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 07 травня 2012 року (провадження № 21-292а11), обов`язок забезпечити житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, покладений на місцеві органи виконавчої влади за місцем роботи судді, а дії ДСА України та її територіальних управлінь із забезпечення суддів житлом є додатковими у разі невирішення цього питання органом місцевої виконавчої влади.
При цьому суд апеляційної інстанції послався на порушення відповідачем вимог частини сьомої статті 44 Закону України "Про статус суддів" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а також те, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не встановлено та стороною відповідача не надано підтвердження відсутності можливості відповідно до вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, надати житло позивачу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Миронівського районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до частини сьомої статті 44 Закону України "Про статус суддів" і постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2005 року № 707, якою затверджено Порядок забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів, законодавець поклав обов`язок із забезпечення судді відповідним житлом саме на місцеві органи виконавчої влади та ДСА України й її територіальні управління, а до обов`язків виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області (органу місцевого самоврядування) належить взяття, перебування та зняття з обліку позивача. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, хоча й послались на висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 07 травня 2012 року (провадження № 21-292а11), від 12 листопада 2014 року (провадження № 6-157цс14), але відступили від правових позицій, висловлених у них, без наведення відповідних мотивів.
Крім того, на переконання заявника, позивачу було безпідставно надано перевагу в забезпеченні житлом перед іншими особами, які також користуються пільгами під час визначення черговості забезпечення житлом.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що касаційна скарга виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області не підлягає задоволенню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.
Відзив на касаційну скаргу від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року касаційну скаргу виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області на рішення Миронівського районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року залишено без руху для усунення недоліків.
У травні 2019 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області на рішення Миронівського районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року і витребувано із Миронівського районного суду Київської області цивільну справу № 358/460/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
Відповідно до Указу Президента України від 23 квітня 2008 року № 392/2008 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Рокитнянського районного суду Київської області.
У зв`язку із призначенням на посаду судді Рокитнянського районного суду Київської області та переїздом із м. Миронівки до смт Рокитного, рішенням виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області від 16 червня 2008 року № 169 вирішено взяти ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік й включено до окремого списку для позачергового одержання житла.
На підставі зазначеного рішення виконавчим комітетом Рокитнянської селищної ради Київської області відповідно до вимог частин сьомої, восьмої статті 44 Закону України "Про статус суддів" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, пунктів 2-4 Порядку забезпечення суддів Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2005 № 707, у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин, станом на 19 червня 2008 року у ОСОБА_1 виникло право не пізніше шести місяців після обрання на посаду судді місцевого суду на позачергове забезпечення благоустроєним житлом, що розташоване у смт Рокитному Київської області, розмір якого визначається відповідно до статті 47 ЖК Української РСР з урахуванням права на додаткову житлову площу згідно зі статтею 49 ЖК Української РСР.
Відповідно до Указу Президента України від 02 квітня 2011 року № 345/2011 "Про переведення суддів" ОСОБА_1 переведено з посади судді Рокитнянського районного суду Київської області на посаду судді Богуславського районного суду Київської області.
Керуючись положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", нормами ЖК Української РСР та Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, виконавчий комітет Рокитнянської селищної ради Київської області 26 травня 2011 року прийняв рішення № 96, відповідно до якого зняв ОСОБА_1 з квартирного обліку та передав його облікову справу в м. Богуслав у зв`язку із переведенням судді на нове місце роботи.
Рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області від 16 червня 2011 року № 117/7 ОСОБА_1 та членів його сім`ї, яка на той час складалася із шести осіб, взято на позачергову чергу квартирного обліку, з урахуванням перебування на обліку за попереднім місцем проживання, тобто з 19 червня 2008 року, згідно з пунктом 46 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470.
19 жовтня 2015 року голова Богуславського районного суду Київської області Тітов М. Б. звернувся до Богуславської міської ради Київської області із клопотанням про вирішення питання щодо надання ОСОБА_1 та членам його сім`ї ордера на вселення до одного із новозбудованих будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 або будинку АДРЕСА_2 .
Рішенням Богуславської міської ради Київської області від 23 грудня 2015 року № 161/14 у задоволенні клопотання голови Богуславського районного суду Київської області Тітова М. Б. відмовлено у зв`язку із відсутністю вільного житла та з метою недопущення порушення черговості.
Згідно з окремим списком осіб, які мають право на позачергове отримання житла, ОСОБА_1 перебуває на обліку для отримання житла у виконавчому комітеті Богуславської міської ради Київської області під № 73.
Відповідно до довідки Богуславського районного суду Київської області від 29 січня 2016 року на час розгляду справи ОСОБА_1 працює на посаді судді Богуславського районного суду Київської області.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині відмовлених позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до частини сьомої статті 44 Закону України "Про статус суддів" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та пунктів 2-4 Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів, судді місцевого суду який потребує поліпшення житлових умов може надаватися поза чергою житлове приміщення за місцем суду не пізніше як через 6 місяців після його обрання. Отже, виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області зобов`язаний забезпечити житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов.
Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Статтями 126, 130 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій України" у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.
Положеннями частини сьомої статті 44 Закону України "Про статус суддів" передбачено, що не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду. У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді. Порядок фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло, визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2005 року № 707 затверджено Порядок забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів (був чинним на час виникнення спору).
