Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 753/25028/18
провадження № 51-5954 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Вараниці В. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Петрашенка В. П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року щодо останнього у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018100020010578, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, раніше судимого вироком Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня 2018 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня 2018 року у виді одного року позбавлення волі та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з 05 грудня 2018 року.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 05 грудня 2018 року, близько 13 год, перебуваючи на вул. Харківське шосе, б. 144-б в м. Києві, діючи умисно, повторно, з метою особистого збагачення, підійшов до ОСОБА_2 та відкрито, шляхом ривка вихопив з рук останнього сумку чорного кольору, в якій знаходилися грошові кошти в сумі
10 000 грн. Від вказаних дій ОСОБА_1 потерпілий, втративши рівновагу, впав на землю, в подальшому схопив обвинуваченого за ногу та тримав, не даючи змоги втекти. В цей час ОСОБА_1 дістав із сумки грошові кошти, однак вони впали на землю. З метою залишення місця вчинення злочину, ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_2 в обличчя та вирвавшись, покинув місце скоєння злочину, не вчинивши усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Петрашенко В. П. просить змінити оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_1 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, і з урахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України призначити його підзахисному покарання за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня 2018 року та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор частково підтримав доводи касаційної скарги та просив змінити судові рішення.
Від захисника Петрашенка В. П. та потерпілого ОСОБА_2 надійшли клопотання про проведення касаційного розгляду без їх участі.
Засуджений ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, клопотання про особисту участь у касаційному розгляді від нього до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Так, згідно вироку суду, ОСОБА_1 засуджений за вчинення незакінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна, скоєне повторно.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 КК України при призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.
Частиною 3 статті 68 КК України передбачено, що за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Таким чином, сформульовані у ч. 1 ст. 68 КК України положення виступають додатковими правовими орієнтирами до загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 цього Кодексу. Отже, визначаючи вид і розмір покарання особі, яка вчинила незакінчений злочин, суд враховує фактичні обставини в межах трьох загальних критеріїв - ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, і двох додаткових - які визначають ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.
Вимоги ч. 3 ст. 68 КК України обмежують максимальний розмір покарання, який може бути призначений за незакінчений злочин. Ця норма має імперативний характер і тому суд зобов`язаний її дотримуватися у всіх випадках призначення покарання за замах на злочин, при цьому призначення покарання має бути вмотивоване у вироку суду.
Наведені вимоги судами першої та апеляційної інстанцій дотримано не було.
При призначенні ОСОБА_1 покарання за вчинення замаху на злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, місцевий суд не взяв до уваги, що санкція цієї правової норми передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років. Тобто, відповідно до вимог ч. 3 ст. 68 КК України розмір покарання у даному випадку не може перевищувати 4 років позбавлення волі. Проте, місцевий суд призначив засудженому покарання за вказаний злочин у виді позбавлення волі на строк 5 років, що суперечить вимогам вищевказаної норми матеріального права.
Суд апеляційної інстанції на це порушення уваги не звернув та помилку місцевого суду не виправив.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Згідно ч. 4 вказаної норми остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Таким чином, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають зміні в частині призначеного покарання з урахуванням вимог ч. 3 ст. 68 КК України та з призначенням остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України, а касаційна скарга захисника Петрашенка
В. П. - частковому задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд