Постанова
Іменем України
26 березня 2021 року
м. Київ
справа № 750/14127/17
провадження № 61-20006св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Чернігівська обласна рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління комунального майна Чернігівської обласної ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівської обласної ради на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 травня 2019 року у складі судді Карапута Л. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Іванової Г. П., Скрипки А. А., Харечко Л. К.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернігівської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (далі - УКМ Чернігівської обласної ради), про визнання незаконним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог посилалася на таке. 19 червня 2013 року між нею та УКМ Чернігівської обласної ради, яке діє від імені Чернігівської обласної ради, був укладений контракт, згідно з яким вона зобов`язалася здійснювати поточне (оперативне) управління комунальним підприємством "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради (далі - КП "Чернігівське МБТІ"), а також організовувати його виробничо-господарську, соціальну-побутову та іншу діяльність, забезпечувати виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом, рішеннями засновника підприємства та цим контрактом. Відповідно до підпункту 3 пункту 6.3 контракту останній може бути припинений до закінчення терміну його дії з ініціативи засновника підприємства у випадках, передбачених пунктом 6.4 контракту. У разі виникнення підстав для застосування засновником підприємства підпункту 3 пункту 6.3 контракту, то відповідно до пункту 5.4 контракту обов`язок з доведення обґрунтованості дострокового звільнення з посади керівника підприємства покладається на УКМ Чернігівської обласної ради, яке діє від імені Чернігівської обласної ради, оскільки подання про притягнення позивача до відповідальності за неналежне виконання нею обов`язків готується тим же УКМ Чернігівської обласної ради (пункт 5.3 контракту).
У листопаді 2017 року УКМ Чернігівської обласної ради поданий та затверджений черговою сесією Чернігівської обласної ради проєкт рішення "Про звільнення ОСОБА_1". 11 сесією сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 07 грудня 2017 року прийнято рішення про припинення контракту та звільнення ОСОБА_1 з посади начальника КП "Чернігівське МБТІ" з 07 грудня 2017 року у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів на підставі статті 34 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VII), невиконання ОСОБА_1 умов трудового контракту, порушення фінансової та трудової дисципліни, відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці відповідно до пунктів 6, 8, 9 частини першої статті 36 КЗпП України.
Вважала оспорюване рішення відповідача незаконним з підстав недотримання останнім Конвенції Міжнародної організації праці № 158 "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року", згідно зі статтею сьомою якої трудові відносини з працівником не припиняються з причин, пов`язаних з його поведінкою або роботою, доти, доки йому не дадуть можливість захищатись у зв`язку з висунутими проти нього звинуваченнями, крім випадків, коли від роботодавця не можна обґрунтовано чекати надання працівникові такої можливості та рекомендацій щодо припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця № 166, які надані Генеральною конференцією Міжнародної організації праці, що була скликана 02 червня 1982 року у Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та є доповненням до Конвенції Міжнародної організації праці № 158 згідно зі статтями 7, 8, 12, відповідно до яких роботодавець повинен письмово повідомити працівника про рішення припинити з ним трудові відносини. Трудові відносини з працівником не повинні припинятись у зв`язку з провиною, яка відповідно до національних законодавства або практики була б підставою для припинення трудових відносин лише за одно чи багаторазового повторення, якщо тільки роботодавець не зробив працівникові відповідного письмового попередження. Трудові відносини з працівником не повинні припинятись у зв`язку з незадовільним виконанням ним професійних обов`язків, якщо тільки роботодавець відповідним чином не вказав йому на це й письмово не попередив його і якщо тільки працівник надалі незадовільно виконує свої обов`язки після закінчення розумного строку, встановленого для виправлення становища. Крім того, рішення відповідача є незаконним з підстав недотримання останнім положень частини третьої статті 184 КЗпП України, згідно з якими звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років частина шоста статті 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням, оскільки має на утриманні малолітню дитину, яку до того ж виховує сама.
Посилаючись на те, що підстави для її звільнення є надуманими, упередженими та безпідставними, а відповідний наказ не відповідає вимогам чинного законодавства, просила: визнати незаконним та скасувати рішення одинадцятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 07 грудня 2017 року № 62-11/VII; поновити її на посаді начальника КП "Чернігівське МБТІ" з 07 грудня 2017 року; стягнути з Чернігівської обласної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі на дату ухвалення судового рішення та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року, позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення Чернігівської обласної ради від 07 грудня 2017 року № 62-11/VII "Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника КП "Чернігівське МБТІ", поновлено ОСОБА_1 на зазначеній посаді з 07 грудня 2017 року. Стягнуто з Чернігівської обласної ради на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що звільнення позивача на підставі пунктів 6, 8, 9 частини першої статті 36 КЗпП України відбулося з порушення норм трудового законодавства України, оскільки попередження ОСОБА_1 про зміни до контракту відбулося 09 грудня 2016 року, оплата праці керівника комунального підприємства (оклад) в цьому випадку залишилася незмінною, діяльність підприємства має на меті отримання прибутку засновнику цього підприємства, а підвищення мотивації керівника до більш прибуткової роботи підприємства не є зміною в організації виробництва і праці. Відповідачем не надано доказів, які стверджують нецільове використання коштів КП "Чернігівське МБТІ", його начальником ОСОБА_1 та здійснення витрат, зазначених у акті перевірки фінансово-господарської діяльності комунального підприємства від 31 жовтня 2017 року у невідповідності до Статуту КП "Чернігівське МБТІ" (далі - Статут). Одночасно матеріали справи не містять беззаперечних доказів особистого збагачення ОСОБА_1 з використанням службового становища, що стало підставою звільнення останньої на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У листопаді 2019 року Чернігівська обласна рада звернулася до Верховного Судуіз касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 травня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що позивачка підлягала звільненню з метою дотримання норм Закону № 1700-VII, тому враховуючи той факт, що звільнення особи у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо потенційний конфлікт інтересів не може бути врегульований в інший спосіб, відповідачем було правильно обрано підстави звільнення позивачки за пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), -підстави, передбачені іншими законами, з посиланням на частину 2 статті 34 Закону № 1700-VII. Судом не допитано свідків - працівників комунального підприємства для перевірки викладених фактів, не досліджено доказу - свідчення членів трудового колективу КП "Чернігівське МБТІ", викладені у листі від 19 березня 2019 року. Посилання позивачки на частину третю статті 184 КЗпП України, що підтримана рішенням суду апеляційної інстанції, як підстави поновлення позивачки на посаді, є безпідставним, оскільки зазначена норма у випадку звільнення з підстав, передбачених нормами Закону № 1700-VII на правовідносини сторін не поширюються. Судами не враховано рішення Чернігівської обласної ради від 28 березня 2018 року № 83-12/VII "Про внесення змін до рішень обласної ради", яким внесено зміни до рішень Чернігівської обласної ради від 20 липня 2016 року №48-5/VII "Про продовження дії контракту з начальником КП "Чернігівське МБТІ" ОСОБА_1", відповідно до якого контракт з ОСОБА_1 припинив дію 07 грудня 2017 року.
Суди також дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення позивачки за пунктами 6 та 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
У січні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що рішенням Чернігівської обласної ради від 18 червня 2013 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника КП "Чернігівське МБТІ" з 19 червня 2013 року терміном на три роки на умовах контракту.
Чернігівська обласна рада є засновником КП "Чернігівське МБТІ".
Відповідно до Положення про порядок укладання та розірвання контрактів з керівниками підприємств, установ і закладів, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженого рішенням Чернігівської обласної ради від 03 лютого 2009 року, між УКМ Чернігівської обласної ради, як органом управління підприємством, яке діяло від імені Чернігівської обласної ради, та ОСОБА_1 укладено контракт.
Пунктом 2.1 контракту передбачено, що керівник здійснює поточне управління підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, Статутом, рішеннями засновника підприємства та цим контрактом.
Згідно з пунктом 2.2 контракту керівник забезпечує: стабільну і ефективну роботу підприємства відповідно до завдань та напрямків, передбачених Статутом підприємства; складання в установленому порядку річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства на кожний наступний рік і подання його для затвердження органу управління в установлені терміни; виконання річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства; подання в установленому порядку органу управління квартальної та річної фінансової звітності підприємства, а також квартального та річного звіту про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів фінансово-господарської діяльності підприємства; організацію виконання договірних і інших зобов`язань, що взяті підприємством; матеріально-технічне забезпечення діяльності підприємства; реалізацію робіт і послуг, що вироблені підприємством; юридичне, економічне, бухгалтерське та інформаційне забезпечення діяльності підприємства, ведення діловодства на підприємстві, відповідно до вимог чинного законодавства; підбір кваліфікованих кадрів для роботи на підприємстві; впровадження нових прогресивних форм і методів господарювання, створення організаційних і економічних умов для високопродуктивної праці на підприємстві; створення безпечних і сприятливих умов для роботи на підприємстві; збереження та ефективне використання майна, закріпленого за підприємством.
Пунктом 2.6 контракту встановлено, що керівник несе персональну відповідальність за виконання та дотримання вимог Статуту підприємства в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Пунктом 5.1 контракту визначено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність у відповідності до законодавства України та цього контракту.
Згідно з пунктом 5.2 контракту керівник відшкодовує збитки, заподіяні ним підприємству, у розмірах і порядку, що встановлені законодавством про працю.
Подання про притягнення керівника до відповідальності за неналежне виконання ним своїх обов`язків, заподіяння шкоди підприємству готується органом управління (пункт 5.3 контракту).
Відповідно до пункту 5.4 контракту обов`язок з доведення обґрунтованості притягнення керівника до відповідальності, у тому числі про дострокове звільнення з посади, покладено на орган управління.
Згідно з пунктом 6.1 контракту у випадку значних змін умов господарювання у зв`язку з прийняттям законодавчих актів і наказів, інших нормативних і подібних документів, кожна сторона має право ставити перед іншою стороною питання про зміну (уточнення) цього контракту.
Внесення змін та доповнень до цього контракту здійснюється шляхом підписання додаткових угод (пункт 6.2 контракту).
Контракт припиняється: після закінчення терміну дії контракту; за угодою сторін; з ініціативи засновника підприємства до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктом 6.4 цього контракту; з ініціативи керівника до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених чинним законодавством та пунктом 6.6 цього контракту.
Згідно з пунктом 6.4 контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи засновника підприємства за поданням органу управління до закінчення терміну його дії у разі, зокрема, систематичного невиконання керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом та Статутом підприємства; одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесені збитки, сплачено штрафи тощо); порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства.
Якщо розірвання контракту проводиться на підставах, встановлених у контракті, але не передбачених законодавством, про це зазначається у трудовій книжці керівника з посиланням на пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України (пункт 6.8 контракту).
Пунктом 7.1 передбачено, що цей контракт набуває чинності з 19 червня 2013 року і діє до 18 червня 2016 року включно.
20 січня 2016 року УКМ Чернігівської обласної ради відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України на підставі наказу від 05 січня 2016 року № 7 "Про зміни до контрактів з керівниками комунальних підприємств Чернігівської обласної ради, що перебувають у сфері управління комунального майна обласної ради" попереджено ОСОБА_1 про зміни з 01 квітня 2016 року умов контракту, а саме положень контракту, які стосуються умов оплати праці (матеріального і соціально-побутового забезпечення) керівника.
Додатковою угодою від 20 січня 2016 року № 1 до контракту з керівником підприємства, що є у комунальній власності, від 19 червня 2013 року розділ 4 контракту "Оплата праці і соціально-побутове забезпечення керівника" викладено у новій редакції, а також визнано такими, що втратили чинність, додаток № 1 та додаток № 2 до контракту та запроваджено нові показники та умови квартального преміювання керівника і форми звітності. Ця додаткова угода до контракту вступила в дію з 01 квітня 2016 року. Всі інші умови контракту від 19 червня 2013 року залишилися без змін.
На підставі розпорядження голови Чернігівської обласної ради від 14 червня 2016 року № 88 "Про продовження дії контракту з начальником КП "Чернігівське МБТІ""між УКМ Чернігівської обласної ради та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до контракту від 16 червня 2016 року № 2, за змістом якої пункт 7.1 викладено у такій редакції: "Цей контракт набуває чинності з 19 червня 2013 року" і діє до пленарного засідання п`ятої сесії Чернігівської обласної ради сьомого скликання". Це розпорядження затверджено рішенням Чернігівської обласної ради від 20 липня 2016 року № 47-5/VІІ.
20 липня 2016 року рішенням п`ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради № 48-5/VІІ продовжено дію контракту з начальником КП "Чернігівське МБТІ" ОСОБА_1 до 18 червня 2021 року включно. УКМ Чернігівської обласної ради доручено укласти додаткову угоду до контракту з ОСОБА_1 від 19 червня 2013 року у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
27 липня 2016 року між УКМ Чернігівської обласної ради та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду від 19 червня 2013 року № 3 до контракту, відповідно до якої термін дії контракту продовжено до 18 червня 2021 року включно.
Наказом УКМ Чернігівської обласної ради від 29 листопада 2016 року № 134, запроваджено через два місяці з дня отримання відповідного попередження, нові умови праці для начальника КП "Чернігівське МБТІ"ОСОБА_1 та внесення змін до укладених контрактів. Метою запровадження нових умов праці з посиланням на частини третю, четверту статті 32 КЗпП України та пункти 3.12, 4.7.6 Положення про УКМ Чернігівської обласної ради є підвищення мотивації керівників комунальних підприємств міжміських бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради та забезпечення справедливого розподілу доходів між менеджментом та власником.