Згідно із пунктами 2, 4 цього Порядку суддям, які відповідно до житлового законодавства перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, надають окрему квартиру або будинок місцеві органи виконавчої влади не пізніше ніж через шість місяців після їх обрання на посаду. Взяття, перебування та зняття з обліку судді здійснюється виконавчими комітетами рад за місцем роботи відповідно до житлового законодавства.
У разі коли місцевий орган виконавчої влади у шестимісячний строк не забезпечив житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, суд на підставі його заяви за погодженням з ДСА України або її територіальним управлінням (стосовно судді місцевого суду) може прийняти рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету та передачу його у користування судді (пункт 7 цього Порядку).
Пунктом 9 зазначеного Порядку передбачено, що для забезпечення суддів благоустроєним житлом ДСА України та її територіальні управління (стосовно суддів місцевих судів) ведуть контрольні списки суддів, які потребують поліпшення житлових умов, та суддів, які забезпечені житлом, і вносять місцевим органам виконавчої влади пропозиції щодо забезпечення суддів житлом.
Аналіз положень зазначених Закону та Порядку свідчить, що обов`язок забезпечити житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, покладений на місцеві органи виконавчої влади за місцем роботи судді, а дії ДСА України та її територіальних управлінь із забезпечення суддів житлом є додатковими у разі невирішення цього питання органом місцевої виконавчої влади.
Такий же висновок щодо застосування вказаних норм права було викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 07 травня 2012 року (провадження № 21-292а11), від 09 жовтня 2012 року (провадження № 21-350а12) в справах за адміністративними позовами суддів до органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади про визнання бездіяльності протиправною та забезпечення благоустроєним житлом.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 12 листопада 2014 року (провадження № 6-157цс14), прийнятій у зв`язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції статті 46 ЖК Української РСР, статті 44 Закону України "Про статус суддів", дійшла висновку про те, що правовідносини, що виникли з приводу забезпечення позивача житлом у зв`язку з обранням його суддею, регулюються нормами частини сьомої статті 44 Закону України "Про статус суддів", яка була чинною на момент виникнення у судді права на отримання житла.
Відповідно до статті 43 ЖК Української PCP громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Згідно зі статтею 46 ЖК Української PCP визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані поза чергою.
Частиною першою статті 46 ЖК Української PCP передбачено надання жилого приміщення поза чергою інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них інвалідам першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків; громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання; особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість; дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім`ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, у разі неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення; дітям-інвалідам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім`ях піклувальників, прийомних сім`ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, у разі якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя; сім`ям, які мають п`ятьох і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей; особам, обраним на виборну посаду, коли це зв`язано з переїздом в іншу місцевість; членам сім`ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов`язків у Верховній Раді України на постійній основі; працівникам протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання на туберкульоз.
Поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством (частина друга статті 46 ЖК Української РСР).
Застосовуючи вказані норми житлового права, Верховний Суд України у постанові від 03 червня 2015 року (провадження № 6-390цс15) дійшов висновку, що положення частини другої статті 46 ЖК Української РСР розповсюджуються і на правовідносини щодо забезпечення суддів благоустроєним житлом.
У цій постанові Верховного Суду України також указано, що для осіб, обраних на виборну посаду, коли це пов`язано з переїздом в іншу місцевість, чинним законодавством не встановлено строк, у який вони повинні бути забезпечені житлом переважно перед іншими громадянами з таким самим статусом, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.
Крім цього, Верховний Суд України у постанові від 03 червня 2015 року (провадження № 6-309цс15) встановив, що "за обставинами цієї справи суди дійшли помилкового висновку про необхідність зобов`язання відповідача забезпечити позивача благоустроєним житлом у позачерговому порядку з переважним правом на одержання жилого приміщення перед всіма іншими категоріями позачерговиків", і зазначив, що "оскільки статтею 46 ЖК Української РСР не встановлено строк та переважне право на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків для суддів, призначених на роботу в іншу місцевість, то позивач повинен бути забезпечений житлом в порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на позачергове одержання житла раніше нього, що відповідатиме положенням статті 43 ЖК Української РСР".
Такий самий висновок щодо застосування статті 46 ЖК Української РСР до справ про забезпечення благоустроєним житлом судді, який перебуває на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 556/2020/15-ц (провадження № 61-15774св18).
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що у справі, яка переглядається, судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано норми статті 46 ЖК Української РСР, оскільки не було взято до уваги, що частиною першою статті 46 ЖК Української РСР передбачено строк для надання поза чергою жилого приміщення виключно для певних визначених у ній категорій громадян.
Для осіб, обраних на виборну посаду, чинним законодавством не встановлено строк, у який вони повинні бути забезпечені житлом переважно перед іншими громадянами з таким самим статусом, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.
Відповідно до списку Богуславської міської ради Київської області щодо громадян міста, які перебувають на квартирному обліку та користуються правом позачергового одержання житла, станом на 01 січня 2012 року ОСОБА_1 перебуває на обліку для отримання житла під № 73.
Отже, оскільки статтею 46 ЖК Української РСР не встановлено строк та переважне право на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків для суддів, то ОСОБА_1 має бути забезпечений житлом в порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на позачергове одержання житла раніше нього.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення в справі, неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, тому оскаржувані рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.