Постанова
іменем України
23 березня 2021 року
м. Київ
справа № 757/9091/20-к
провадження № 51-4380км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Білик Н.В., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Сингаївської А.О.,
заявника ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Київського апеляційного суду від 3 серпня 2020 року про відмову у відкритті провадження за її апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 9 квітня 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 9 квітня 2020 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Печерського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування (далі - ЄРДР) за заявою (повідомленням) скаржника про кримінальне правопорушення від 17 лютого 2020 року.
Не погодившись із цією ухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Суддя Київського апеляційного суду ухвалою від 3 серпня 2020 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України відмовив у відкритті провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду через істотне порушення кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування таких вимог ОСОБА_1 посилається на рішення Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року у справі № 3-180/2018(1644/18) та зазначає, що суддя апеляційного суду, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою, порушив її конституційне право на оскарження ухвали слідчого судді. Також ОСОБА_1 зазначає, що слідчий суддя розглянув скаргу на бездіяльність уповноважених осіб Печерського УП ГУНП у м. Києві за її відсутності, належним чином не повідомивши про дату, час і місце судового засідання, а копію оскаржуваної ухвали слідчого судді отримано нею лише 23 липня 2020 року, після чого було подано апеляційну скаргу.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні ОСОБА_1 просила задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор Сингаївська А.О. вважала, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді апеляційного суду - скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотним є таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Доводи ОСОБА_1, наведені в касаційній скарзі, про допущення таких порушень під час вирішення питання про прийняття її апеляційної скарги суддею апеляційного суду є слушними.
На день постановлення ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 9 квітня 2020 року обмеження права на апеляційне оскарження цього судового рішення було встановлене у ч. 3 ст. 307 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не могла бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
В подальшому, 17 червня 2020 року, Конституційний Суд України у своєму рішенні № 4-р(11)2020 у справі № 3-180/2018(1644/18) дійшов висновку, що реалізація конституційного права на судовий захист передбачає можливе оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, та визнав неконституційним положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України та ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, за загальним правилом, передбачене ч. 3 ст. 307 КПК України обмеження права на апеляційне оскарження зазначених вище ухвал слідчого судді втратило чинність з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення № 4-р(11)2020.
Суддя апеляційного суду, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді від 9 квітня 2020 року, якою залишено без задоволення скаргу на бездіяльність уповноважених осіб управління поліції, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР, виходив із того, що цю ухвалу постановлено до ухвалення зазначеного вище рішення Конституційного Суду України, а тому право апеляційного оскарження на цю ухвалу не поширюється.
Разом із цим, залишено поза увагою те, що у цьому провадженні виникли правовідносини, коли особа, яка подала скаргу, не брала участі у судовому розгляді та не була повідомлена належним чином про необхідність прибути у судове засідання, в якому слідчий суддя розглянув цю скаргу та постановив оскаржувану ухвалу, адже належного підтвердження отримання нею повістки про виклик до суду, як це передбачено вимогами ст. 136 КПК України, матеріали справи не містять. Копію ухвали слідчого судді від 9 квітня 2020 року ОСОБА_1 фактично отримала 23 липня 2020 року, на підтвердження чого надала копію повідомлення про вручення поштового відправлення.
Отже, у цьому випадку 5-денний строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді слід обчислювати за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України, тобто з дня отримання особою копії цього судового рішення.
Питання щодо застосування норми процесуального права, передбаченої ч. 3 ст. 307 КПК України у подібних правовідносинах, було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, які визначено процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
Частиною 6 цієї статті передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 133/3337/19 дійшла висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: якщо ухвала слідчого судді постановлена до 17 червня 2020 року, і на час ухвалення рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року №4-р(ІІ)/2020 та набрання ним чинності ще не закінчився встановлений у п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 395 КПК України строк апеляційного оскарження певною особою ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, то в такої особи виникає право апеляційного оскарження вказаної ухвали слідчого судді.
Отже, незважаючи на те, що оскаржувану ухвалу слідчого судді постановлено до визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК України, в даному конкретному провадженні ОСОБА_1 не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження, оскільки встановлений у ч. 3 ст. 395 КПК України строк станом на 17 червня 2020 року для неї не закінчився, адже його початок у цьому випадку слід обчислювати з 23 липня 2020 року, коли заявник отримала копію судового рішення.
Таким чином, суддя апеляційного суду дійшов передчасного висновку про те, що апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку та необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.
З урахуванням викладеного касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала судді апеляційного суду - скасуванню на підставі істотних порушень кримінального процесуального закону, а провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, за результатами якого, врахувавши вищенаведене, апеляційному суду належить ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд