Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 752/15278/18
провадження № 61-22481св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Перинатальний центр міста Києва,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Іванченка М. М., Панченка М. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Перинатального центру міста Києва про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 11 червня 1990 року вона була прийнята на посаду лікаря акушера-гінеколога медичного об`єднання Московського району міста Києва, у кінці квітня 1995 року переведена та зарахована лікарем акушером-гінекологом оперативної гінекології Клінічного пологового будинку
№ 7 у зв`язку з реорганізацією.
10 лютого 2012 року Головним управлінням охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації було прийнято рішення щодо відкриття Перинатального центру міста Києва на базі Київського міського пологового будинку № 7.
Наказом Перинатального центру міста Києва від 24 січня 2018 року № 28/к їй оголошено догану у зв`язку неналежним наданням 04 жовтня 2017 року медичної допомоги пацієнтці ОСОБА_3 за її заявою від 27 грудня 2017 року (а саме: грубе поводження з пацієнткою, порушення медичної етики та деонтології, що призвело до відмови ОСОБА_3 в отриманні медичної допомоги у Перинатальному центрі міста Києва).
Заперечуючи проти аргументів, викладених у заяві ОСОБА_3 від 27 грудня 2017 року, вона ( ОСОБА_1 ) зазначала, що відповідно до протоколу медичної роботи лікаря акушера-гінеколога вона зобов`язана була повідомити пацієнтку про її стан та дії, які необхідно вчинити для надання їй медичної допомоги. Однак пацієнтка наполягала на госпіталізації до іншого пологового будинку № 2, під час огляду вела себе грубо та неадекватно, перешкоджала проведенню огляду. Після огляду цієї пацієнтки у неї стався серцевий приступ.
У зв`язку з цим вважала, що догана оголошена їй незаконно.
Після оголошення їй догани у червні 2018 року адміністрація Перинатального центру міста Києва запропонувала їй звільнитися за власним бажанням, на що вона не погодилася.
Наказом Перинатального центру міста Києва від 25 червня 2018 року № 216/к її звільнено з роботи за систематичне невиконання трудових обов`язків на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (за наявності згоди профспілкового комітету).
Підставою для прийняття цього наказу стали: самовільна відміна нею призначення завідуючої відділенням ОСОБА_4 щодо здійснення перев`язки післяопераційної рани у пацієнтки ОСОБА_5, яка мала місце 09 червня
2018 року, та залишення посту у пологовому залі на 2-му поверсі під час чергування, яке мало місце 10 червня 2018 року.
Вважала звільнення незаконним, оскільки в якості порушення трудової дисципліни було визнано невиконання нею обов`язків, що виходили за межі її трудових обов`язків. Наполягала на тому, що накладення післяопераційної перев`язки не входить до її посадових обов`язків як лікаря акушера-гінеколога.
Уточнивши позовні вимоги, позивачка просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ Перинатального центру міста Києва
від 24 січня 2018 року № 28/к про оголошення їй догани;
- визнати незаконним та скасувати наказ Перинатального центру міста Києва
від 25 червня 2018 року № 216/к про звільнення її з посади лікаря акушера-гінеколога;
- поновити її на посаді лікаря акушера-гінеколога Перинатального центру міста Києва або на рівнозначній посаді;
- стягнути з Перинатального центру міста Києва на її користь 10 000,00 грн компенсації моральної шкоди;
- стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 50 906,60 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 24 січня 2018 року № 28/к про оголошення догани, суд першої інстанції виходив з того, що, подавши 25 липня 2018 року даний позов, позивачка пропустила строк, передбачений статтею 233 КЗпП України.
Суд вважав звільнення позивачки законним, оскільки вона систематично порушувала трудову дисципліну. Зокрема, в період перебування з 07 до
13 червня 2018 року на стаціонарному лікуванні ОСОБА_5, яка була переведена з відділення сумісного перебування матері та дитини № 2 разом з новонародженою дитиною у відділення 2-го етапу виходжування новонароджених, вона не здійснювала перев`язку післяопераційної рани з обробкою післяопераційного шву пацієнта (породіллі), чим порушила пункт 2.2 та пункт 2.11 розділу "Завдання та обов`язки" посадової інструкції лікаря акушера-гінеколога. Крім того, 10 червня 2018 року під час свого чергування позивачка залишила пост у пологовому залі на другому поверсі, де в постійному режимі відбувалися пологи, спостереження післяпологових та післяопераційних пацієнток, вагітних високого ступеня перинатального ризику, не попередивши про це відповідального чергового лікаря; зайшла о третій годині ночі до палати № 12 на п`ятому поверсі, в якій на той час знаходилася породілля
ОСОБА_6 з дитиною, та лягла спати на дивані в палаті породіллі, у зв`язку з чим ОСОБА_6 звернулася до адміністрації відповідача, а чергова акушерка склала відповідну доповідну. До ОСОБА_1 раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, що є підставою для розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що наказ про оголошення догани позивачці від 24 січня 2018 року № 28/к є законним, оскільки матеріалами справи підтверджено, що 04 жовтня 2017 року ОСОБА_1 при наданні медичної допомоги пацієнтці ОСОБА_3 порушила посадову інструкцію лікаря акушера-гінеколога, а саме: допустила грубе поводження з пацієнткою, порушення медичної етики та деонтології, що могло призвести до її відмови від отримання медичної допомоги у Перинатальному центрі міста Києва. З указаним наказом позивачка ознайомилася 01 лютого 2018 року. Оскаржуючи цей наказ у липні 2018 року, вона пропустила передбачений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог про визнання незаконним і скасування наказу від 24 січня 2018 року № 28/к. Вказаний наказ залишився чинним та є однією з підстав для розірвання трудового договору з ініціативи власника згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Суд апеляційної інстанції погодився також з висновком суду першої інстанції про законність звільнення позивачки у зв`язку зі систематичним невиконанням посадових обов`язків - відмовою у накладенні пов`язки пацієнтці ОСОБА_5 та залишення посту чергування, входження о 3-ій годині ночі у палату до пацієнтки ОСОБА_6, та у зв`язку з цим відсутністю підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Крім того, апеляційний суд встановив, що відповідач самостійно виявив технічну помилку, допущену при нарахуванні виплати компенсації позивачці за невикористану відпустку, розмір якої за перерахунком за 14 календарних днів становив 3 037,58 грн. З урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати" відповідач нарахував і виплатив індексацію у розмірі 70,91 грн. Також відповідно до статті 117 КЗпП України Перинатальний центр міста Києва здійснив виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 33 609,60 грн. Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачкою сум.
Аргументи учасників справи
У грудні 2019 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості. ОСОБА_1, яка
28 років пропрацювала у відповідача, була безпідставно звільнена. За весь час роботи до неї не застосовувалися жодні дисциплінарні стягнення. Під час розгляду питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності було створено комісію, головою якої визначено ОСОБА_7, щодо якої відсутні докази про належну освіту та досвід. Крім того, у складі комісії була
ОСОБА_4 - завідувач відділення, з якою в неї (позивачки) склалися неприязні відносини. Комісія не врахувала, що хвора пацієнтка, за заявою якої розглядалося питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, була в неадекватному стані та довела позивачку до серцевого приступу.
Вважає рішення профспілкового комітету про надання згоди на її звільнення необґрунтованим, оскільки на засіданні 22 червня 2018 року не було встановлено заподіяної шкоди.
Під час останнього судового засідання представник відповідача визнав, що відсутній документ, який би передбачав обов`язок лікаря проводити пацієнту перев`язку. Тому не є порушенням дисципліни невиконання обов`язків, які виходять за межі трудових або за межі трудового договору.
Позивачці не було надано можливості дати пояснення щодо скарг пацієнтів. При звільненні не враховано положень частини третьої статті 149 КЗпП України, ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.
Крім того, відповідно до статті 117 КЗпП України Перинатальний центр міста Києва повинен виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Фактично відповідач здійснив виплату цих сум за період із 01 липня 2018 року до 30 листопада 2018 року, однак звільнення мало місце 25 червня 2018 року, а тому їй не було виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 25 червня 2018 року до 30 червня
2018 року (тобто за 5 днів) у розмірі 1 556,00 грн.
У лютому 2020 року до Верховного Суду від Перинатального центру міста Києва надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Суди попередніх інстанцій детально досліджували порядок розгляду комісією скарги пацієнтки ОСОБА_3 та встановили, що відповідач забезпечив неупереджений розгляд цієї скарги, у тому числі комісія складалася з компетентних осіб. Суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у скасуванні наказу про оголошення догани від 24 січня 2018 року, з яким позивачка ознайомилася 01 лютого 2018 року, у зв`язку з пропуском строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, оскільки позов поданий 25 липня 2018 року. Представник відповідача стверджує, що під час засідання профспілкового комітету Перинатального центру міста Києва встановлювалися обставини та підстави дисциплінарного проступку позивачки, розглядалося звернення пацієнтки та доповідна записка, позивачці надавалася можливість пояснити причини своєї поведінки, якою представник позивачки ОСОБА_2 скористалася, що безпосередньо відображено у протоколі від 22 червня
2018 року № 6. Посилання в касаційній скарзі на те, що представник Перинатального центру міста Києва у судовому засіданні визнав, що позивачка як лікар не повинна була робити перев`язку пацієнтці не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в запереченні проти відповіді на відзив від
29 березня 2019 року та у відзиві на апеляційну скаргу викладена зовсім інша позиція. Крім того, представники відповідача наполягали на тому, що перев`язка післяопераційної рани - це лікарська маніпуляція, яку повинен виконувати саме лікар, що підтверджується записами судових засідань.
Самостійне виявлення невиплати усіх належних платежів при звільненні позивачки та виплата їх разом із середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні свідчить про дотримання Перинатальним центром міста Києва вимог трудового законодавства та відсутність підстав для стягнення додатково з нього будь-яких інших сум. Позивачка не надала розрахунків щодо стягнення на її користь 1 556,00 грн.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 11 червня 1990 року ОСОБА_1 прийнято на посаду лікаря акушера-гінеколога до медичного об`єднання Московського району міста Києва.
30 квітня 1995 року ОСОБА_1 переведена в пологовий будинок № 7 міста Києва у зв`язку з реорганізацією, а 01 травня 1995 року вона зарахована лікарем акушером-гінекологом оперативної гінекології Клінічного пологового будинку
№ 7.
Наказом головного лікаря Перинатального центру міста Києва від 24 січня
2018 року № 28/к ОСОБА_1 оголошено догану у зв`язку з неналежним наданням нею медичної допомоги пацієнтці ОСОБА_3, яке мало місце
04 жовтня 2017 року, а саме: грубе поводження з пацієнткою, порушення медичної етики та деонтології, що призвело до її відмови в отриманні медичної допомоги у Перинатальному центрі міста Києва.
Відповідно до наказу головного лікаря Перинатального центру міста Києва
від 25 червня 2018 року №216/к ОСОБА_1 звільнено з займаної нею посади лікаря акушера-гінеколога Перинатального центру міста Києва на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.
Підставою для звільнення ОСОБА_1 стали: звернення пацієнтки
ОСОБА_5 від 13 червня 2018 року, доповідні чергових акушерок
ОСОБА_8 від 09 червня 2018 року та ОСОБА_9 від 10 червня
2018 року, акт про відмову надати ОСОБА_1 пояснення та повідомлення профспілкового комітету Перинатального центру міста Києва від 22 червня
2018 року про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Статтею 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пiзнiше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника вiд роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у вiдпустцi.
Відповідно до пунктів 2.2 та 2.12 посадової інструкції лікаря акушера-гінеколога Перинатального центру міста Києва (далі - посадова інструкція) лікар акушер-гінеколог: здійснює спостереження за вагітними, рододопомогу, раннє виявлення ускладнень вагітності і пологів, лікування та нагляд за породіллями та гінекологічними хворими; дотримується принципів медичної етики та деонтології.
04 січня 2018 року до Перинатального центру міста Києва від пацієнтки
ОСОБА_3 надійшла скарга, у якій вона зазначала, що 04 жовтня 2017 року вона поступила до Перинатального центру міста Києва з кровотечою на 6-му тижні вагітності. Огляд проводила черговий лікар акушер-гінеколог
ОСОБА_1, яка перебувала у поганому настрої, вела себе грубо, говорила образливі слова; сильно здавлювала її в області живота. У зв`язку з такою поведінкою ОСОБА_1 пацієнтка мала намір звернутися до іншого пологового будинку за медичною допомогою.
Наказом Перинатального центру міста Києва від 05 січня 2018 року № 9 створено комісію для проведення розгляду фактів, викладених у скарзі пацієнтки ОСОБА_3, у складі: ОСОБА_4, завідувача відділення сумісного перебування матері та дитини № 2; ОСОБА_10, завідувача відділення патології вагітності та екстрагенітальної патології; ОСОБА_11, акушерки старшого відділення патології вагітності та екстрагенітальної патології; ОСОБА_12, начальника відділу кадрів адміністративно-управлінського та господарсько-обслуговуючого персоналу.
У поясненнях від 09 січня 2018 року ОСОБА_1 вказувала, що вона діяла відповідно до посадової інструкції; згідно з протоколом медичної роботи лікаря акушера-гінеколога вона зобов`язана була повідомити пацієнтку про її стан та дії, які необхідно вчинити для надання їй медичної допомоги. Проте пацієнтка наполягала на госпіталізації до іншого пологового будинку АДРЕСА_1, під час огляду вела себе грубо та неадекватно, перешкоджала проведенню огляду. Після огляду цієї пацієнтки у неї ( ОСОБА_1 ) стався серцевий напад.
Відповідно до пояснень лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_13 від 19 січня
2018 року, сестри медичної гінекологічного відділення ОСОБА_14 від 19 січня 2018 року та протоколу комісійного розгляду скарги громадянки ОСОБА_3 від 19 січня 2018 року встановлено, що 04 жовтня 2017 року під час огляду пацієнтки ОСОБА_3 лікар акушер-гінеколог ОСОБА_1 грубо поводилася із нею, після чого ОСОБА_3 категорично відмовилася від надання їй медичної допомоги у Перинатальному центрі міста Києва. ОСОБА_1 зателефонувала черговому лікарю акушеру-гінекологу ОСОБА_15, щоб вона надала ОСОБА_3 необхідну медичну допомогу. На момент приходу лікаря ОСОБА_15 пацієнтка ОСОБА_3 була готова їхати до Київського міського пологового будинку № 2, однак ОСОБА_15 переконала її залишитися та надала їй необхідну медичну допомогу.
Оскарженим наказом відповідача від 24 січня 2018 року № 28/к ОСОБА_1 оголошено догану за порушення вимог посадової інструкції, а саме: за те, що при огляді ОСОБА_3 було допущене грубе поводження з пацієнткою, порушення медичної етики та деонтології, що призвело до її відмови від отримання медичної допомоги у Перинатальному центрі міста Києва.
Установивши, що оголошення догани позивачці було законним, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог про визнання незаконним і скасування наказу від 24 січня 2018 року № 28/к, оскільки позивачка порушила вимоги посадової інструкції, передбачені пунктами 2.2, 2.12, що стало підставою для винесення зазначеного наказу. При цьому суди встановили, що склад комісії з розгляду скарги ОСОБА_3 був належним.
Разом із тим суди попередніх інстанцій помилково послалися як на додаткову підставу для відмови у задоволенні вимоги про визнання незаконним і скасування наказу від 24 січня 2018 року № 28/к на пропуск позивачкою строку на звернення до суду з позовом, оскільки відмова у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строків, передбачених статтею 233 КЗпП України, можлива лише у разі встановлення судом обґрунтованості позовних вимог.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Тобто при звільненні працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП слід враховувати, що на працівника покладаються обов`язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов`язок дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними актами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2018 року у справі № 761/33305/15-ц (провадження № 61-2946св18) зроблено висновок, що "при звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення; чи можна вважати його вчинення систематичним невиконання працівником без поважних причин обов`язків".
Обґрунтовуючи свої висновки про порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків, яке виявилось в тому, що вона відмовилась накладати перев`язку пацієнтці ОСОБА_5 та вночі залишила пост чергування, суди правильно виходили з того, що такі обов`язки на неї покладені посадовою інструкцією.
Доводи касаційної скарги про те, що вона не зобов`язана була робити перев`язку ОСОБА_5 і залишення нею поста чергування не є порушенням посадової інструкції колегія суддів відхиляє з таких мотивів.
Посадовою інструкцією передбачено, що лікар акушер-гінеколог: керується чинним законодавством України про охорону здоров`я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я, організацію акушерсько-гінекологічної допомоги населенню; здійснює спостереження за вагітними, рододопомогу, раннє виявлення ускладнень вагітності і пологів, лікування та нагляд за породіллями та гінекологічними хворими; веде лікарську документацію; дотримується принципів медичної етики та деонтології (пункти 2.1, 2.2, 2.11 і 2.12 посадової інструкції).
Пунктом 7.1 посадової інструкції визначено, що лікар акушер-гінеколог підпорядкований завідувачу, головному лікарю та його заступникам.
Відповідно до пункту 4.1 посадової інструкції лікар акушер-гінеколог несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, помилкові дії чи бездіяльність, неприйняття рішень, що входять у сферу його компетенції, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені цією посадовою інструкцією, а також правилами внутрішнього трудового розпорядку, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю.
Згідно з відомостями, які містяться у листку лікарських призначень
(форма № 003-4/0) пацієнтки ОСОБА_5, яка була переведена з відділення сумісного перебування матері та дитини № 2 разом з новонародженою дитиною у відділення 2-го етапу виходжування новонароджених у зв`язку з тим, що її дитина потребувала подальшого спостерігання та лікування в умовах спеціального дитячого відділення, у період із 07 червня 2018 року до 13 червня 2018 року завідувач відділення ОСОБА_4 призначила вказаній пацієнтці, зокрема, заміну гумових випускників 2 рази на добу та заміну перев`язок післяопераційної рани з маззю "Офлокаїн" 4 рази на добу; при цьому у листку лікарських призначень вказано, що виконання перев`язки повинен здійснити саме лікар (т. 1, а. с. 221).
09 червня 2018 року ОСОБА_1 самовільно відмінила призначення завідувача відділенням ОСОБА_4 щодо здійснення перев`язки післяопераційної рани ОСОБА_5, яке було записане в історії вагітності та пологів № 2443 (форма № 096/о) та в листку лікарських призначень (форма
№ 003-4/0).
13 червня 2018 року пацієнтка ОСОБА_5 звернулася до Перинатального центру міста Києва зі скаргою, у якій зазначала, що перебувала на лікуванні у відділенні сумісного перебування матері та дитини № 2 у зв`язку з поганим загоєнням шва після кесаревого розтину. З 07 до 09 червня 2018 року накладення пов`язок на рану здійснювала лікар ОСОБА_16, яка 09 червня 2018 року передала зміну ОСОБА_1, яка, не зважаючи на неодноразові прохання пацієнтки та скарги про те, що рана кровоточить, відмовилася накладати післяопераційну перев`язку.
Обставини, викладені у скарзі ОСОБА_5, підтверджені також доповідною запискою чергової акушерки ОСОБА_17, складеною 09 червня 2018 року.
18 червня 2018 року в. о. головний лікар ОСОБА_7, завідувач анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених ОСОБА_18, начальник відділу кадрів
ОСОБА_12 склали акт про відмову ОСОБА_1 надати письмове пояснення про причини відмови виконати призначення завідувача відділення ОСОБА_4 провести післяопераційну перев`язку пацієнтці ОСОБА_5 .
Крім того, Перинатальний центр міста Києва належить до безперервно діючих закладів охорони здоров`я, медична допомога якому надається цілодобово, у зв`язку з чим до чергування у Перинатальному центрі міста Києва залучаються всі лікарі центру.
Заклади охорони здоров`я забезпечують кожній жінці кваліфікований медичний нагляд за перебігом вагітності, стаціонарну медичну допомогу при пологах і медичну допомогу матері та новонародженій дитині (стаття 58 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я").
Пунктом 2.18 посадової інструкції передбачено, що лікар акушер-гінеколог виконує правила внутрішнього трудового розпорядку.
Працівники Перинатального центру міста Києва повинні: працювати чесно і сумлінно, дотримуватися правил трудової дисципліни, вчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації, а також функції, визначені посадовими інструкціями; дотримуватися професійних обов`язків медичних і фармацевтичних працівників, зокрема щодо вимог професійної етики і деонтології, надання першої невідкладної медичної допомоги громадянам (пункти 3.1.1 і 3.1.8 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Перинатального центру міста Києва).
Відповідно до графіку чергувань на червень 2018 року, затвердженого головним лікарем Перинатального центру міста Києва ОСОБА_19, лікар акушер-гінеколог ОСОБА_1 повинна була вступити на пост чергування в ніч з 09 на
10 червня 2018 року.
Згідно з доповідною запискою чергової акушерки ОСОБА_9 10 червня 2018 року о 03-ій годині ночі під час чергування на 5-му поверсі відділення спільного перебування матері та новонародженого № 2 черговий лікар ОСОБА_1 зайшла до палати № 12, у якій на той час перебувала породілля ОСОБА_6 з дитиною; і лягла спати на дивані у вказаній палаті, внаслідок чого ОСОБА_6 була вкрай обурена поведінкою позивачки.
19 червня 2018 року головний лікар ОСОБА_19 звернулася до голови профспілкового комітету з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі систематичним невиконанням покладених на неї обов`язків (відмова провести перев`язку післяопераційної рани пацієнтці ОСОБА_5, залишення посту чергування та входження о 03-ій годині ночі до палати пацієнтки ОСОБА_6 ).
Протоколом засідання профспілкового комітету Перинатального центру міста Києва від 22 червня 2018 року № 6 надано згоду на звільнення лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_1 на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.
Ураховуючи, що невиконання позивачкою покладених на неї посадових обов`язків, передбачених пунктами 2.1, 2.2, 2.11, 2.12, 7.1 посадової інструкції, яке полягало у відмові провести післяопераційну перев`язку породіллі ОСОБА_5 за призначенням завідувача відділення, залишення посту чергування, де в постійному режимі відбувалися пологи, спостереження післяпологових та післяопераційних пацієнток, вагітних високого ступеню перинатального ризику, та входження вночі до палати пацієнтки ОСОБА_6, свідчить про порушення трудової дисципліни, що могло створити загрозу життю та здоров`ю пацієнтів, суди попередніх інстанцій, правильно застосувавши до спірних правовідносин положення пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Перинатального центру міста Києва від 25 червня 2018 року № 216/к про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря акушера-гінеколога, поновлення позивача на посаді лікаря акушера-гінеколога Перинатального центру міста Києва або на рівнозначній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 50 906,60 грн та стягнення компенсації моральної шкоди.
Разом із тим, колегія суддів приймає аргумент касаційної скарги про те, що позивачу не виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 25 червня 2018 року до 30 червня 2018 року (тобто за
5 днів) у розмірі 1 556,00 грн.
ОСОБА_1 звільнено з займаної нею посади 25 червня 2018 року.
Апеляційний суд установив, що відповідач самостійно виявив технічну помилку, допущену при нарахуванні виплати компенсації позивачці за невикористану відпустку, розмір якої за перерахунком за 14 календарних днів становив
3 037,58 грн, у зв`язку з чим нарахував і виплатив індексацію у розмірі 70,91 грн. Також відповідно до статті 117 КЗпП України Перинатальний центр міста Києва здійснив виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 33 609,60 грн.
Разом із тим, апеляційний суд не встановив за який період позивачу нарахований середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, не врахував, що звільнення мало місце 25 червня 2018 року, не надав оцінки доводам позивача про те, що їй не виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 25 до 30 червня 2018 року у розмірі 1 556,00 грн.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).