Постанова
Іменем України
26 березня 2021 року
м. Київ
справа № 200/9177/17
провадження № 61-10035св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фартушна Тетяна Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Фартушної Т. М. (далі - приватний нотаріус) про переведення прав і обов`язків покупця за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, стягнення сум та зобов`язання вчинити певні дії.
На обґрунтування позову посилався на те, що між ним як орендарем та ОСОБА_2 як орендодавцем 01 серпня 2013 року укладений договір оренди № 01-08/1. Пунктом 1.1 цього договору врегульовано передання орендодавцем орендарю у строкове платне користування нежитлового приміщення, що знаходиться на АДРЕСА_1, з подальшою його продажем орендодавцем орендарю за ціною, обумовленою у договорі. Договір оренди за згодою обох сторін декілька разів був пролонгованим. 26 грудня 2016 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна у рівних частках кожному, без його відома, згоди і повідомлення та залишила у себе суму попередньої оплати у розмірі 10 000 дол. США, як передоплату за договором оренди № 01-08/1 у рахунок майбутнього продажу йому спірного майна. ОСОБА_2 порушила його право, яке закріплено між сторонами у пункті 1.1 договору оренди від 01 серпня 2013 року № 01-08/1 щодо продажу об`єкту нерухомого майна позивачу за визначеною ними ціною.
З урахуванням наведеного просив перевести на нього права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 26 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Фартушною Т. М. у реєстрі за № 1174 та за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 26 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Фартушною Т. М. у реєстрі за № 1178, у тому числі перевести на нього право власності на нерухоме майно, яке розташоване на АДРЕСА_1 та складається з майстерні літ. "А-2", прибудови літ. "А?-1", складу літ. "Б", загальною площею 177,4 кв. м; визнати сплачену ним на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 82 400 грн, що в еквіваленті становить 10 000 дол. США, як аванс за придбання спірного нерухомого майна, що підтверджується оплатою, відповідно до акта звірки взаєморозрахунків від 05 грудня 2013 року за договором оренди від 01 серпня 2013 року № 01-08/1, як оплату ціни нерухомого майна за договорами купівлі-продажу від 26 грудня 2016 року, укладених між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у рівних частках; стягнути з нього на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 17 600 грн, яка знаходиться на депозитному рахунку суду та зарахована ним у розмірі 100 000 грн за переведення на позивача прав та обов`язків покупця як оплату ціни нерухомого майна за договорами купівлі-продажу від 26 грудня 2016 року, укладених між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у рівних частках; повернути йому з депозитного рахунку суду решту суми у розмірі 82 400 грн, які зараховані ним у розмірі 100 000 грн за переведення на позивача прав та обов`язків покупця; зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ним право власності на спірне майно; зобов`язати приватного нотаріуса Фартушну Т. М. надати йому дублікати оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 26 грудня 2016 року.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2018 року позов задоволено частково. Переведено на ОСОБА_1 права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 26 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Фартушною Т.М. у реєстрі за № 1174 та за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 26 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Фартушною Т. М. у реєстрі № 1178, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та складається з майстерні літ. "А-2", прибудови літ. "А?-1"; складу літ. "Б", загальною площею 177,4 кв. м. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 17 600 грн, яка знаходиться на депозитному рахунку суду та зарахована позивачем у розмірі 100 000 грн. Повернуто ОСОБА_1 з депозитного рахунку суду решту суми у розмірі 82 400 грн. Ухвалено зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме: майстерню та склад, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що складаються з майстерні літ. "А-2", прибудови літ. "А?-1"; складу літ. "Б", загальною площею 177,4 кв. м. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що укладаючи оспорювані договори купівлі-продажу відповідачка порушила переважне право позивача на придбання об`єкту нерухомості, яке було визначено у договорі оренди.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що власник майна уклав оспорювані правочини після закінчення строку дії договору, яким було передбачене переважне право позивача на придбання спірної нерухомості. Позивач 01 лютого 2017 оку уклав договір оренди нежитлового приміщення з новими власниками, що свідчить про те, що він не мав наміру продовжувати строк дії попереднього договору оренди. Тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушеного права та інтересу позивача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги докази щодо своєчасної слати ним орендної плати та комунальних витрат за спірне приміщення, не вирішив питання щодо повернення коштів, які він сплатив на депозитний рахунок суду як оплату нерухомого майна за договорами купівлі-продажу. Суд не звернув уваги на те, що відповідно до договору оренди після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний протягом трьох днів повернути орендодавцю майно з відповідним актом приймання-передачі. Проте такий акт сторони не укладали, що свідчить про продовження терміну дії попереднього договору на такий самий строк та на тих самих умовах. Апеляційний суд помилково вдався до аналізу договору найму будівлі строком на три роки і більше, який підлягає нотаріальному посвідченню та фактично замінив існуючі домовлено сторін, не звернув уваги, що договір оренди був укладений на строк з 01 серпня 2013 року до 31 серпня 2014 року з подальшою пролонгацією. У матеріалах справи відсутні докази щодо його повідомлення про намір відповідача продати спірне нерухоме майно, що свідчить про невиконання ОСОБА_2 договірних зобов`язань. Також він проводив поліпшення орендованого приміщення та сплачував комунальні платежі, що свідчить про намір придбання орендованого майна.
У серпні 2019 року надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у травні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.