Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 159/2146/15-ц
провадження № 61-1364св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач, відповідач за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року в складі колегії суддів Данилюк В. А., Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором станом на 06 квітня 2015 року в розмірі 11 838,94 дол. США, що за курсом НБУ на момент подання позову еквівалентно 275 847,30 грн.
Позов мотивований тим, що 29 березня 2007 року сторони уклали кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 13 500 дол. США зі строком повернення до 29 березня 2027 року та сплатою відсотків за користування кредитними коштами 0,84 % на місяць, тобто 10,08 % річних.
З 01 листопада 2008 року банк підвищив відсоткову ставку з 10,08 % до 13,20 % річних.
Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення коштів, у зв`язку з чим станом на 06 квітня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 11 838,94 дол. США.
У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" і просила:
- визнати недійсними кредитний договір від 29 березня 2007 року № VOKVGK00001300 та договір іпотеки від 30 березня 2007 року, укладені між ПАТ КБ"ПриватБанк" та ОСОБА_1 ;
- застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 52 875,2 грн.
Зустрічний позов мотивовано тим, що наданий банком розрахунок заборгованості є неправильним, у ОСОБА_1 наявна переплата за кредитним договором. Указувала, що умова договору щодо права банку змінювати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною, банк не повідомив позивача про таку зміну.
ОСОБА_1 зазначала, що банк порушив вимоги частини другої статті 11 Закону "Про захист прав споживачів", пункт 3.4 розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Умови кредитного договору є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Договір іпотеки є похідним від основного договору, в зв`язку з чим також підлягає визнанню недійсним.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2016 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що банк не повідомив у визначеному договором порядку ОСОБА_1 про підвищення відсоткової ставки за договором, а тому відповідно до вимог частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" така зміна є недійсною.
Без урахування зміни відсоткової ставки заборгованість у ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" на момент звернення останнього до суду була відсутня, відтак у ПАТ КБ "ПриватБанк" не виникло право вимагати дострокового повернення кредиту.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що умови укладеного між банком і відповідачем кредитного договору були погоджені сторонами у встановленому законом порядку і позичальник проти них не заперечувала, тобто договір є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим статтею 3 ЦК України.
Суд не встановив наявності в договорі несправедливих умов, які призводять до істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу.
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 06 лютого 2017 року апеляційну скаргу банку залишено без задоволення, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2016 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Волинської області від 06 лютого 2017 року в частині відмови в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 06 лютого 2017 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, застосування наслідків недійсності правочину залишено без змін.
Суд касаційної інстанції виходив із того, що суди попередніх інстанцій не врахували, що факт отримання коштів ОСОБА_1 не оспорювався, договір нею частково виконувався. Розрахунок заборгованості, наданий банком, апеляційним судом не досліджувався та не перевірявся. Під час апеляційного розгляду справи апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" та умовам укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема положенню про право банку змінити в односторонньому порядку процентну ставку.
Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які не вбачали правових підстав для визнання недійсними укладених між сторонами кредитного та іпотечного договорів.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2016 року в частині відмови в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову: стягнуто з ОСОБА_1 на користь
ПАТ КБ "ПриватБанк" 11 838,94 дол. США заборгованості за кредитним договором від 29 березня 2007 року № VOKVGK00001300, укладеним між ПАТ КБ"ПриватБанк" та ОСОБА_1, що станом на 06 квітня 2015 року еквівалентно 275 847,30 грн і складається з: 10 612,75 дол. США заборгованості за кредитом, 1 086,87 дол. США заборгованості по процентах за користування кредитом, 99,03 дол. США заборгованості по комісії, 938,76 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.
Апеляційний суд виходив із того, що банк 17 жовтня 2008 року на адресу відповідача надсилав письмове повідомлення про підвищення відсоткової ставки, тобто банк дотримався умов кредитного договору, зокрема пункту 2.3.1.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновок судової експертизи, за яким у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед ПАТ КБ "ПриватБанк", оскільки експерт не врахував збільшення банком відсоткової ставки, а тому вважав доведеним факт наявності у відповідача заборгованості, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Аргументи учасників справи
06 січня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року та просила її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк не повідомив позичальника про зміну в односторонньому порядку відсоткової ставки, оскільки будь-яких листів про таку зміну ОСОБА_1 не отримувала. Факт отримання має підтверджуватися рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а реєстр кореспонденції банку не є належним доказом такого вручення.
Указує, що апеляційний суд не надав належної оцінки висновку судової економічної експертизи, яким підтверджується факт відсутності в ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 29 березня 2007 року.
З урахуванням змісту постанови Верховного Суду від 26 вересня 2018 року апеляційний суд переглядав рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2016 року лише в частині відмови в задоволенні первісного позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Питання задоволення або відхилення зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання правочину недійсним у постанові Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року не вирішувалося, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року зупинено виконання постанови Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2021 року справа призначена до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 29 березня 2007 року ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" уклали кредитний договір, відповідно до пункту 7.1 якого банк надав позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку на строк із 29 березня 2007 року по 29 березня 2027 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в розмірі 13 500 дол. США на придбання житла в м. Ковелі Волинської обл., а також у розмірі 2 704,46 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пунктами 2.1.3; 2.2.7 цього договору зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 0, 84% на суму залишку заборгованості за кредитом, тобто 10,08 % річних, а такожвинагороди щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту.
У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором,
між сторонами 30 березня 2007 року укладено договір іпотеки, згідно
з яким ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Пунктом 2.3.1 кредитного договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше, ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення Договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.
З 01 листопада 2008 року ПАТ КБ "ПриватБанк" у односторонньому порядку змінило відсоткову ставку за кредитним договором з 10,08 % до 13,20 % річних.
На підтвердження факту надсилання позичальнику повідомлення про зміну відсоткової ставки банк надав суду першої інстанції реєстр від 17 жовтня 2008 року № 30 на відправлення рекомендованих листів із печаткою ТОВ "Принц-Ц" і копію листа на ім`я ОСОБА_1 від 03 жовтня 2008 року № 20.13.2/6-22855/3526.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відправлення ПАТ КБ "ПриватБанк" указаного листа та отримання його позичальником.
За розрахунком банку станом на 06 квітня 2015 року в ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 838,94 дол. США, яка складається з: 10 612,75 дол. США заборгованості за кредитом, 1 086,87 дол. США - по процентах за користування кредитом, 99,03 дол. США - по комісії, 40,29 дол. США пені, що за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку становить 275 847,30 грн.
Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 7996 відповідно до поданих на дослідження документів підтверджується переплата внесених ОСОБА_1 станом на 06 квітня 2015 року коштів за кредитним договором від 29 березня 2007 року в сумі 336,45 дол. США.
Під час проведення судової експертизи експерт виходив із розміру відсоткової ставки 10,08 % річних.