Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 607/62/17
провадження № 61-21964св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Приватне підприємство "Ролікс-Транс",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 травня 2019 року, ухвалене у складі судді Братасюка В. М., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року, прийняту
у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк") звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що між АТ "Ощадбанк" та
ОСОБА_1 08 лютого 2007 року укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 4, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 29 500 дол. США, зі сплатою 12,5 % річних, з остаточним терміном повернення кредиту до 08 лютого 2012 року.
Банк стверджував, що відповідач належним чином не виконував зобов`язання зі сплати кредитних платежів, у зв`язку з чим станом на
21 жовтня 2016 року заборгованість перед банком склала 34 619,58
дол. США, із яких: 29 500 дол. США - прострочена сума за кредитом,
5 119,58 дол. США - прострочена заборгованість за процентами, та 104 716,62 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами.
Письмову вимогу банку про погашення заборгованості відповідач не виконав, тому АТ "Ощадбанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості, що утворилася станом на 21 жовтня 2016 року та складає 34 619,58 дол. США, із яких: 29 500 дол. США - прострочена сума за кредитом, 5 119,58 дол. США - прострочена заборгованість за відсотками, та 104 716,62 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами.
Вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 29 травня 2019 року у задоволенні позову АТ "Ощадбанк" відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що банк змінив кінцевий строк повернення кредиту з 08 лютого 2012 року на
21 січня 2011 року (з моменту отримання боржником письмової вимоги про повне повернення всієї суми кредиту), а до суду з позовом звернувся
03 січня 2017 року, тому дійшов висновку про сплив позовної давності, про застосування якої просив відповідач.
Спростовуючи доводи позивача щодо переривання перебігу позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що перерахування коштів від імені позичальника, без його згоди, ПП "Ролікс-Транс" як заставодавця не можна вважати дією, що перериває перебіг позовної давності, оскільки такі дії вчинено не уповноваженою на це особою, тобто не особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" залишено без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 29 травня 2019 року залишено без змін. Поновлено дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 травня 2019 року.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника
у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 уповноважував ОСОБА_2 як директора ПП "Ролікс-Транс" на вчинення дій щодо виконання зобов`язання з погашення кредиту, чим спростовано твердження банку про те, що ПП "Ролікс-Транс" як застоводавець мав право сплачувати кошти без згоди боржника з метою недопущення звернення стягнення на власне майно і внаслідок такої сплати відбулось переривання перебігу позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року АТ "Ощадбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 травня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року, ухвалити рішення про задоволення позову.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
17 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді ОСОБА_3 поновлено АТ "Ощадбанк" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали цивільної справи із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
У вересні 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_3 від здійснення правосуддя та розподілом справ, що перебували у його провадженні, справу № 607/62/17 передано колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гульку Б. І., Луспенику Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку зібраним доказам. Не взяли до уваги, що 15 лютого 2011 року банк звернувся до Господарського суду Тернопільської області
з позовом до ПП "Ролікс-Транс", тобто вдруге відбулося переривання позовної давності.
Заявник стверджує, що суди не звернули увагу на той факт, що за умовами пункту 3.3.1 договору майнової поруки, пункту 3.2.1 договору застави транспортних засобів заставодавцю надавалося право дострокового виконання зобов`язання, яке забезпечене заставою. Таким чином, визначено особу, яка у разі невиконання боржником ОСОБА_1 умов кредитного договору вправі в будь-який час достроково, з метою недопущення звернення стягнення на власне майно, сплатити кредитору кошти за відповідача.
Заявник вказував, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 визнав та погодився із тим, що його зобов`язання перед банком щодо погашення кредиту виконувалися, в тому числі і заставодавцем.
Вважає, що доказам, які взяті до уваги судом апеляційної інстанції щодо переривання строку позовної давності, надано неправильну оцінку. Зокрема, ухвалами Господарського суду Тернопільської області
від 25 листопада 2013 року та від 26 листопада 2014 року у справі
№ 8/6/5022-233/2011 встановлено факт сплати боргу ПП "Ролікс-Транс", однак не встановлено особу платника. Свідчення свідка ОСОБА_2 стосовно сплати ним заборгованості замість ОСОБА_1 суперечать положенням частинам другої статті 218 ЦК України, тому як доказ враховуватися не повинні.
