Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 489/3968/16-ц
провадження № 61-16808св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крат В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2017 року у складі судді Тихонової Н. С. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулось з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 14 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", і ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 640/70-К70, за умовами якого банк надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах максимального ліміту заборгованості 480 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % річних, на строк до 13 лютого 2018 року включно.
Цього ж дня на забезпечення виконання вищезазначеного договору, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 640/70-П70, відповідно до умов якого, остання взяла на себе обов`язок в солідарному порядку відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_1 зобов`язання щодо повернення суми кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливих штрафних санкцій.
Взятий на себе обов`язок банк виконав належним чином, в той час, як позичальник ОСОБА_1 належним чином своїх договірних зобов`язань не дотримався, у зв`язку із чим станом на 02 серпня 2016 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 1 032 240,31 доларів США, з яких: 435 072,77 доларів США - заборгованість за кредитом, 435 948,15 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 764 100,48 грн - пеня за прострочення строків повернення кредиту, 2 231 484,00 грн - пеня за прострочення строків сплати процентів.
Посилаючись на викладені обставини, ПАТ "Укрсоцбанк" просило стягнути на його користь в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії у загальному розмірі 1 032 240,31 доларів США у гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на дату ухвалення рішення по суті, а також стягнути з відповідачів на користь позивача 383 738,30 грн судового збору.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 31 липня 2019 року, позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково.
Стягнуто на користь ПАТ "Укрсоцбанк" зі ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 640/70-К70 від 14 лютого 2008 року: по кредиту та процентам - 871 020,92 доларів США; пеня за несвоєчасне повернення кредиту та процентів - 4 101 208,56 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" судовий збір в сумі 383 738,30 грн.
В задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що розрахунок кредитної заборгованості, наданий ПАТ "Укрсоцбанк", є вірним, ґрунтується на умовах договору та відповідних змінах до нього. Фактично з урахуванням виправлення допущених експертом помилок таке підтверджується і висновком експертизи. Доводи позивача щодо невірності розрахунку не найшли свого підтвердження. Строк дії кредитного договору від 14 лютого 2008 року, який є незмінним з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод закінчився 13 лютого 2018 року. Заборгованість за цим договором не погашена. Право на звернення стягнення на майно передане в іпотеку банком не реалізоване.
На час укладання угоди сторони визначили розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 435 072, 77 долари США, а також заборгованість за відсотками 316 408, 74 долари США. Зазначене свідчить про погодження розрахунку заборгованості за відсотками за весь період.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року та рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2017 року, направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні додаткові угоди, або договори у новій редакції про підвищення відсоткової ставки у період з 01 липня 2008 року по 19 жовтня 2008 року з 13 % до 13,5 % річних. При здійсненні самостійних розрахунків позивачем не було зараховано цю різницю, а саме 0,5 % річних у цей період, яка фактично впливає на розмір заборгованості по кредиту.
При розгляді справи судом апеляційної інстанції було лише посилання на відсутність цих договорів. Однак відсутність цих договорів прямо впливає на розмір заборгованості по кредиту станом на 29 травня 2014 року, але суд апеляційної інстанції лише послався на розмір заборгованості станом на 29 травня 2014 року як розмір, суми який ОСОБА_1 самостійно підтвердив підписом під договором про внесення змін № 3 та № 4, але у цих договорах відсутній будь-який підтверджений розпис залишку по кредиту.
Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 . В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Аргументи учасників справи
У березні 2020 року АТ "Альфа-Банк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2017 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 31 липня 2019 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що враховуючи фактичні обставини справи, які повно встановлені судами попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, які свідчать про наявність невиконаних відповідачем зобов`язань за кредитним договором, АТ "Альфа Банк" вважає, що суди дійшли правильного висновку щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків перед банком та про стягнення з відповідача на користь банку кредитної заборгованості в розмірі 871020,92 доларів США по тілу кредиту та відсотках, а також пені в розмірі 4101208,56 грн та про покладення на відповідача всіх судових витрат.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2017 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 31 липня 2019 року. Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволено. Відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги на оскаржені судові рішення до ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 486/3968/16-ц надійшли до Верховного Суду та 14 лютого 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2021 року залучено АТ "Альфа-Банк" правонаступником акціонерного товариства "Укрсоцбанк" у справі за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відмовлено представнику АТ "Альфа-Банк" у задоволенні клопотання про участь у розгляді касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 14 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", і ОСОБА_1 у простій письмовій формі укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №640/70-К70, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах максимального ліміту заборгованості до 480 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % річних, на строк по 13 лютого 2018 року включно.
На виконання умов вказаного договору, згідно з заявами про видачу готівки ОСОБА_1 отримано 14 лютого 2008 року - 342 600 доларів США кредитних коштів, 19 лютого 2008 року - 10 000 доларів США, 20 лютого 2008 року - 80 000 доларів США, 07 березня 2008 року - 15 000 доларів США, 18 березня 2008 року - 10 000 доларів США, 04 березня 2008 року - 14 000 доларів США, 02 квітня 2008 року -4 400 доларів США.
24 лютого 2009 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", і ОСОБА_1 у простій письмовій формі укладена додаткова угода № 2 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №640/70-К70 від 14 лютого 2008 року, за умовами якої надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, зі сплатою 14, 5% річних та комісій, в розмірі та порядку визначеному договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 480 000 доларів США.
29 травня 2014 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін №3 до договору кредиту №640/70-К70 від 14 лютого 2008 року, відповідно до якого сторони дійшли згоди викласти зазначений договір у новій редакції. Так, банк надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 435 072,77 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,5 % річних, на строк до 13 лютого 2018 року включно.
29 травня 2014 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін № 4 до договору кредиту № 640/70-К70 від 14 лютого 2008 року, відповідно до якого внесено зміни щодо графіку погашення кредиту та процентів.
Сторонами також визначено, що розмір процентів за користування кредитом протягом чотиримісячного строку з дати підписання кредитного договору складає 1% річних та починаючи з 29 вересня 2014 року їх розмір становить 14,5 % річних.
В зазначених додаткових угодах від 29 травня 2014 року за № 3 та № 4 також на час їх укладання визначена сторонами сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 435 072,77 доларів США та сума заборгованості за відсотками в розмірі 316408,74 доларів США.
На договорах міститься запис про погодження позичальником всіх змін умов договору.
Станом на 02 серпня 2016 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 1 032 240,31 доларів США, з яких: 435 072,77 доларів США - заборгованість за кредитом, 435 948,15 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 71 180,37 доларів США - пеня за прострочення строків повернення кредиту, 90 039,02 доларів США - пеня за прострочення строків сплати процентів.
Відповідно до висновку судово бухгалтерсько - економічної експертизи від 01 липня 2019 року № 7 експерта банківський розрахунок заборгованості не відповідає матеріалам справи. Так, за розрахунками експерта станом на 02 серпня 2016 року заборгованість в доларах США становить: за тілом кредиту - 433 935, 46, за відсотками 431270,34, пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту за період з 01 серпня 2015 року по 02 серпня 2016 року 71180, 37 та пеня за несвоєчасне погашення відсотків за цей же період - 90039, 02. Таким чином, заборгованість за тілом кредиту та відсотками разом становитиме 865205, 34 доларів США ( 433935, 46 + 431270, 34 ), що на 5815,58 доларів США (871020,92 - 865205, 34) менше суми стягнутої судом. Відповідно до наведеного розрахунку представника банку борг за тілом кредиту становить 435072, 77 долари США та борг за відсотками 435948, 15 долари США, що дорівнює сумі 871020, 92 доларів США, яка стягнута за рішенням суду.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що "після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання".
За умовами договору (пункт 4.5) визначено, що у випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8, 3.3.9 цього договору протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Звертаючись з заявою про застосування позовної давності ОСОБА_1 посилався на те, що останній платіж за кредитним договором він здійснив 08 січня 2009 року, тому з урахуванням змісту пункту 4.5 договору банк пропустив строк звернення до суду, що є підставою для відмови в позові.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи зі ОСОБА_1 заборгованість за договором, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами 29 травня 2014 року підписано договір про внесення змін № 3 до кредитного договору № 640/70-К70, яким кредитний договір викладено в новій редакції, в якій відсутній пункт 4.5 або аналогічний за змістом. Натомість, пунктом 3.3.14 договору встановлено, що позичальник зобов`язаний протягом 60-ти календарних днів з дати отримання письмового повідомлення Кредитора, достроково повернути кредит, нараховані проценти, комісії, штрафні санкції. Таким чином, 29 травня 2014 року підписавши договори про внесення змін № 3 та 4 сторони змінили його умови та змінили основне зобов`язання, встановивши новий графік погашення кредиту та процентів, а позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати кредит та проценти за новим графіком.
Тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливо виключно в межах позовної давності.
В той же час суд першої інстанції не звернув уваги на те, що частиною першою статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
Суд першої інстанції на зазначені обставини справи та вимоги закону уваги не звернув, не з`ясував, коли було вчинено останній платіж за кредитним договором, коли настав строк виконання основного зобов`язання, який дійсний розмір заборгованості за кредитним договором в частині процентів та пені, чи наявні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.