ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2021 року
м. Київ
справа № 620/614/20
адміністративне провадження № К/9901/33435/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2020 року (ухвалене у складі головуючого судді Непочатих В.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просив:
визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови в перерахунку розміру пенсії після звільнення на підставі довідки прокуратури Чернігівської області від 28 жовтня 2019 року № 18-42;
зобов`язати відповідача провести перерахунок призначеної позивачу пенсії, виходячи із заробітної плати в розмірі 61 954,29 грн, починаючи з 1 листопада 2019 року;
виплатити різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією, здійснити разово та однією сумою, без застосування постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1, на підставі довідки прокуратури Чернігівської області від 28 жовтня 2019 року № 18-42; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019, частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ), з 1 грудня 2019 року, на підставі довідки прокуратури Чернігівської області від 28 жовтня 2019 року № 18-42, з урахуванням раніше проведених виплат. В решті позову відмовлено.
Постановляючи зазначене судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ (в редакції, що застосовується з 13 грудня 2019 року), визначає лише умову проведення перерахунку пенсії, однак не встановлює механізму проведення такого перерахунку. Відтак, застосуванню підлягають положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року, які встановлюють загальний порядок перерахунку пенсій.
Оскільки з заявою про перерахунок пенсії, позивач звернувся до відповідача 13 грудня 2019 року, то відповідно наведений перерахунок в силу зазначених правових норм, має бути проведений з 1 грудня 2019 року.
За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в перерахунку розміру пенсії позивача, на підставі довідки прокуратури Чернігівської області від 28 жовтня 2019 року № 18-42 та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019, частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ, з 1 грудня 2019 року, на підставі довідки прокуратури Чернігівської області від 28 жовтня 2019 року № 18-42, з урахуванням раніше проведених виплат.
З приводу позовних вимог про зобов`язання відповідача провести перерахунок призначеної позивачу пенсії, виходячи із заробітної плати в розмірі 61 954,29 грн; про виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією, разово та однією сумою, без застосування постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду", суд першої інстанції зазначив, що отримавши заяву та відповідні документи для перерахунку пенсії, відповідач зобов`язаний перевірити подані документи та відображену в них інформацію, зокрема, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зі складових заробітної плати. Разом з тим, відповідач не здійснив відповідні дії на стадії відмови в проведенні перерахунку пенсії з наведених в судовому рішенні підстав та не визначив види оплати праці, які необхідно врахувати при проведенні перерахунку пенсії, а тому вказані позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задоволено частково: рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2020 року змінено, а саме, викладено абзац 3 резолютивної частини Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2020 року наступним чином: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019, частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, починаючи з 13 грудня 2019 року, на підставі довідки прокуратури Чернігівської області від 28 жовтня 2019 року № 18-42, з урахуванням раніше проведених виплат". В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2020 року залишено без змін.
Постановляючи вказане судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 13 грудня 2019 року № № 7-р(II)/2019, а відтак, позивач має право на перерахунок пенсії, відповідно до положень частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що станом на день звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії останній діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідно, суд не вбачав в його діях протиправності.
У той же час, оскільки станом на день розгляду даної справи виникли підстави для перерахунку пенсії позивача у відповідності до вимог частини двадцятої статті 86 Зaкoну № 1697-VII, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з метою належного та повного захисту прав позивача слід зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019, частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ, починаючи з 13 грудня 2019 року, на підставі довідки прокуратури Чернігівської області від 28 жовтня 2019 року № 18-42, з урахуванням раніше проведених виплат.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування касаційної скарги скаржником зазначено, що оскаржувані судові рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме положень статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Касаційна скарга надійшла до суду 7 грудня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №620/614/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 30 березня 2021 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
8 лютого 2021 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 5 грудня 1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ), в розмірі 90% суми щомісячного заробітку.
13 грудня 2019 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки прокуратури Чернігівської області від 28 жовтня 2019 року № 18-42.
Згідно довідки, наданої прокуратурою Чернігівської області від 28 жовтня 2019 року № 18-42, копія якої міститься в матеріалах справи, заробітна плата станом на 22 жовтня 2019 року № 657 складала:
- посадовий оклад першого заступника прокурора області - 8520 грн;
- вислуга років (45%) - 3834 грн;
- інші виплати передбачені чинним законодавством з 1 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року - 1186977,89 грн (1190406,92:24 = 49600,29 грн), всього: 8520 грн + 3834,00 грн + 49600,29 грн = 61 954,29 грн.
Листом від 4 лютого 2020 року № 2500-0339-8/1238 ГУ ПФУ в Чернігівській області відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії, посилаючись на те, що рішенням Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Також, пенсійним органом зазначено, що для здійснення перерахунок пенсії, згідно поданої позивачем заяви від 13 грудня 2019 року, немає законних підстав, оскільки відсутній порядок здійснення перерахунку пенсій відповідно до Закону № 1697-VІІ.
Вважаючи вказану відмову пенсійного органу протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2020 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом №1789-ХІІ.
Відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі, зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80% від суми їхньої місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 % місячного заробітку.
Відносно підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорів, то норми відповідного змісту було передбачено частинами тринадцятою і вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Згідно частини тринадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Відповідно до частини вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Колегія суддів зазначає, що станом на дату призначення пенсії позивачу, положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ передбачали її виплату в максимальному розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, а також можливість її перерахунку, зокрема, у зв`язку зі збільшенням розміру місячного заробітку (працюючого прокурора) за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.
Разом з тим, станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів змінилося.
Так, до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України від 8 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону 1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14 жовтня 2014 року ухвалено Закон № 1697-VІІ.
У первинній редакції частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ мала такий текст: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Прийняття зазначеного Закону, як убачається із пояснювальної записки до його законопроєкту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.
Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру".
Законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Кабінету Міністрів України.
Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Така бездіяльність Кабінету Міністрів України призвела до численних судових спорів між пенсіонерами, які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру", та ПФУ.
Разом з тим, вирішуючи дану справу, колегія суддів враховує Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № № 7-р(II)/2019 за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вищевказаного рішення, положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Окрім того, було встановлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
" 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а відтак, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до положень частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII починаючи з 13 грудня 2019 року, а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.
Висновки у цій справі узгоджується з правовою позицією, що викладена у рішенні Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у зразковій справі № 560/2120/20, яке за результатами апеляційного перегляду залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року (провадження 11-337заі20).
Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII не знайшли свого підтвердження.
Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.