При цьому суди не звернули увагу на той факт, що експертним висновком встановлено, що на заявах на переказ готівки ОСОБА_2 виконав підпис від імені ОСОБА_1, а не від власного імені, що дає підстави стверджувати про наявність між ними домовленості стосовно погашення відповідачем через ОСОБА_2 кредитної заборгованості.
Стверджує, що висновок експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (далі - Тернопільський НДЕКЦ МВС України) виконано з порушенням норм цивільного процесуального законодавства. Проведення судової почеркознавчої експертизи судом призначено за клопотанням представника відповідача, яке обґрунтовано тим, що висновок експерта
від 20 лютого 2018 року є неповним та неясним. Однак з аналізу висновку експерта від 18 грудня 2018 року вбачається, що експерт у повному обсязі дослідив надані йому матеріали на експертизу, застосував належні дослідницькі методи, надав висновок з кожного поставленого питання,
у межах витребуваного та наданого йому матеріалу. Однак судом не встановлено, яку неточність та неповноту допустив експерт, складаючи висновок від 20 лютого 2018 року, що стало причиною для призначення другої судової почеркознавчої експертизи.
Вважає помилковими висновки судів про те, що після ухвалення Господарським судом Тернопільської області 13 квітня 2011 року судового рішення, банк мав право на стягнення з відповідача тільки сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статті 625
ЦК України як підставу відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити подану касаційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін як такі, що прийняті без порушень вимог матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 лютого 2007 року АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 уклали договір відновлювальної кредитної лінії № 4, згідно з яким позивач надав,
а відповідач отримав кредит у розмірі 29 500 дол. США під 12,5 % річних, з остаточним терміном повернення кредиту до 08 лютого 2012 року.
Згідно з пунктом 1.6 кредитного договору погашення кредиту здійснюється в кінці терміну не пізніше 08 лютого 2012 року шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань.
Відповідно до пункту 3.3.1 кредитного договору відповідач зобов`язався точно в строки, обумовлені договором, повернути кредит у сумі
29 500 дол. США та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за договором.
Пунктом 6.6 кредитного договору сторони погодили збільшення строків позовної давності відповідно до частини першої статті 259 ЦК України, до трьох років для всіх грошових зобов`язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), що передбачені умовами цього договору.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ПП "Ролікс-Транс" 08 лютого 2007 року укладений договір майнової поруки № 1, відповідно до якого майновий поручитель боржника
з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає
з договору відновлювальної кредитної лінії, передає в заставу рухоме майно, а заставодавець приймає у заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності; договір застави транспортних засобів від 09 лютого 2007 року, відповідно до умов якого передано в заставу рухоме майно, а саме: н/причіпи бортові E KRONE SDP 24, 1994 року випуску, E ZASLAW D651,
1997 року випуску, E WIELTON PTS 34, 1997 року випуску, які належать заставодавцю на праві власності.
АТ "Ощадбанк" повністю виконав зобов`язання перед ОСОБА_1, який одержав кредит у розмірі 29 500 дол. США.
ОСОБА_1 не виконував умови кредитного договору належним чином.
26 липня 2010 року банк надіслав ОСОБА_1 письмове повідомлення - вимогу № 19-03/1556 про усунення порушень, в якому просив погасити прострочену заборгованість зі сплати процентів у сумі 3 784,51 дол. США
у строк до 15 серпня 2010 року.
05 січня 2011 року банк надіслав ОСОБА_1 письмове повідомлення - вимогу за № 06-13/40 про усунення порушень та вимагав погасити заборгованість у повному обсязі, а саме: 5 717,77 дол. США - прострочена сума зі сплати процентів, 29 500 дол. США - поточна сума заборгованості за кредитом.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13 квітня
2011 року у справі №8/6/5022-233/2011 за позовом АТ "Ощадбанк" до
ПП "Ролікс-Транс" про звернення стягнення на предмет застави вирішено
в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором відновлювальної кредитної лінії від 08 лютого 2007 року № 4 у сумі
36 194,87 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 287 278,72 грн, звернути стягнення на заставлене згідно з договором застави транспортних засобів від 09 лютого 2007 року рухоме майно, що зареєстровано в реєстрі за № 1314 та належить на праві власності ПП "Ролікс-Транс", а саме: н/причіпи бортові E KRONE SDP 24, E ZASLAW D651, E WIELTON PTS 34, на користь АТ "Ощадбанк".
25 листопада 2013 року ухвалою Господарського суду Тернопільської області відстрочено виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 13 квітня 2011 року у справі № 8/6/5022-233/2011 у строк до 25 травня 2014 року.
04 листопада 2014 року ПП "Ролікс Транс" повторно звернулося до господарського суду із заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 13 квітня 2011 року у справі № 8/6/5022-233/2011 у строк до 2017 року.
26 листопада 2014 року ухвалою Господарського суду Тернопільської області відстрочено виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 13 квітня 2011 року у справі № 8/6/5022-233/2011 у строк до 26 травня 2015 року.
09 червня 2016 року АТ "Ощадбанк" надіслало ОСОБА_1 вимогу за
№ 19-02/461/2064 про погашення заборгованості у сумі 29 500 дол США - кредит, 8 119,42 дол. США - проценти, 19 476,70 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами, зобов`язавши його погасити заборгованість у 30-денний строк з моменту отримання претензії.
Доказів про отримання претензії ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії від 08 лютого 2007 року, сума заборгованості станом на
29 травня 2018 року становить 34 619,58 дол. США, із яких: 29 500 дол. США - прострочена сума за кредитом, 5 119,58 дол. США - прострочена заборгованість за процентами, та 104 716,62 грн - пеня.
На виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 січня 2018 року Тернопільський НДЕКЦ МВС України провів судову почеркознавчу експертизу, за наслідками якої 20 лютого 2018 року складено висновок № 1.1-87/18, з якого встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у заявах на переказ готівки: від 29 лютого 2012 року
№ 6862757, від 30 березня 2012 року № 7339217, від 30 листопада 2012 року № 11968491, від 29 березня 2013 року № 14059266, від 31 травня 2013 року № 15161380, від 31 липня 2013 року № 16266505, від 30 серпня 2013 року
№ 16843303, від 30 вересня 2013 року № 17396119, від 31 жовтня 2013 року № 17951907, від 30 квітня 2014 року № 21471028, від 27 червня 2014 року
№ 22662902, від 31 липня 2014 року № 23336234, від 29 серпня 2014 року
№ 24030244 виконані ОСОБА_2 .
Встановити ким, ОСОБА_1, ОСОБА_2 або іншою особою виконані підписи від імені ОСОБА_1 у заявах на переказ готівки:
від 26 грудня 2012 року № 12445059, від 31 січня 2013 року № 12989795,
від 28 лютого 2013 року № 13512489, від 30 квітня 2013 року № 14630540, від 27 червня 2013 року № 15653567, від 29 листопада 2013 року
№ 18519332, від 31 грудня 2013 року № 19164314, від 31 січня 2014 року
№ 19700458, від 28 лютого 2014 року № 2025572, від 02 червня 2014 року
(від 31 травня 2014 року) № 22100690, не вдалося можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині.
На виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2018 року Тернопільський НДЕКЦ МВС України провів судову почеркознавчу експертизу, за наслідками якої 18 грудня 2018 року складено висновок № 1.1-338/18, з якого встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у заявах на переказ готівки: від 26 грудня 2012 року
№ 12445059, від 28 лютого 2013 року № 13512489, від 30 квітня 2013 року
№ 14630540, від 29 листопада 2013 року № 18519332, від 31 січня 2014 року № 19700458, від 28 лютого 2014 року № 20257572, від 02 червня 2014 року (від 31 травня 2014 року) № 2210690, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
Встановити ким, ОСОБА_2 або іншою особою виконані підписи
від імені ОСОБА_1 у заявах на переказ готівки: від 26 грудня 2012 року № 12445059, від 28 лютого 2013 року № 13512489, від 30 квітня 2013 року
№ 14630540, від 29 листопада 2013 року № 18519332, від 31 січня 2014 року № 19700458, від 28 лютого 2014 року № 20257572, від 02 червня 2014 року (від 31 травня 2014 року) № 2210690, не видалося можливим з причин відсутності сукупності ознак, необхідних для вирішення питання про наявність чи відсутність тотожності.
Встановити ким, ОСОБА_1, ОСОБА_2 або іншою особою виконаний підпис від імені ОСОБА_1 у заявах на переказ готівки
від 27 червня 2013 року № 15653567, від 31 січня 2013 року № 12989795,
від 31 грудня 2013 року № 19164314, від 27 червня 2013 року № 15653567, не видалося можливим з причин відсутності сукупності ознак, які б
у категоричній формі дозволили зробити висновок про наявність чи відсутність тотожності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -
в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.