Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 761/45731/16-ц
провадження № 61-13566св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року
у складі судді Юзькової О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від
25 червня 2019 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Шахової О. В.,
Вербової І. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про захист прав споживачів, визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, примусове виконання обов`язку в натурі.
Позов мотивовано тим, що між Приватним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі - ПАТ "КБ "Український фінансовий світ") та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу
№ 43653 від 03 липня 2014 року на суму 14 040,00 дол. США строком до
06 серпня 2014 року. Цього ж дня між банком та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу № 43658 на суму 14 000,00 дол. США строком до 06 серпня 2014 року. У ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" з 15 серпня 2014 року по
15 листопада 2014 року введено тимчасову адміністрацію та Фондом оголошено про те, що вкладники зможуть отримати кошти за договорами банківських вкладів (депозитів), строк дії яких закінчився і у розмірі, що не перевищує
200 000,00 грн. Проте в період дії тимчасової адміністрації ні вклади, ні нараховані проценти не були виплачені Фондом. Виконавчою дирекцією Фонду 13 листопада 2014 року прийнято рішення № 119 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" та призначено уповноважену особу на її здійснення. На своєму офіційному сайті Фонд розмістив оголошення про виплату коштів з 21 листопада 2014 року через банк агент - ПАТ "Альфа-Банк". На заяви позивачів щодо відшкодування коштів Фондом відмовлено
у задоволенні вимог вкладників, зважаючи на те, що здійснюється перевірка правових підстав розміщення коштів на рахунках. В подальшому позивачі неодноразово звертались до Фонду, однак їх вимоги залишені без задоволення. Такі рішення Фонду оскаржувались позивачами.
Ураховуючи викладене та на підставі статей 1166, 1192 ЦК України,
з урахуванням уточнених 20 серпня 2018 року позовних вимог, позивачі просили суд стягнути з Фонду:
- на користь ОСОБА_1 шкоду у розмірі 367 802,23 грн, у тому числі: основна сума заборгованості 185 113,30 грн., збитки у вигляді курсової різниці у розмірі 182 688,93 грн;
- на користь ОСОБА_2 шкоду у розмірі 366 754,35 грн, у тому числі: основна сума заборгованості 184 585,96 грн, збитки у вигляді курсової різниці у розмірі 182 168,39 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року, позов залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як кредитори мають право вимоги щодо виконання грошового зобов`язання, тому суд позбавлений можливості застосувати до правовідносин сторін положення статті 1166 ЦК України та захистити права позивачів запропонованим ними способом в частині стягнення з Фонду гарантованої суми вкладу в межах
200 000,00 грн. Збільшення курсу іноземної валюти під час невиконання валютного зобов`язання порушує право кредитора на отримання еквівалентної суми в іноземній валюті, і для його відновлення кредитор зазнає витрат, які
є збитками в розумінні пункту 2 частини першої статті 22 ЦК України.Проте, позивачами не надавались докази, яка сума коштів перебувала на рахунках вкладників на момент виникнення права на отримання відшкодування, що робить неможливим зробити розрахунок. Тому позивачами не доведено розмір збитків, які спричинені ним відповідно до статті 22 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Фонду задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивачами не надано доказів на підтвердження факту визнання адміністративними судами бездіяльності відповідача незаконною. Таке питання не ставилося позивачами
і при поданні зазначеного позову. Оскільки позовні вимоги є недоведеними, тому відсутні правові підстави для застосування статей 1166, 1192 ЦК України до спірних правовідносин.
Аргументи учасників справи
У липні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали до Верховного Судукасаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції виходив з того, що неправомірність рішень, дій чи бездіяльності Фонду у розумінні статті 1166 ЦК України має підтверджуватися відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для даної справи про відшкодування шкоди.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня
2019 року у справі № 920/715/17 викладено правову позицію про те, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та заподіювана шкоди (в даній справі-держави),
а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
З урахуванням викладеного, у розгляді цієї справи судам попередніх інстанцій необхідно було встановити наявність складу цивільного правопорушення відповідно до статті 1166 ЦК України, з дослідженням усіх наявних у матеріалах справи доказів щодо наявності або відсутності протиправних дій і бездіяльності Фонду, його вини, розміру завданої позивачам шкоди та наявності причинного зв`язку між неправомірними діями та бездіяльністю і заподіяною шкодою.
У серпні 2019 року Фонд подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на безпідставність її вимог.
Рух справи
01 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 липня 2014 року між
ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" та ОСОБА_1 укладено договір
№ 43653 банківського вкладу (депозиту) "Планер" за умовами якого
ОСОБА_4 розмістила в банку грошові кошти у розмірі 14 040,00 дол. США строком до 06 серпня 2014 року, процентна ставка - 8% річних.
Між ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" та ОСОБА_2 укладено договір від 03 липня 2014 року № 43658 банківського вкладу (депозиту) "Планер" за умовами якого ОСОБА_2 розмістив в банку грошові кошти у розмірі 14 000,00 дол. США строком до 06 серпня 2014 року, з процентною ставкою 8% річних.
На підставі постанови Правління НБУ від 14 серпня 2014 року № 491 "Про віднесення ПАТ "КБ Український фінансовий світ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб" прийнято рішення № 69 від 14 серпня 2014 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ Український фінансовий світ", згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 10 листопада 2014 року № 717 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13 листопада
2014 року № 119 "Про початок процедури ліквідації ліквідацію
ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації
ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" та призначено уповноважену особу Фонду.
Фонд розмістив оголошення про виплату коштів з 21 листопада 2014 року через банк агент - ПАТ "Альфа-Банк".
На заяви позивачів щодо відшкодування коштів у розмірі, що не перевищує
200 000,00 грн Фондом було відмовлено у задоволенні вимог вкладників, зважаючи на те, що здійснюється перевірка правових підстав розміщення коштів на рахунках. В подальшому позивачі неодноразово звертались до Фонду, однак їх вимоги були залишені без задоволення. Такі рішення Фонду оскаржувались позивачами.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від
13 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду, Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" Гончарова С. І., третя особа: ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" про визнання протиправними рішення та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії. Позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію
ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" Гончарова С. І. щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу № 34653 від 03 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Український фінансовий світ". Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" Гончарова С. І. щодо не включення ОСОБА_1 (як вкладника за договором банківського вкладу № 43653 від
03 липня 2014 року) до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2017 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 . Скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня
2015 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання фонду та уповноважену особу на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" ОСОБА_5 відшкодувати ОСОБА_6 кошти за його вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу № 43658 від 03 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ "КБ "Український фінансовий світ". В цій частині прийнято нове рішення яким зобов`язано Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" включити дані ОСОБА_2 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду за договором № 43658 від 03 липня 2014 року банківського вкладу (депозиту) "Планер". Зобов`язано Уповноважену особу Фонду на ліквідацію
ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" надати до Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_2, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами
в ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду. В решті постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2015 року, а саме в частині визнання протиправним (нечинним) рішення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" Гончарова С. І. щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу №43658 від 03 липня
2014 року укладеного між позивачем та ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" та визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" Гончарова С. І. щодо не включення позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, залишена без змін.
Інформацію про позивачів, як вкладників банку, включено до переліку вкладників ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Фонд вказував, що перепоною у виплаті коштів позивачам є постанова Київської місцевої прокуратури № 6 від 21 березня 2018 року про визнання їх речовим доказами у кримінальному провадженні №4201810160000066.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі
№ 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що "суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких
є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19))".
На підставі частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
В обґрунтування своїх вимог позивачі вказували на порушення прав вкладників ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" щодо отримання гарантованої суми відшкодування коштів вкладів за рахунок Фонду та просили суд стягнути, зокрема, і "основну суму заборгованості", визначену як еквівалент гарантованої суми відшкодування відповідного банківського вкладу, невиплаченої Фондом.
Правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом
у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах
у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону № 4452-VI не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування),
є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суд від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року
у справі № 820/3770/16, від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, від
23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц, від 10 квітня 2019 року справі
№ 761/10730/18.
У частині п`ятій статті 21 КАС України визначено, зокрема, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
У постанові Великої Палати Верховного Суд від 13 листопада 2019 року
у справі № 761/2987/18 (провадження № 14-285цс19) вказано, що "позовні вимоги у справі, що розглядається, а саме: стягнення з Фонду невиплаченого залишку гарантованого відшкодування за вкладами в ПАТ "КБ "Надра", трьох процентів річних з урахуванням індексу інфляції відповідно до розрахунку станом на день ухвалення рішення у справі, завданих збитків (упущену вигоду)
у розмірі 13 процентів річних відповідно до розрахунку станом на день ухвалення рішення у справі; відшкодування моральної шкоди, - випливають із дій Фонду з виплати гарантованого відшкодування. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня
2019 року у справі № 761/10730/18 (провадження № 14-116цс19) та Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 761/11256/17 (провадження № 61-31354сво18). Тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про публічно-правовий характер спору, який належить до юрисдикції адміністративних судів".
У постанові Великої Палати Верховного Суд від 09 лютого 2021 року у справі
№ 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) зроблені висновки, що "спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин. Цей висновок є також актуальним для розмежування юрисдикції спорів при застосуванні процесуальних кодексів, які набули чинності з 15 грудня 2017 року.
Аналіз положень частини п`ятої статті 21 КАС України та частини першої статті 19 КАС України у їх поєднані дозволяє виснувати, що юрисдикція спору про стягнення моральної шкоди із суб`єкта владних повноважень визначається як за правовою природою правовідносин, зокрема публічно-правових, так
і у зв`язку з тим, чи пред`явлено позов про стягнення моральної шкоди в одному проваджені з вимогою про вирішення публічно-правового спору. У випадку пред`явлення позову про відшкодування шкоди, у тому числі моральної,
в іншому судовому проваджені такий спір підлягає розгляду за правилами цивільної або господарської юрисдикції, за виключенням випадку, якщо можливість об`єднання спорів у одне провадження в адміністративній юрисдикції не втрачена".
З огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов`язків у цих правовідносинах і їх суб`єктний склад, у цій справі між сторонами виник публічно-правовий спір щодо стягнення з Фонду невиплаченого гарантованого відшкодування за вкладами з одночасним відшкодуванням збитків у вигляді курсової різниці, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.