Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 2-275-07
провадження № 61-15853св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - Уманський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2020 року у складі судді Білик О. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2020 року в складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про захист цивільних прав та інтересів, визнання дій та бездіяльності Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу Кольцової О. В. та головного державного виконавця Рибак Л. В. незаконними, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Скарга обґрунтована тим, що на підставі виконавчого листа № 2-275-2007, виданого 29 травня 2007 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 492 825,66 грн, було відкрито виконавче провадження від 28 січня 2015 року № 46242277.
ОСОБА_1 вказував, що з 2007 року державний виконавець на виконання рішення суду стягнув лише 20 000,00 грн. Крім того, зазначав, що державний виконавець Сич Н. І. у 2007 році наклала арешт на майно ковбасного цеху у прибудовах помешканнях боржника, про що було внесено відповідні відомості до реєстру обмежень. Проте, державні виконавці стверджують, що цеху немає і не було. Посилався, що керівництво відділу державної виконавчої служби та державний виконавець систематично умисно не виконують рішення суду та створюють перешкоди для його виконання.
Заявник також зазначав, що у 2012 році йому стало відомо про факт стягнення на користь боржника ОСОБА_2 коштів у розмірі 135 128,47 грн згідно з рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 лютого 2011 року. Про це рішення суду у 2012 році та 2015 році він повідомляв начальника відділу державної виконавчої служби Кольцову О. В. та державного виконавця Рибак Л. В. Наголошував, що виконавчий комітет Уманської міської ради на підставі рішення Господарського суду Черкаської області виплатив ОСОБА_2 кошти у сумі 135 128,47 грн. Вважає, державний виконавець умисно направила запити стосовно зазначених обставин, проте не наклала арешт на ці кошти, оскільки їх потрібно було скерувати на повернення позики відповідно до рішення суду.
ОСОБА_1 посилався на те, що вказані службові особи умисно не надсилали запити-вимоги до банків про перевірку відкритих рахунків на ім`я боржника. Також державний виконавець не направив подання до правоохоронних органів за умисне невиконання судового рішення боржником. При цьому, бездіяльність державного виконавця призвела до заподіяння йому майнової та моральної шкоди.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд:
визнати дії та бездіяльність Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу Кольцової О. В. та головного державного виконавця Рибак Л. В. незаконними;
стягнути з Уманського управління Державної казначейської служби України Черкаської області з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 135 128,47 грн збитків, завданих під час здійснення виконавчого провадження та відшкодування моральної шкоди в сумі 334 502,00 грн;
зобов`язати начальника Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кольцову О. В. та головного державного виконавця Рибак Л. В. підготувати необхідні документи для продажу частини будинку, що належить боржнику на праві часткової сумісної власності, та земельної ділянки 0,17 га для обслуговування житлового будинку відповідно до документів на право власності будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 та направити в правоохоронні органи інформацію про приховування чи продаж арештованого майна ковбасного цеху ОСОБА_2 відповідно до акта опису й арешту майна ОСОБА_3 та умисне перешкоджання виконанню судового рішення відповідно статті 382 КК України.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2020 року скаргу ОСОБА_1 про захист цивільних прав та інтересів, визнання дій та бездіяльності Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу Кольцової О. В. та головного державного виконавця Рибак Л. В. незаконними, відшкодування майнової та моральної шкоди залишено без руху та надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків скарги.
28 квітня 2020 року на електронну адресу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків скарги з додатками. Крім того, у заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 просив поновити строк звернення до суду зі скаргою як такий, що пропущений з поважних причин, вказав причини поважності пропуску відповідного строку.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено.
Скаргу ОСОБА_1 про захист цивільних прав та інтересів, визнання дій та бездіяльності Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу Кольцової О. В. та головного державного виконавця Рибак Л. В. незаконними, відшкодування майнової та моральної шкоди залишено без розгляду.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду та залишаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що скаржник пропустив строк на звернення до суду із скаргою, а зазначені ним обставини суд визнав неповажними.
Суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 не довів наявність будь-яких перешкод чи об`єктивних, непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутися до суду, не надав належних та допустимих доказів поважності пропуску строку звернення до суду. Тому, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою. При цьому, суд вказав, що у зв`язку із відмовою у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення зі скаргою, суд не аналізує доводи скарги, і не надає їм оцінку, оскільки вона по суті не розглядається.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що всі дії державного виконавця та начальника відділу державної виконавчої служби, вчинені на виконання рішення суду тривають впродовж тривалого періоду (з 2012 року), що дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 не конкретизовано, яку саме дію чи бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні він оскаржує, якого саме безпосередньо періоду стосується скарга, у який проміжок часу такі дії вчинено чи не вчинено та коли про це дізнався скаржник, оскільки період з 2012 року по 2020 рік є значним, а строк для оскарження певної дії чи бездіяльності державного виконавця згідно з статтею 449 ЦПК України становить десять днів з дня, коли особа дізналася про порушення її прав.
Апеляційний суд, погодився з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не надав жодних доказів про існування перешкод чи об`єктивних, непереборних обставин, які унеможливлювали звернення заявника до суду.
Суд апеляційної інстанції також вважав безпідставним прохання заявника розглянути скаргу по суті, оскільки скаргу судом першої інстанції залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строку для подання скарги, що унеможливлює її розгляд по суті.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у цій справі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд:
скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду від 12 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2020 року;
поновити строк звернення зі скаргою до суду як такий, що пропущений з поважних причин у частині стягнення збитків при виконанні рішення суду;
визнати дії та бездіяльність Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу Кольцової О.В. та головного державного виконавця Рибак Л. В. незаконними;
стягнути з Уманського управління Державної казначейської служби України Черкаської області з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 135 128,47 грн збитків, завданих під час здійснення виконавчого провадження, та на відшкодування моральної шкоди у сумі 334 502,00 грн;
зобов`язати начальника Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кольцову О. В. та головного державного виконавця Рибак Л. В. підготувати необхідні документи для продажу частини будинку, що належить боржнику ОСОБА_2 на правах часткової сумісної власності відповідно до ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2013 року та земельної ділянки площею 0,17 га для обслуговування житлового будинку відповідно до документів на право власності на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ;
направити в правоохоронні органи повідомлення про приховування чи продаж арештованого майна ковбасного цеху ОСОБА_2 відповідно до акта опису і арешту майна державним виконавцем Сич Н. І. та про умисне перешкоджання виконанню судового рішення відповідно статті 382 КК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції не зазначив статтю закону, на підставі якої постанова апеляційного суду у цій справі не підлягає касаційному оскарженню. Постанова апеляційного суду у справі за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби може бути оскаржена до касаційного суду відповідно до статті 389 ЦПК України. Заявник наголошує, що звертався до суду із скаргою на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, а не з клопотанням про поновлення строку на звернення до суду;
суди попередніх інстанцій порушили вимоги норм ЦПК України щодо зазначення мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного у скарзі та у запереченні на відзив. Оскільки ОСОБА_1 вказував, що відповідь на його скаргу від 06 березня 2020 року від начальника відділу державної виконавчої служби він отримав 12 квітня 2020 року, а до суду зі скаргою на дії посадових осіб органу державної виконавчої служби звернувся 14 квітня 2020 року, тому строк звернення до суду він не пропустив;
під час подання до суду листа про усунення недоліків скарги, вказаних в ухвалі суду, ОСОБА_1 просив поновити строк для розгляду скарги щодо подій, які мали місце у 2012 - 2016 роках. Крім того, зазначав підстави для поновлення строків відповідно Конституції України та чинного законодавства;
суд не розглянув скаргу на дії (бездіяльність) посадових осіб органу державної виконавчої служби;
суд не задовольнив заяву про розгляд скарги в загальному порядку для надання переконливих доказів у підтвердження доводів та тверджень заявника;
суди не надали належної оцінки тій обставині, що бездіяльність щодо навмисного невиконання рішення суду триває з 2007 року по цей час, тобто більш ніж 13 років.