У Х В А Л А
3 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/5953/17
Провадження № 12-98гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Рогач Л. І.
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Ткача І. В.
перевірила матеріали заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" до АТ "Укрзалізниця" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі - ДП "Донецька залізниця") про стягнення 70 274 946,74 грн, та
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 рокурішення Господарського суду міста Києва від 16 травня 2017 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 4 березня 2019 року у справі № 910/5953/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій, стверджуючи про відсутність правонаступництва, не досліджували питання виконання багатостороннього та двостороннього договорів саме АТ "Укрзалізниця" як правонаступником ДП "Донецька залізниця", зокрема, суди не встановили таких обставин: чи здійснювало АТ "Укрзалізниця" господарську діяльність (перевезення, постачання електроенергії) на тимчасово неконтрольованій території протягом спірного періоду; чи мало можливість АТ "Укрзалізниця" володіти та користуватися своїм майном, яке перейшло до товариства від ДП "Донецька залізниця" та знаходилося на тимчасово неконтрольованій території протягом травня 2016 року - лютого 2017 року; чи надавало АТ "Укрзалізниця" щоденний добовий прогноз споживання електроенергії в порядку, передбаченому багатостороннім договором; чи отримувало електроенергію для здійснення перевезень на неконтрольовану територію відповідно до умов багатостороннього та двостороннього договорів і якщо так, то чи споживалася ця електроенергія для власних потреб або передавалася кінцевим споживачам; чи складало та направляло виробнику щомісячні акти приймання-передачі спожитої електроенергії; чи брало участь у роботі координаційного центру і чи підписувало щомісячні протоколи координаційного центру про погодження тарифу на електроенергію, тощо.
25 лютого 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява АТ "Укрзалізниця", у якій товариство просило задовольнити заяву про роз`яснення пунктів 62 та 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року, надати роз`яснення цих пунктів у взаємозв`язку з пунктами 51 та 52 розділу ІІІ "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та пункту 11 частини першої статті 34, пункту 10-1 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", а саме: чи мають бути застосовані положення Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та встановленого ним мораторію на звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця" під час примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/5933/17 з урахуванням викладеної позиції Великої Палати Верховного Суду в пунктах 62, 63 постанови від 16 червня 2020 року.
Перевіривши зміст матеріалів заяви АТ "Укрзалізниця", Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
Стаття 8 Конституції України визначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а відповідно до змісту статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.
Відповідно до статті 286 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом касаційної інстанції у господарських справах є Верховний Суд. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції. Ускладі Верховного Суду діють, зокрема, Касаційний господарський суд і Велика Палата Верховного Суду (частина перша та пункт 2 частини другої статті 36, пункти 1, 3 частини другої статті 37 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У силу приписів частин першої та третьої статті 317 ГПК України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття й оскарженню не підлягає.
Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (частина п`ята статті 310 ГПК України).
Стаття 245 ГПК України регламентує, що за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про роз`яснення рішення. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Ураховуючи зміст наведеної норми, роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні незрозумілості, неясності судового рішення. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.
Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті та не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення.
Крім того, роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Також зі змісту частини другої статті 245 ГПК України вбачається, що роз`ясненню підлягають остаточні судові рішення, тобто ті рішення, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Як уже вказано вище, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року, про роз`яснення якої подано заяву, скасовані попередні судові рішення та справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Ухвалою від 14 липня 2020 року Господарський суд міста Києва прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду.
При цьому, звертаючись із заявою про роз`яснення пунктів 62, 63 мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року, АТ "Укрзалізниця" посилалось на обставини примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва.
Зважаючи на викладене, заява АТ "Укрзалізниця" за своїм змістом не відповідає вимогам статті 245 ГПК України, тому не може бути розглянута Великою Палатою Верховного Суду в порядку наведеної вище статті та підлягає поверненню заявникові разом з доданими до неї матеріалами.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду.
Ураховуючи наведене й керуючись статтями 234, 245 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду