Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 465/2329/18
провадження № 61-1114св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович,
третя особа - Франківський відділ державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 10 травня 2018 року в складі судді Кузя В. Я. та на постанову Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року в складі колегії суддів Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А. А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивував тим, що 20 вересня 2016 року приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А. А. вчинив виконавчий напис № 4054 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" невиплачених у строк відповідно до умов кредитного договору від 25 лютого 2010 року та розрахунку заборгованості станом на 07 серпня 2016 року грошових коштів у сумі 75 553,76 грн за період із 25 лютого 2010 року по 07 серпня 2016 року.
Позивач уважає вчинений нотаріусом виконавчий напис таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки стягувач не надав доказів безспірності заборгованості позивача перед банком, а з дня виникнення права вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 минуло більше ніж 3 роки, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 10 травня 2018 року взадоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що банк подав нотаріусу всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису й підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії в нотаріуса не було, а також з того, що позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, подано без попереднього оспорення такого виконавчого напису.
Суд установив безспірність заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" з посиланням на те, що сума боргу, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, відповідає сумі боргу, яка вказана в постанові про відкриття виконавчого провадження від 23 травня 2017 року.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 травня 2018 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що між сторонами дійсно існує спір щодо розміру боргу, який стягується з позивача на підставі виконавчого напису.
Аргументи учасників справи
26 грудня 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду міста Львова від 10 травня 2018 року та на постанову Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року й просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, ухваливши нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили обставину безспірності заборгованості, яка стягується на підставі виконавчого напису, а посилання на те, що її розмір відповідає сумі боргу, визначеній у постанові про відкриття виконавчого провадження від 23 травня 2017 року, є помилковим, оскільки вказана постанова прийнята державним виконавцем саме на підставі оскарженого виконавчого напису.
Суди не надали належної оцінки тому, що виконавчий напис включає в себе платежі за період з 25 лютого 2010 року по 07 серпня 2016 року, а тому в силу положень статті 88 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис не міг бути вчинений.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року дана справа призначена до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 20 вересня 2016 року приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А. А. вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4054, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 25 лютого 2010 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 07 серпня 2016 року, грошових коштів у сумі 75 553,76 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 9969,93 грн; заборгованості за відсотками 58 808,44 грн; заборгованості за комісією та пенею 2939,5 грн; заборгованості по штрафу (фіксована частина) 250 грн; заборгованості по штрафу (процентна складова від суми заборгованості за кредитом) 3585,89 грн.
23 травня 2017 року державний виконавець Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого напису ВП №53991404.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 87 Закону України "Про нотаріат" (тут і надалі - у редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
У частинах першій, другій статті 88 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником (пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 зробила висновок, що "для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі".
Дійшовши висновку про безспірність заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ПриватБанк", суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що розмір заборгованості за виконавчим написом нотаріуса відповідає сумі боргу, зазначеній у постанові державного виконавця Франківського відділу ДВС міста Львова ГТУЮ у Львівській області від 23 травня 2017 року про відкриття виконавчого провадження, не врахувавши, що вказана постанова прийнята державним виконавцем саме в зв`язку з виконанням оспореного виконавчого напису.
Уважаючи встановленим факт подання банком нотаріусу всіх необхідних документів для вчинення виконавчого напису, суди не взяли до уваги зазначений у виконавчому написі період стягнення боргу (з 25 лютого 2010 року по 07 серпня 2016 року), не надали оцінки можливості вчинення виконавчого напису за спливом трьох років з моменту виникнення в банку права вимоги та не з`ясували наявність передбачених законом підстав для стягнення заборгованості за період більший, ніж три роки.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що "у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню".
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції не встановив факт отримання позичальником листа-повідомлення з вимогою сплатити борг та не дослідив зібрані в справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема для підтвердження чи спростування безспірності заборгованості по кредитному договору.
Апеляційний суд допущених судом першої інстанції порушень не усунув, не перевірив усіх доводів апеляційної скарги та не навів мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі, чим допустив порушення підпункту "в" пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України.
Відмовивши в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А. А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за безпідставністю, суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що нотаріус не може бути відповідачем у такій категорії справ.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року в справі № 474/106/18 (провадження № 61-13847св19) зазначено, що "відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства. Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі. Виходячи з норм Закону України "Про нотаріат", у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".
Отже, в задоволенні позову до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А. А. суди мали відмовити з тих підстав, що нотаріус не є належним відповідачем у справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.