ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2021 року
м. Київ
справа № 580/3376/20
адміністративне провадження № К/9901/742/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №580/3376/20
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року (суд у складі судді-доповідача - Гайдаш В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Шурка О.І.,суддів: Василенка Я.М., Оксененка О.М.),
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила суд:
1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття розпорядження по розрахунку доплати до пенсії позивачки у розмірі однієї мінімальної заробітної плати підвищення пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що суперечить нормам статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
1.2. зобов`язати відповідача усунути порушення права позивачки на доплату пенсії та виготовити відповідне розпорядження відповідно до постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 12.10.2011 року у справі №2-а-4512/11.
2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року залишено без змін ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року.
4. Рішення судів мотивовані тим, що спір у справі, що розглядається, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
6. Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами виникли нові спірні правовідносини, які раніше судом не вирішувалися, і вони пов`язані з розглядом відповідачем заяви позивачки від 12 травня 2020 року про відновлення доплат до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати підвищення пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю за нормами Закону №796-ХІІ, розмір яких було підтверджено постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2011 року по справі №2-а-4512/11.
Касатор наголошує, що підставою для звернення до відповідача у 2020 році із заявами щодо відновлення виплати підвищення до пенсії є рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018, а предметом судового розгляду - протиправність відмови відповідача у виплаті такого підвищення, прийнята за результатом розгляду заяви від 12 травня 2020 року.
7. Верховний Суд ухвалою від 27 січня 2021 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
8. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
10. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
11. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
12. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
13. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
14. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
15. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до пункту 2 цієї частини публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 7 вказаної частини визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше особами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких однієї із сторін є суб`єкт владних повноважень, наділений можливістю владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Положеннями ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Приписами ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином нормами процесуального закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов`язання відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вказані правові норми мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди вказали, що за своєю суттю даний спір виник у зв`язку із протиправним невиконанням відповідачем постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2011 року у справі №2-а-4512/11.
У касаційній скарзі позивачка наголошує, що підставою для звернення до суду стало те, що позивачка звернулась до відповідача із заявою від 12 травня 2020 року про відновлення доплат до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати підвищення пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю за нормами Закону №796-ХІІ, розмір яких було підтверджено постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2011 року по справі №2-а-4512/11. Предметом судового розгляду у цій справі є протиправність відмови відповідача у виплаті такого підвищення, прийнята за результатом розгляду заяви від 12 травня 2020 року.
16. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивачка просить визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття розпорядження по розрахунку доплати до її пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати підвищення пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що суперечить нормам статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язати відповідача усунути порушення її прав на доплату пенсії та виготовити відповідне розпорядження відповідно до постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 12.10.2011 року у справі №2-а-4512/11.
Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно вказали, що заявлені позовні вимоги спрямовані фактично на виконання постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2011 року у справі №2-а-4512/11.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що обраний позивачкою спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не дозволяє ефективно захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15.
17. Відтак, якщо позивачка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідачів на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.
18. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що хоча позивачка і вказує на те, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із відмовою відповідача у виплаті підвищення до її пенсії, яка була прийнята за результатами розгляду її заяви від 12 травня 2020 року, проте позовні вимоги заявлені саме про невиконання відповідачем вимог постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 12.10.2011 року у справі №2-а-4512/11.
Як правильно вказали суди першої та апеляційної інстанцій, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
19. Згідно пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
20. Враховуючи, що для захисту порушених позивач має звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
21. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
22. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
23. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
24. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду