Постанова
Іменем України
25 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 284/66/19
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4805/312/20
Провадження № 51 - 5676 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Матієк Т.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Подоляка М.С.,
захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Левківського С.В.,
потерпілої ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060000000120 від 09 травня 2018 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Миколаївка Флорештського району Республіки Молдова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ст. 286 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Левківського С.В. на вирок Народицького районного суду Житомирської області від 19 лютого 2020 року та вирок Житомирського апеляційного суду від 19 жовтня
2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Народицького районного суду Житомирської області від 19 лютого
2020 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 26 299 гривень 40 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, 320 000 моральної шкоди, 19 100 гривень витрат на правову допомогу та 7 700 гривень витрат, пов`язаних із прибуттям представника до місця досудового розслідування та судового провадження.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину за наступних обставин. Так, ОСОБА_1, достовірно знаючи і усвідомлюючи, що він з 2013 року хворіє на гіпертонічну хворобу ІІ ступеня, яка в своїх клінічних перебігах може супроводжуватися короткочасними (секунди, хвилини) потьмаренням чи втратою свідомості та відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 24 грудня 1999 року № 299 входить до переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування транспортними засобами категорії "В", 09 травня 2018 року в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3(д), 2.9(б), 1.10, 12.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) сів за кермо та виїхав із с. Славенщина Народицького району Житомирської області на належному йому технічно справному автомобілі марки "Toyota Cresta", державний номерний знак НОМЕР_1, у хворобливому стані, самостійно не визначив, що його стан загрожує безпеці дорожнього руху як для нього, так і для інших учасників дорожнього руху. Продовжуючи рух на зазначеному автомобілі, приблизно о 12 годині 34 хвилини поблизу буд. 225 по вул. Свято-Миколаївська в смт. Народичі Житомирської області у смузі руху в напрямку центру смт. Народичі, ОСОБА_1, проявляючи злочинну недбалість, не передбачаючи можливості настання небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити в силу хворобливого стану, зумовленого наявною в нього хворобою, короткочасно втратив свідомість, що привело до втрати керування транспортним засобом, зміни напрямку руху праворуч та здійснення наїзду на пішоходів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які рухалися попереду в попутному напрямку правим краєм проїзної частини.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, що спричинили її смерть, а потерпілим ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вироком Житомирського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційну скаргу захисника Левківського С.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, зазначений вирок суду першої інстанції щодо
ОСОБА_1 за апеляційними скаргами прокурора в кримінальному провадженні Устянцевої В.С. та представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Кочетова Л.Г. в частині призначення покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким
ОСОБА_1 за ст. 286 ч. 2 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Левківський С.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на незаконність засудження ОСОБА_1, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає про те, що в діях ОСОБА_1 відсутнє порушення ПДР, він не знав про наявність у нього захворювання, при якому особа не може бути допущена до керування транспортними засобами, водійське посвідчення він отримав у 1995 року, яке у нього не вилучалось, наказ Міністерства охорони здоров`я України № 299 прийнято 24 грудня 1999 року і він є відомчим документом, проходження ОСОБА_1 медичної комісії як водієм не передбачалось, зазначені у вироку пункти ПДР є загальними, а не конкретними. Вважає висновок судово-медичної експертизи недопустимим доказом, оскільки його проведено на підставі медичної документації, отриманої органом досудового розслідування не в процесуальний спосіб. На думку захисника ОСОБА_1 весь час не міг перебувати у хворобливому стані, в день події почував себе нормально, не мав болі чи запаморочення, а відповідно до висновку судово-медичної експертизи судити, чи перебував
ОСОБА_1 під час ДТП у хворобливому стані неможливо. Вважає також, що судом не дано відповідної правової оцінки діям потерпілих, яким забороняється виходити на проїзну частину. Крім того, зазначає про неправильне призначення додаткового покарання у виді позбавлення права на керування транспортними засобами на строк
3 роки, а не вилучення посвідчення через хворобу, яка підпадає під дію наказу Міністерства охорони здоров`я України № 299. Указує на неправильне вирішення цивільного позову, оскільки ОСОБА_1 має поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що під час судового розгляду неодноразово заявляла сторона захисту.
Заперечень на касаційну скаргу захисника Левківського С.В. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Левківський С.В. у судовому засіданні висловив доводи на підтримання касаційної скарги та просив її задовольнити.
Потерпіла заперечувала проти касаційної скарги та просила залишити її без задоволення.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 420 ч. 2 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Вирок апеляційного суду має відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
У апеляційній скарзі захисник Левківський С.В. в інтересах обвинуваченого
ОСОБА_1, посилаючись на незаконність засудження ОСОБА_1, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне вирішення цивільного позову, просив скасувати обвинувальний вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.
Серед доводів апеляційної скарги захисник зазначав про те, що в діях ОСОБА_1 жодних порушень ПДР не було, він не відчував жодного погіршення стану здоров`я, а свідомість втратив раптово.
В обґрунтування цих доводів, аналогічно до обґрунтування касаційної скарги, захисник зазначав про те, що ОСОБА_1 не знав про наявність у нього захворювання,при якому особа не може бути допущена до керування транспортними засобами, водійське посвідчення він отримав у 1995 році, яке у нього не вилучалось, наказ Міністерства охорони здоров`я України № 299 прийнято 24 грудня 1999 року і він є відомчим документом, проходження ОСОБА_1 медичної комісії як водієм законодавством не передбачалось.
Захисник також указував на те, що за висновком судово-медичної експертизи № 184 судити, чи перебував ОСОБА_1 безпосередньо під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди в хворобливому стані неможливо, однак комісія експертів не виключає можливості розвитку такого стану перед пригодою. На думку сторони захисту не було враховано наявність в діях пішоходів порушення ПДР.
Крім того, апеляційна скарга сторони захисту містить доводи про те, що зазначені у вироку пункти ПДР є загальними, а не конкретними порушеннями, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в ст. 286 частинах 1, 2 або 3 КК України, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причиновому зв`язку.
Причиновий зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто знаходилися у причино-наслідковому зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Така позиція щодо правозастосування ст. 286 КК України міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 682/956/17.
Суд апеляційної інстанції не з`ясував та не перевірив за доводами апеляційної скарги захисника, виходячи із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, питання щодо перебування ОСОБА_1 у хворобливому стані в момент ДТП, а також щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку із конкретними порушеннями ПДР, які допустив ОСОБА_1 . Отже, апеляційний суд зазначені доводи сторони захисту належним чином не перевірив та відповіді з посиланням на конкретні матеріали кримінального провадження не надав.
У апеляційній скарзі сторона захисту також зазначала про неправильне вирішення цивільного позову, оскільки ОСОБА_1 має поліс від 04 січня 2018 року № АМ/5600062 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ПАТ "Страхова група "ТАС", на що неодноразово зверталась увага суду першої інстанції. Крім того, захисник указував на неправильне призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, а не вилучення посвідчення через хворобу.
Зазначені доводи апеляційної скарги щодо цивільного позову та додаткового покарання залишені судом апеляційної інстанції поза увагою і мотивів на їх спростування не наведено.
Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що при вирішенні питання про відшкодування заподіяної шкоди суд першої інстанції в повній мірі врахував характер, обсяг та тривалість душевних страждань потерпілої ОСОБА_2, яка втратила матір, та правильно визначив розмір відшкодування моральної і матеріальної шкоди. Проте відповіді щодо наявності полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не надав та відповідного обґрунтування не навів.
Таким чином, апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги захисника
Левківського С.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 419 КПК Україниі дійшов передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга захисника Левківського С.В. - задоволенню частково.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Інші доводи касаційної скарги захисника Левківського С.В. про відсутність доказів винуватості ОСОБА_1 та незаконність його засудження, недопустимість доказів обвинувачення підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд