УХВАЛА
23 березня 2021 року
м. Київ
Справа №910/2388/20
Провадження №12-15 гс 21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткача І.В.,
суддів: Британчука В.В., Власова Ю.Л., Григор`євої І.В., Гриціва М.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Крет Г.Р., Пількова К.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Сімоненко В.М., Штелик С.П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
справи №910/2388/20
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інститут портфельних інвестицій" в інтересах Венчурного закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Дивіденд"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 (головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2020
(суддя Зеленіна Н.І.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інститут портфельних інвестицій" в інтересах Венчурного закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Дивіденд"
до 1) ОСОБА_1, 2) ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудмонтаж",
про переведення прав покупця
та за зустрічним позовомОСОБА_2
до ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудмонтаж", 2)Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інститут портфельних інвестицій" в інтересах Венчурного закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Дивіденд",
про визнання недійсним договору,
УСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інститут портфельних інвестицій" (далі - ТОВ "КУА "Інститут портфельних інвестицій") в інтересах Венчурного закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Дивіденд" (далі - Фонд) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про переведення на позивача прав та обов`язків покупця за укладеним між відповідачами договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудмонтаж" (далі - ТОВ "БК "Укрбудмонтаж") від 07.02.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні відповідачами зазначеного договору було порушено передбачене положеннями статуту ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" та Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон №2275-VIII) переважнеправо позивача як учасника товариства на придбання частки у товаристві.
ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" від 07.02.2020.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 навів аналогічні первісному позову обставини про укладення спірного договору з порушенням статей 20, 21 Закону №2275-VIII та статуту ТОВ "БК "Укрбудмонтаж".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 у справі №910/2388/20 у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 у справі №910/2388/20 залишено без змін.
Задовольняючи зустрічний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що учасниками ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" станом на січень 2020 року були ТОВ "КУА "Інститут портфельних інвестицій" в інтересах Фонду з розміром внеску до статутного фонду в 2 500,00 грн, що еквівалентно 1% статутного фонду, та ОСОБА_1, розмір внеску якого до статутного фонду складав 247 500,00 грн, що еквівалентно 99% статутного фонду товариства.
07 лютого 2020 року між ОСОБА_1 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" (далі - Договір), за умовами якого продавець в порядку та на умовах, визначених у Договорі, зобов`язався передати покупцеві частину належної йому частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 99%, що еквівалентно 247 500,00 грн, а покупець - прийняти та оплатити вказану частку.
За висновками судів, спірний договір не відповідає вимогам частин першої та третьої статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить положенням частини другої статті 21 Закону №2275-VIII та пункту 4.2 статуту ТОВ "БК "Укрбудмонтаж", якими передбачено, зокрема, переважне право учасника товариства на придбання частки (частини частки) в статутному капіталі, що продається третій особі.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суди застосували положення статті 216 Цивільного кодексу України, зазначивши, що недійсність спірного договору унеможливлює переведення на позивача прав та обов`язків покупця за недійсним договором, оскільки не може бути переведене на позивача право, яке не виникло.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_2 про порушення судом першої інстанції правил предметної юрисдикції, вказавши, що предметом Договору є передача частки у статутному капіталі ТОВ "БК "Укрбудмонтаж", з огляду на що спір виник з корпоративних відносин.
ТОВ "КУА "Інститут портфельних інвестицій" в інтересах Фонду звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 11.03.2021 справу №910/2388/20 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав таке.
ТОВ "КУА "Інститут портфельних інвестицій" в інтересах Фондуоскаржує судові рішення в тому числі з підстав порушення судами попередніх інстанцій правил предметної та суб`єктної юрисдикції, заявляючи про те, що спір не належить до юрисдикції господарських судів, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, про що він вказував також і в суді апеляційної інстанції.
Зазначене позивач за первісним позовом у касаційній скарзі обґрунтував наявністю правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 18.03.2020 у справі №352/395/19 у подібних правовідносинах.
У цій постанові викладено висновок щодо підвідомчості судам цивільної юрисдикції спору про визнання недійсним договору, за яким була відчужена частка учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю з підстав укладення зазначеного договору за відсутності повідомлення про його укладення та згоди інших учасників товариства. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що правовідносини у справі №352/395/19 за своїм характером не є корпоративними, а спір у справі за суб`єктним складом не відноситься до категорії спорів, що виникають з корпоративних правовідносин, оскільки особа, якій була відчужена частка у статутному капіталі товариства за спірним правочином, корпоративних прав в установленому законом порядку не набула. Спір у справі не є спором, який виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності товариства, а спірний правочин виник поза межами господарської діяльності товариства чи корпоративних прав.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив про відсутність висновку Великої Палати Верховного Суду щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах про визнання недійсним договору відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, сторонами якого є фізичні особи, з підстав укладення такого договору з порушенням переважного права учасників товариства на викуп частки.
Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо підвідомчості судам цивільної юрисдикції спору у справі про визнання недійсним договору відчуження частки у статутному капіталі товариства, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.03.2020 у справі №352/395/19 у подібних правовідносинах.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що спір у цій справі виник з правочину щодо частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, який відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України віднесено до юрисдикції господарських судів.
Натомість, висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №353/395/19, ґрунтуються на результатах розгляду справи по суті, а саме, що спірний правочин є недійсним. Проте розгляд позовних вимог по суті не може передувати вирішенню питання щодо судової юрисдикції вирішення таких позовних вимог.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також врахував, що позивач за зустрічним позовом не покликався на існування між учасниками цієї справи сімейних чи спадкових правовідносин, а суди таких обставин не встановили. Отже, спірні правовідносини не є пов`язаними ні з сімейними, ні з спадковими правами та обов`язками учасників справи.
Згідно з частиною третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими мотиви, наведені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.03.2021, та приймає справу до розгляду.
Відповідно до частини першої статті 301 Господарського процесуального кодексу України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ураховуючи викладене, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду