ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2021 року
м. Київ
справа № 815/344/18
адміністративне провадження № К/9901/69155/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 (головуючий суддя: Коваль М.П., судді: Димерлій О.О., Єщенко О.В.) у справі №815/344/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування припису,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У січні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - відповідач або Управління ДАБК Одеської міської ради), в якому просив визнати протиправним і скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 21.12.2017.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 позов задоволено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 і залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2018.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24.03.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 20.11.2006 набув право власності на нежитлове підвальне приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем на підставі наказу №01-13/251 ДАБК від 29.06.2017 проведено позаплановий захід державного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті "Капітальний ремонт нежитлових підвальних приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, замовник ОСОБА_1", результати якого оформлені актом №001396 від 21.12.2017. Підставою для призначення перевірки слугувало звернення ОСОБА_2 №07-Р1-39422 від 12.12.2017 про незаконну реконструкцію підвалу.
У ході перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги пункту 1 частини першої статті 34 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон №3038-VI), а саме виконані будівельні роботи з капітального ремонту нежитлових підвальних приміщень шляхом зміни та улаштування нових несучих конструкції посилення перекриття стелі зі сталевих прокатних елементів, заміни існуючого металевого сходового маршу вхідної групи за адресою: АДРЕСА_1, без отримання права на виконання таких робіт.
21.12.2017 відповідачем складений протокол про адміністративне правопорушення.
Також цього дня Управлінням ДАБК Одеської міської ради винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким вимагалось від суб`єкта містобудування одержати право на виконання будівельних робіт у строк до 21.02.2018.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що порушення органом державного архітектурно-будівельного контролю порядку проведення перевірки повністю нівелює наслідки такої. ОСОБА_1 наполягає, що позаплановий захід відбувся за його відсутності, в підтвердження чого надав квитки на автобус, де зазначені дати виїзду та приїзду. Більш того, позивач стверджує, що взагалі не повідомлявся про проведення позапланового заходу. Також позивач зазначає про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки. Щодо встановлених у ході перевірки порушень позивач наполягає, що жодних будівельних робіт не проводив, а виявлені під час позапланового заходу несучі конструкції та сходи вже існували на момент придбання об`єкту нерухомості.
Відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що позаплановий захід проведений на підставі та у межах визначених законом повноважень. Виявлені у ході перевірки порушення вимог у сфері містобудівної діяльності підтверджуються фотофіксацією, і позивачем не спростовані.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що мають місце доведені факти порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки, а саме: незабезпечення участі ОСОБА_1 або його уповноваженого представника під час проведення перевірки; неповідомлення завчасно про намір провести перевірку, а також не ознайомлення суб`єкта містобудування з її результатами. Водночас суд першої інстанції відхилив твердження позивача про незаконність призначення перевірки з огляду на те, що перевірка була призначена на підставі звернення фізичної особи, що цілком відповідає вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності. Стосовно встановлених у ході проведеної перевірки порушень то суд першої інстанцій констатував, що такі в установленому порядку органом архітектурно-будівельного контролю не підтвердженні, а з наданих доказів фото-фіксації неможливо встановити факт вчинення саме позивачем інкримінованого йому правопорушення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що перевірка проведена на законних підставах (за зверненням фізичної особи). Виявлені у ході проведеного позапланового заходу порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності підтверджуються фотофіксацією об`єкту. Також під час апеляційного розгляду судом було витребувано та відповідно досліджено технічні паспорти об`єкту нерухомості, з яких встановлено, що саме у період з 08.11.2016 по 01.12.2017 на спірному об`єкті нерухомості були проведені будівельні роботи з капітального ремонту, пов`язані зокрема із заміною існуючих та улаштуванням нових несучих конструкцій, посиленням перекриття стелі зі сталевих прокатних елементів, заміною існуючого металевого сходового маршу вхідної групи. З огляду на те, що у Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо одержання ОСОБА_1 права на виконання будівельних робіт та введення об`єкту до експлуатації нежитлових підвальних рішень за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 120, суд апеляційної інстанції погодився із правомірністю оскаржуваного припису.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга обґрунтованим тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник наполягає на тому, що контролюючий орган порушив процедуру проведення перевірки, чим обмежив його право бути присутнім під час проведення позапланового заходу та взагалі бути обізнаним про наміри його проведення. Також скаржник стверджує, що матеріали справи не містять інформації, що інкриміноване йому правопорушення вчинене саме ним (в акті перевірки не зазначено ким і коли були вчинені будівельні роботи із зміни та улаштування нових несучих конструкції посилення перекриття стелі зі сталевих прокатних елементів, заміни існуючого металевого сходового маршу вхідної групи виконані; матеріали фотофіксації також не містять такої інформації, як і не містять дати коли така фіксація була здійснена). Наполягає, що ним жодних будівельних робіт не вчинялося, а такі були проведені попереднім власником до придбання ним об`єкту нерухомого майна.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, з огляду на таке.
Обставини справи свідчать, що вимоги позивача насамперед вмотивовані суттєвими порушеннями з боку контролюючого органу порядку проведення перевірки, за результатами якої прийнято оскаржуване у цій справі рішення (припис). За позицією позивача, грубе порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки нівелює наслідки такої в цілому.
Так, Закон №3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Статтею 6 цього Закону визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Приписами статті 41 Закону №3038-VI встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема, є: звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 41 Закону №3038-VI Урядом України затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Прядок №553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної з будівництвом об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.
Згідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку №553 під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо суб`єктів містобудування (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) на об`єктах будівництва органи державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, пункту 3 статті 22 "Прикінцеві положення" Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Пунктом 5 Порядку №553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Приписами пункту 7 цього Порядку унормовано, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема, є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.
Згідно із положеннями пункту 9 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.
Посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема: складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; (підпункти 2-4 пункту 11 Порядку №553).
Пунктом 12 Порядку №553 також передбачено, що посадові особи інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані, окрім іншого, у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; ознайомлювати суб`єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.
Згідно із пунктом 13 Порядку №553 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб інспекції дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб інспекції службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним інспекцією; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного інспекцією за результатами перевірки.
Відповідно до пунктів 16-22 Порядку №553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).
Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.
Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб`єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Припис підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку.
Якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта.
У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис.
У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють, зокрема позапланові перевірки суб`єктів містобудування на предмет дотримання ними під час здійснення будівництва вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та інших нормативних актів, що регулюють даний вид діяльності та під час здійснення такого контролю мають право на безперешкодний доступ на місце будівництва об`єкта та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню.
При цьому, вказаному праву контролюючого органу кореспондує право суб`єкта містобудування бути присутнім під час здійснення перевірки, або забезпечити присутність своїх представників, в разі дотримання посадовими особами порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. В такому разі допуск до проведення перевірки є обов`язком такого суб`єкта містобудування.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі №822/716/16, факт проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил без присутності уповноваженої суб`єктом містобудування особи свідчить про допущення грубого, а не формального порушення уповноваженими органами порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Колегія суддів також звертає увагу, що згідно з усталеною правовою позицією, неодноразово висловленою, як Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14, так і у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №821/1157/16, від 05.02.2019 у справі №2а-10138/12/2670, від 04.02.2019 у справі №807/242/14, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічний підхід до застосування норм матеріального права продемонстрував Верховний Суд і у постановах від 23.01.2018 у справі №804/12558/14 та від 21.05.2020 у справі №208/6557/16-а(2-а/208/219/16), де вказав, що у випадку незаконності перевірки прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Схожу правову позицію висловив Верховний Суд і в постанові від 26.02.2020 у справі №826/7847/17, де зазначив, що нормами Закону №3038-VI та Порядку №553, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок проведення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю. Лише їх дотримання може бути належною підставою для проведення позапланової перевірки та оформлення її результатів, які створюють для суб`єкта містобудування юридичні наслідки. Невиконання органами державного архітектурно-будівельного контролю вимог законодавця щодо порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю призводить до визнання перевірки незаконної та відсутності правових наслідків такої.
Отже основним аргументом покладеним в основу рішення суду першої інстанції було порушення з боку органу державного архітектурно-будівельного контролю порядку проведення позапланового заходу в частині забезпечення участі позивача при його проведенні.
Натомість, оцінюючи рішення суду апеляційної інстанції в контексті вимог, яким має безумовно відповідати судове рішення, колегія суддів звертає увагу на таке.
Насамперед, законність рішення залежить від безумовної, точної відповідності його законам та іншим нормативно-правовим актам, що визначається перш за все правильною юридичною кваліфікацією взаємовідносини сторін та інших учасників справи.
Обґрунтованим рішення слід вважати тоді, коли суд повністю вияснив обставини, що мають значення для справи.
Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Згідно частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 308 КАС України визначені межі перегляду судом апеляційної інстанції, де зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№63566/00) та пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№2586/07), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що суд апеляційної інстанції наділений такими ж повноваженнями щодо встановлення обставин у справі як і суд першої інстанції. При цьому, здійснюючи апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість такого рішення шляхом підтвердження чи спростування висновків покладених в основу рішення, що переглядається.
Відповідно до приписів статей 73, 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В контексті питань порушених в касаційній скарзі суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки обставинам (порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки), покладеним в основу рішення суду першої інстанції та на які посилався позивач. На виконання вимог статей 73, 74 КАС України суд апеляційної інстанції не вирішив питання належності та допустимості матеріалів фотофіксації обставин правопорушення, в т.ч., не з`ясував ким, коли та за яких умов такі були зроблені, з урахуванням того, що суб`єкт містобудування, як він стверджує, не був присутнім під час проведення перевірки та відповідно не забезпечував доступу до об`єкту.
Зазначене порушення норм процесуального права призвело до неповного з`ясування обставин у справі та відповідно до передчасного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.