ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2021 року
м. Київ
справа № 808/532/17
адміністративне провадження № К/9901/42054/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2017 (суддя Прудивус О.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 (Головуючий суддя Головко О.В., судді: Суховаров А.В., Ясенова Т.І.)
у справі № 808/532/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон"
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліон" (далі - позивач, ТОВ "Кліон") звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс ВПП ДФС), в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в оформленні Висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 2 732 064,24 грн, які оформлені відповідачем листом від 25.01.2017 № 4194/10/28-10-42-01-11; зобов`язати відповідача надати до ГУ ДКСУ в Запорізькій області Висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 2 732 064,24 грн, які зарахувати на поточний рахунок НОМЕР_1 у ПАТ "ПУМБ" м. Київ, МФО 334851; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що авансові внески за платіжними дорученнями № 9110 та № 9526 на загальну суму 238 284 грн сплачені позивачем 04.12.2013 та 13.12.2013 відповідно. При цьому заява позивача стосовно повернення надміру сплачених грошових коштів подана 21.12.2016, тобто з порушенням 1095-ти денного строку звернення із відповідною заявою.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з грудня 2013 року по лютий 2015 року позивач, як платник податку на прибуток, щомісячно сплачував авансові внески з податку на прибуток у порядку і в строки, встановлені для місячного податкового періоду. Загальна сума авансових внесків за вказаний період складає 2 772 567,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.
Пізніше позивачем, а саме 09.02.2015, 26.02.2016, 06.05.2016, у встановленому законом порядку було подано податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, 2015 та І квартал 2016 року відповідно, що не заперечується відповідачем.
Після подання звітних податкових декларацій з податку на прибуток підприємств у позивача виникла сума надміру сплаченого до бюджету грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 2 732 064,24 грн за рахунок надлишкових попередніх сплат авансових внесків, що також не спростовується відповідачем.
Позивач 21.12.2016 звернувся до відповідача з листом "Про повернення суми попередньої оплати", за результатом розгляду якого листом від 25.01.2017 № 4194/10/28-10-42-01-11 податковим органом повідомлено, що 05.10.2015 було проведено закриття рахунків з обліку надходжень до бюджетів авансових внесків з податку на прибуток підприємств. По рахунку позивача переплата у розмірі 2 732 064,24 грн по авансовим внескам з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (код платежу 11023300) станом на 06.10.2015 перенесена на ІКПП податку на прибуток приватних підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (код платежу 11020300). З огляду на викладене, відповідач запропонував позивачу розглянути питання щодо використання надміру сплачених платежів в рахунок сплати майбутніх грошових зобов`язань з цих платежів.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що самим відповідачем не оспорюється наявність переплати податку на прибуток в сумі 2 732 064,24 грн. та відсутність у позивача на момент звернення з заявою про повернення надміру сплачених коштів податкового боргу. Крім того, відсутність у бюджетному розписі окремого ресурсу для повернення (перерахування) надміру сплачених сум з податку на прибуток не може бути обґрунтованою підставою для позбавлення платника податків повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань, адже таке право гарантовано платнику податків законом.
З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.
Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла у спірний період) надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначає стаття 43 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 43.1 цієї статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2. статті 43 Податкового кодексу України).
Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3. статті 43 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 43.5. статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Висновки судів попередніх інстанцій щодо того, що авансові внески з податку на прибуток набувають статусу надміру сплачених грошових зобов`язань з моменту подання позивачем звітної податкової декларації, узгоджуються з правовим висновком, що викладений в постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 640/7371/19.
Крім того, колегія суддів зазначає, що обставини пропуску позивачем 1095 денного строку звернення з заявою не були підставою для відмови у поверненні вказаних сум переплат листом від 25.01.2017 № 4194/10/28-10-42-01-11.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд