Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 591/8032/15-ц
провадження № 61-23661св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк",
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення Апеляційного суду Сумської області від 12 січня 2017 року у складі колегії суддів: Бойка В. Б.,Кононенко О. Ю., Семеній Л. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк"; банк) про визнання поруки припиненою.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що 10 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ВАТ АБ "Укргазбанк"; банк), правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 241-РБФ, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 40 200,00 доларів США зі сплатою 12,50 % річних строком до 09 жовтня 2019 року.
Повернення кредиту забезпечено договорами поруки від 10 жовтня 2007 року:
- № 234-ПФО, укладеним між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та банком,
- № 235-ПФО, укладеним між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та банком.
За період із 01 травня 2011 року до 12 червня 2015 року відповідач в односторонньому порядку нараховував відсотки за користування кредитом за завищеною відсотковою ставкою - 13,5 % річних, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № 241-РБФ у справі № 592/6130/15-ц за позовом ПАТ АБ "Укргазбанк" до них та позичальника ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором у розмірі 19 481,15 доларів США та пені 1 161 868,56 грн.
У зв`язку зі збільшенням розміру відсоткової ставки за кредитом з
12,50 % річних до 13,50 % річних збільшився обсяг відповідальності поручителів, що є підставою для припинення поруки.
Крім того, договори поруки не містять встановленого строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником або поручителем взятих на себе зобов`язань перед банком не може розглядатися як установлений строк дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Ураховуючи наведене, просили визнати поруку, що виникла з договорів поруки від 10 жовтня 2007 року № 234-ПФО та № 235-ПФО, припиненою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 19 лютого 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання поруки припиненою, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування відсотків за збільшеною відсотковою ставкою відбулося на підставі пункту 3.1.10 кредитного договору, згідно з яким на залишок простроченої заборгованості за кредитом проценти нараховуються, виходячи з відсоткової ставки, зазначеної у пункті 1.1, збільшеної на 1 %, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості. Таким чином, зміна розміру фіксованої відсоткової ставки до 13,5 % річних була передбачена умовами кредитного договору, а тому не може вважатися зміною зобов`язання.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 12 січня 2016 року рішення Зарічного районного суду міста Суми від 19 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 .
Визнано припиненою поруку, що виникла з договору поруки від 10 жовтня
2007 року № 235-ПФО, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ АБ "Укргазбанк", та з договору поруки від 10 жовтня 2007 року № 234- ПФО, укладеного між
ОСОБА_2 та ВАТ АБ "Укргазбанк".
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що кредитним договором та договорами поруки передбачено сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 12,50 % річних. Пунктом 4.1 кредитного договору визначено, що банк має право змінювати відсоткову ставку до 13,50 % у випадку невиконання та/або неналежного виконання умов цього договору. Зміни, внесені банком в односторонньому порядку, набиратимуть чинності в строки, визначені банком у таких письмових змінах, що будуть надіслані позичальнику, але в будь-якому разі такі письмові зміни набиратимуть чинності лише зі спливом семиденного терміну з дня надіслання банком позичальнику письмового попередження про внесення банком в односторонньому порядку змін до цього договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № 241-РБФ у період із 01 березня 2011 року до 31 липня 2011 року банком частково була збільшена відсоткова ставка з
12,5 % річних до 13,5 % річних, а з 01 серпня 2011 року до 12 червня 2015 року банк постійно нараховував проценти за ставкою в розмірі 13,5 % річних. При цьому, підвищення банком відсоткової ставки в односторонньому порядку, яке призвело до збільшення відповідальності поручителів, не було з ними погоджено в передбаченому договорами кредиту та поруки порядку.
За таких обставин порука припинилася на підставі частини першої статті 559 ЦК України, оскільки банк збільшив відсоткову ставку без згоди поручителів, у зв`язку з чим збільшився обсяг їх відповідальності.
Аргументи учасників справи
У лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ПАТ АБ "Укргазбанк" надійшлакасаційна скарга, в якій його представник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі представник ПАТ АБ "Укргазбанк" вказує, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про зміну банком в односторонньому порядку умов договору щодо зобов`язань позичальника, у тому числі й щодо зміни відсоткової ставки за користування кредитом та встановлення її на рівні
13,5 % річних, оскільки вказана процентна ставка нараховувалась правомірно на підставі пункту 4.1 договору саме з моменту виникнення простроченої заборгованості. Додатково зазначає, що рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 28 квітня 2011 року у справі № 1806/2-541/11 з
ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь банку заборгованість за кредитом у розмірі 42 385,59 доларів США, пеню у сумі 34 746,28 грн, штраф у розмірі 14 161,50 грн, та звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 у рахунок погашення кредитної заборгованості у вказаному розмірі. Однак це рішення так і не було виконано
У березні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали до суду заперечення, в яких просять залишити касаційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк"без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим. Апеляційний суд правильно застосував до спірних правовідносин положення частини першої статті 559 ЦК України, оскільки судом встановлено факт внесення без згоди поручителів змін до основного зобов`язання та збільшення обсягу їх відповідальності внаслідок таких змін.
Ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 10 жовтня 2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 241-РБФ, відповідно до умов якого остання отримала кредит на споживчі цілі в сумі 40 200,00 доларів США зі сплатою 12,50 % річних строком до 09 жовтня 2019 року.
Відповідно до пункту 3.1.10 кредитного договору на залишок простроченої заборгованості за кредитом проценти нараховуються, виходячи із процентної ставки, зазначеної у пункті 1.1, збільшеної на 1 %, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
10 жовтня 2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 185-ІФ, згідно з умовами якого банку передано в іпотеку житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,826 га, кадастровий номер № 59101136600:20:030:0005, що знаходиться за цією ж адресою, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Крім того, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10 жовтня 2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_3 укладено договір поруки № 235-ПФО та між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір поруки № 234-ПФО.
За умовами зазначених договорів поруки поручителі зобов`язалися нести солідарну відповідальність з позичальником за порушення виконання зобов`язання по кредитному договору (пункт 1.2. договорів поруки).
Згідно з пунктом 1.3. договорів поруки поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж об`ємі, що і позичальник - за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань - у повному об`ємі.
Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 28 квітня 2011 року у справі № 1806/2-541/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" 42 385,59 доларів США заборгованості за кредитом та 34 746,28 грн пені, а також 14 161,50 грн штрафу, в рахунок погашення заборгованості за кредитом звернуто стягнення на житловий будинок у АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_1 .
До позовної заяви позивачі приєднали позовну заяву ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № 241-РБФ за період із 18 березня 2011 року до 12 червня 2015 року у розмірі
19 481,15 доларів США та пені у розмірі 1 161 868,56 грн, а також розрахунок заборгованості за кредитним договором (справа № 592/6130/15-ц).
Підставою даного позову стало нарахування банком у період із 01 травня
2011 року до 12 червня 2015 року відсотків за відсотковою ставкою 13,50 % річних.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання поруки припиненою. Нарахування відсотків за збільшеною відсотковою ставкою відбулося на підставі
пункту 3.1.10 кредитного договору, згідно з яким на залишок простроченої заборгованості за кредитом проценти нараховуються, виходячи з процентної ставки, зазначеної у пункті 1.1, збільшеної на 1 %, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості. Зміна розміру фіксованої процентної ставки до 13,5 % річних була передбачена умовами кредитного договору, а тому не може вважатися зміною зобов`язання.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, однак не погоджується з мотивами такої відмови.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині першій статті 559 ЦК України (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі
№ 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) вказано, що:
- "закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою. Тому Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість. Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення";
- "визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником). Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним. Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту. Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений. Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту. Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості";
- "необхідною умовою задоволення позову є наявність спору. Зокрема, у справі про визнання поруки припиненою позивач має довести, що відповідач вважає наявним своє право вимоги і кореспондуючий обов`язок позивача, який не був установлений судовим рішенням або не є предметом розгляду в іншій справі. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, провадження
№ 12-143гс19; пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19), відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим".
У справі, що переглядається, суди встановили, що набрало законної сили рішення суду в справі про стягнення з поручителів кредитної заборгованості (рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 28 квітня 2011 року у справі № 1806/2-541/11).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 08 липня 2015 року відкрито провадження у справі № 592/6130/15-ц за позовом ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № 241-РБФ за період із 18 березня 2011 року до 12 червня 2015 року та пені.
Ураховуючи, що на момент подання даного позову, 13 листопада 2015 року, Ковпаківським районним судом місті Суми розглядалася справа
№ 592/6130/15-ц про стягнення з поручителів відсотків за користування кредитом за період із березня 2011 року до червня 2015 року, останні повинні були захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, а тому у задоволенні позову належить відмовити саме з цих підстав. За таких обставин звернення в суд з окремим позовом про визнання поруки припиненою не є належним способом захисту права.
Суд апеляційної інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права до спірних правовідносин дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
У зв`язку з наведеним рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.