09 грудня 2016 року ОСОБА_1 отримала від УКМ Чернігівської обласної ради попередження про зміни до контракту від 19 червня 2013 року, додаткову угоду від 01 грудня 2016 року № 4 до контракту, за змістом якої контракт викладено у новій редакції, а також наказ органу управління підприємством "Про зміни до контрактів з керівниками комунальних підприємств міжміських бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради, що перебувають у підпорядкуванні УКМ Чернігівської обласної ради" від 29 листопада 2016 року № 134. Запропоновані зміни умов контракту стосувалися підвищення відповідальності керівника за використання фінансових ресурсів, необхідності забезпечення прибуткової та рентабельної роботи підприємства. ОСОБА_1 додаткову угоду № 4 не підписала.
08 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою до начальника УКМ Чернігівської обласної ради щодо надання відповіді на запропоновані зміни до контракту та підписання додаткової угоди від 01 грудня 2016 року № 4.
Листом від 26 квітня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено, що єдиним мотивом внесення змін до істотних умов оплати праці (преміювання), як повідомлялося раніше є дисбаланс інтересів засновника підприємства і найнятого ним керівника. Оплата праці керівника комунального підприємства (оклад) в цьому випадку залишається незмінною. Діяльність будь-якого підприємства має на меті отримання прибутку засновнику цього підприємства. Підвищення мотивації керівника до більш прибуткової роботи підприємства звичайно, можливе і без зміни в організації виробництва і праці. Чинний контракт з керівником має законну силу. Питання щодо пріоритету його над запропонованими змінами органом управління ставиться лише зацікавленою в отриманні більшої винагороди найнятим керівником. Інтереси засновника при цьому не враховуються. На укладення додаткової угоди з керівником комунального підприємства в даному випадку рішення обласної ради не потрібне.
Рішенням Чернігівської обласної ради від 17 травня 2017 року № 37-9/VІІ затверджено типову форму контракту з керівником комунального підприємства Чернігівської обласної ради. УКМ Чернігівської обласної ради Чернігівській обласній державній адміністрації доручено в установленому законом порядку привести чинні контракти з керівниками підпорядкованих комунальних підприємств обласної ради у відповідність до цього рішення. Листом від 06 червня 2017 року № 04-510 ОСОБА_1 повідомлено про прийняте засновником підприємства рішення від 17 травня 2017 року № 37-9/VІІ, яким затверджено форму контракту з керівником підприємства, що за змістом повністю відповідає формі та тексту контракту, який надсилався позивачу органом управління у листопаді 2016 року.
Листом УКМ Чернігівської обласної ради від 20 червня 2017 року направлено ОСОБА_1 для підписання додаткову угоду № 4 та проінформовано, що непідписання цієї додаткової угоди розцінюватиметься як ігнорування рішень засновника - Чернігівської обласної ради, що як наслідок утворить склад дисциплінарної провини, пов`язаної з невиконанням умов чинного контракту та Статуту. Одночасно про прийняте рішення ОСОБА_1 просили проінформувати орган управління не пізніше 26 червня 2017 року.
Наказом УКМ Чернігівської обласної ради від 20 червня 2017 року № 55, затверджено нову редакцію Статуту, державна реєстрація якого проведена 27 червня 2017 року Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради. Метою запровадження змін є підвищення мотивації керівників комунальних підприємств міжміських бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради та забезпечення справедливого розподілу доходів між менеджментом та власником з посиланням на частини третю, четверту статті 32 КЗпП України та пункти 3.12, 4.7.6 Положення про управління комунального майна Чернігівської обласної ради.
У новій редакції Статуту, зокрема, запроваджені вимоги щодо забезпечення прибутковості роботи підприємства від основної діяльності та рентабельності на рівні, визначеному органом управління, визначені вимоги та розміри відрахування частини чистого прибутку до обласного бюджету, запроваджено напрямки використання коштів фонду розвитку виробництва, у тому числі що перебувають на вкладних (депозитних) рахунках підприємства, а також доходів, отриманих як відсотки з цих депозитів, змінені джерела коштів на виплату матеріальної винагороди керівнику та запроваджені нові умови вчинення підприємством ряду правочинів та договорів (за погодженням з органом управління).
07 грудня 2017 року одинадцятою сесією сьомого скликання Чернігівської обласної ради було прийняте рішення № 62-11/VII "Про звільнення ОСОБА_1", яким припинено контракт та звільнено ОСОБА_1 з посади начальника КП "Чернігівське МБТІ" з 07 грудня 2017 року у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів на підставі статті 34 Закону № 1700-VII, невиконання ОСОБА_1 умов трудового контракту, порушення фінансової та трудової дисципліни, відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці відповідно до пунктів 6, 8, 9 частини першої статті 36 КЗпП України.
У цьому рішенні зазначено, що розглянувши подання УКМ Чернігівської обласної ради, відповідно до Порядку призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ і закладів, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженого рішенням обласної ради від 03 лютого 2009 року, з метою забезпечення інтересів КП "Чернігівське МБТІ", керуючись рішенням обласної ради (дев`ятнадцята сесія шостого скликання) від 28 березня 2014 року "Про розгляд подання прокурора Чернігівської області від 16 січня 2014 року про усунення порушень антикорупційного законодавства", пунктом 20 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", обласна рада вирішила: припинити контракт, укладений УКМ Чернігівської обласної ради 19 червня 2013 року та звільнити ОСОБА_1 з посади начальника КП "Чернігівське МБТІ" з 07 грудня 2017 року у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів, на підставі статті 34 Закону № 1700-VIIта невиконанням нею умов трудового контракту, порушенням фінансової і трудової дисципліни, відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, відповідно до пунктів 6, 8, 9 частини першої статті 36 КЗпП України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною третьою статті 21 КЗпП України передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.
Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.
Відповідно до частин третьої-шостої статті 65 ГК України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Підставами припинення трудового договору, зокрема, є: відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; підстави, передбачені контрактом; підстави, передбачені іншими законами (пункти 6, 8, 9 частини першої статті 36 КЗпП України).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що змін істотних умов праці не відбулося, контракт позивачкою не порушено, питання щодо звільнення ОСОБА_1 за порушення антикорупційного законодавства вже вирішувалося та останню було попереджено про недопущення надалі порушень чинного законодавства України, відсутність конфлікту інтересів на підприємстві на час розгляду подання прокурора та недоведеності наявності конфлікту інтересів на час звільнення ОСОБА_1, а тому відповідач порушуючи норми трудового законодавства України безпідставно звільнив позивачку на підставі пунктів 6, 8, 9 частини першої статті 36 КЗпП України.
З таким висновком погоджується Верховний Суд, у зв`язку з чим відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги про те, що частина третя статті 184 КЗпП України на спірні правовідносини сторін не поширюються є необґрунтованими. Встановлено, що на час звільнення з роботи - 07 грудня 2017 року позивачка мала дитину віком до трьох років, що за правилами частини третьої статті 184 КЗпП України унеможливлює її звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.
Доводи касаційної скарги про те, що позивачка підлягала звільненню у зв`язку з порушенням норм Закону № 1700-VII є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано належних та достатніх доказів про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають однією сім`єю та між якими наявні сімейні взаємовідносини. Крім того, за правилами частини другої статті 34 Закону звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.
Доводи касаційної скарги про те, що судом не допитано свідків - працівників комунального підприємства для перевірки викладених фактів, не досліджено доказу - свідчення членів трудового колективу КП "Чернігівське МБТІ",викладених у листі від 19 березня 2019 року є безпідставними, оскільки клопотання про допит свідків не заявлялось, а в листі від 19 березня 2019 року викладені обставини, які спростовані матеріалами справи.
Оскільки позивачка була звільнена на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України необґрунтовано, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норми частини третьої статті 184 у поєднанні з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України КЗпП України.
Встановивши на підставі наявних у справі доказів відсутність підстав для звільнення позивачки за пунктами 6, 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди попередніх інстанцій також обґрунтовано зазначили, що звільнення не відповідає нормі частини третьої статті 184 КЗпП України, відповідно до якої звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано рішення Чернігівської обласної ради від 28 березня 2018 року № 83-12/VII "Про внесення змін до рішень обласної ради", яким внесено зміни до рішень Чернігівської обласної ради від 20 липня 2016 року №48-5/VII "Про продовження дії контракту з начальником КП "Чернігівське МБТІ" ОСОБА_1" та від 07 грудня 2017 року № 62-11/VII "Про звільнення ОСОБА_1" є безпідставним, оскільки вказане рішення було прийнято стосовно ОСОБА_1 після її звільнення, без повідомлення останньої про його прийняття.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя
Обов`язок з відшкодування моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв`язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що діями відповідача завдано ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.