Постанова
Іменем України
26 березня 2021 року
м. Київ
справа № 127/15498/19
провадження № 61-23074св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція ІФ",
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція ІФ" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2019 року у складі судді Бойка В. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Марчук В. С., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція ІФ" (далі - ТОВ "Стальконструкція ІФ") про встановлення факту перебування в трудових відносинах.
На обґрунтування позову посилався на таке. 14 липня 2016 року посадовими особами відповідача його разом з іншими працівниками без належного оформлення трудових відносин, відповідного навчання та інструктажів з питань охорони праці, фактично допущено до виконання робіт з монтажу металоконструкцій на території Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (далі - ПАТ "Івано-Франківськцемент"), які проводилися ними до 18 липня 2016 року. Допуск їх до виконання наднебезпечних монтажних робіт відбувся на підставі письмового звернення директора ТОВ "Стальконструкція ІФ" від 13 липня 2016 року № 01/112, у якому останній просив керівництво ПАТ "Івано-Франківськцемент" оформити їм, як працівниками ТОВ "Стальконструкція ІФ", перепустки на територію ПАТ "Івано-Франківськцемент". Посадовими особами відповідача їм було надано усі необхідні механізми та інструменти для виконання робіт з монтажу металоконструкцій, визначено монтажний майданчик. З 14 липня 2016 року усі монтажні та демонтажні роботи на території ПАТ "Івано-Франківськцемент" виконувались ними за розпорядженням директора ТОВ "Стальконструкція ІФ", як керівника роботодавця. 17 липня 2016 року під час виконання демонтажу металоконструкцій стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого позивач отримав важку політравму. Той факт, що на момент настання нещасного випадку він був допущений до виконання робіт посадовими особами ТОВ "Стальконструкція ІФ" без належного оформлення трудових відносин, встановлено комісією Управління Держпраці в Івано-Франківській області, про що зазначено в акті проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 17 липня 2016 року (форма Н-5). Комісією цей нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Неналежне оформлення відповідачем трудових відносин з позивачем позбавило його права на страхування від нещасного випадку на виробництві та права на отримання страхових виплат. 20 вересня 2017 року він направив відповідачу звернення щодо встановлення трудових відносин, у якому просив видати наказ про прийняття його на роботу з 14 липня 2016 року (з дати початку виконання монтажних робіт на території ПАТ "Івано-Франківськцемент"), внести до трудової книжки відповідний запис про прийняття на роботу у ТОВ "Стальконструкція ІФ" монтажником з монтажу сталевих конструкцій та залізобетонних конструкцій, видати довідку про середній заробіток за фактично відпрацьований час, надати Вінницькій міській виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України заяву-розрахунок та інші документи, необхідні для виплати допомоги. На що отримав відповідь від 18 жовтня 2017 року про те, що він звернувся із цим питанням до відповідача помилково.
Посилаючись на те, що без встановлення факту перебування у трудових відносинах із відповідачем на час отримання травми він позбавлений можливості отримати страхові виплати внаслідок нещасного випадку на виробництві, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", позивач просив встановити факт перебування його з ТОВ "Стальконструкція ІФ" у трудових відносинах з 14 липня 2016 року до 18 липня 2016 року на посаді монтажника.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, позов задоволено.
Встановлено факт перебування ОСОБА_1 з ТОВ "Стальконструкція ІФ" у трудових відносинах з 14 липня 2016 року до 18 липня 2016 року на посаді монтажника. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у справі доведено, що ОСОБА_1 на момент настання нещасного випадку, був допущений до виконання робіт посадовими особами ТОВ "Стальконструкція ІФ" без належного оформлення трудових відносин, виконував трудові обов`язки за завданням роботодавця, а отже, є підстави для встановлення факту перебування позивача у трудових відносинах з роботодавцем на посаді монтажника.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У грудні 2019 року ТОВ "Стальконструкція ІФ" звернулося до Верховного Судуіз касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково застосували частину четверту статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яку на час виникнення спірних правовідносин вже було виключено. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) подав повідомлення у Вінницьку державну податкову інспекцію про прийняття працівників, у тому числі ОСОБА_1, тому останній не перебував у трудових відносинах з ТОВ "Стальконструкція ІФ". Посилання судів на акт проведеного спеціального розслідування нещасного випадку, затвердженого начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області 30 червня 2017 року не можуть бути взяті до уваги, оскільки на розгляді Івано-Франківського міського суду продовжує знаходиться справа № 344/15832/17 за позовом ТОВ "Стальконструкція ІФ" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, треті особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про скасування актів спеціального розслідування Форми Н-5, Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, затверджений 30 червня 2017 року.
У січні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року зупинено дію рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2019 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 13 липня 2016 року директор ТОВ "Стальконструкція ІФ" звернувся до голови правління ПАТ "Івано-Фраківськцемент" із письмовим зверненням № 01/112, у якому просив виписати постійну перепустку на територію ПАТ "Івано-Франківськцемент" їхнім працівникам, які працюють на монтажі металоконструкцій "Будівля вагоноперевертача з галереєю", "Будівля дробарно-сортувальної пересипної № 1" до 31 вересня 2016 року, зокрема, монтажнику ОСОБА_1 - з 14 липня 2016 року (а. с. 3).
17 липня 2016 року на місці виконання робіт на території ПАТ "Івано-Франківськметалоцемент", під час підйому краном металевої конструкції одна балка впала та травмувала ОСОБА_1 . Позивачу встановлено першу "А" групу інвалідності, про що свідчить довідка до акта огляду МСЕК від 16 травня 2018 року серії 12 ААБ № 074188 (а. с. 21).
Згідно з актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 17 липня 2016 року (форми Н-5), затвердженого 30 червня 2017 року начальником управління Держпраці в Івано-Франківській області Росипайлом І. Я., для спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 17 липня 2016 року за наказом Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 20 липня 2016 року № 702-Д була створена комісія. Нею при розслідуванні нещасного випадку встановлено, що ОСОБА_1 на момент настання нещасного випадку був допущений до виконання робіт посадовими особами ТОВ "Стальконструкція ІФ" без належного оформлення трудових відносин, відповідного навчання та інструктажів з питань охорони праці, роботи проводились за відсутності проєктної документації на будівництво виробничого об`єкта, відповідно працівникам не був доведений технологічний процес виконання цих робіт, що стало основною причиною нещасного випадку. Директор ТОВ "Стальконструкція ІФ" ОСОБА_3 не розробив положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємств та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників, не розробив проєктну документацію на будівництво виробничого об`єкта, не проконтролював якість виконання зварювальних робіт, допустив до роботи працівника без навчання та перевірки знань з охорони праці, залучив працівника до роботи не за спеціальністю, чим порушив вимоги статті 13 Закону України "Про охорону праці". Відповідно до підпункту 1 пункту 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок) нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, складається акт форми Н-1 та береться на облік підприємством (а. с. 4-7).
15 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ "Стальконструкція ІФ" із письмовою заявою, у якій просив видати наказ про прийняття його на роботу з 14 липня 2016 року (з дати початку виконання монтажних робіт на території ПАТ "Івано-Франківськцемент") та внести до трудової книжки відповідний запис про прийняття його на роботу монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій ТОВ "Стальконструкція ІФ", видати довідку про його середній заробіток за фактично відпрацьований час, надати у Вінницьку міську дирекцію Фонду соціального страхування України заяву-розрахунок та інші документи, необхідні для виплати йому допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, пов`язаною з нещасним випадком або професійним захворюванням на виробництві (а. с. 8).
18 жовтня 2017 року листом № 01/22 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його заяви про встановлення трудових відносин, пославшись на те, що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із ТОВ "Стальконструкція ІФ", у тому числі шляхом фактичного допущення його до роботи, позивач не звертався до ТОВ "Стальконструкція ІФ" із заявою про прийняття на роботу, не подавав необхідні для прийому на роботу документи, цивільно-правовий договір чи контракт із ним не укладався та заробітна плата не нараховувалась, а виконання монтажних робіт на ПАТ "Івано-Франківськцемент" здійснювалось на підставі договору підряду від 11 липня 2016 року № 11/07-16, укладеного між ТОВ "Стальконструкція ІФ" та ФОП ОСОБА_2, на виконання якого ФОП ОСОБА_2 забезпечив початок виконання підрядних робіт бригадою своїх працівників, у тому числі ОСОБА_1 (а. с. 9).
З відповіді від 18 вересня 2016 року № 01/1876-6 ПАТ "Івано-Франківськцемент" випливає, що ФОП ОСОБА_2 з проханням видати перепустку та провести вступний інструктаж ОСОБА_1 для виконання робіт згідно з договорами від 22 лютого 2016 року № 22/02-16 та від 22 квітня 2016 року № 22/04-16 не звертався, ТОВ "Стальконструкція ІФ" не повідомляло ПАТ "Івано-Франківськцемент", що до виконання робіт за цими договорами залучалися працівники ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_1 був проінструктований та отримав перепустку на вхід на територію ПАТ "Івано-Франківськцемент" як працівник ТОВ "Стальконструкція ІФ" згідно з відповідним листом-зверненням ТОВ "Стальконструкція ІФ" (а. с. 19).
Згідно з актом № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форми Н-1), складеного 26 червня 2017 року і затвердженого начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області 30 червня 2017 року, нещасний випадок трапився 17 липня 2016 року о 08 год 40 хв на підприємстві ТОВ "Стальконструкція ІФ", працівником якого є потерпілий. Причинами нещасного випадку зазначено: технічні - відсутність проєктної документації на будівництво виробничого об`єкта; неякісне виконання будівельних (зварювальних) робіт; організаційні - допуск до роботи без навчання та перевірки знань охорони праці, залучення до роботи працівника не за спеціальністю, невиконання посадових обов`язків директором ТОВ "Стальконструкція ІФ". Особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці зазначено: директора ТОВ "Стальконструкція ІФ" Левицького І. М., який не розробив положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників, не розробив проєктну документацію на будівництво виробничого об`єкта, не проконтролював якість виконання зварювальних робіт, допустив до роботи працівника без навчання та перевірки знань з охорони праці, допустив працівника до роботи не за спеціальністю, чим порушив вимоги статей 13 Закону України "Про охорону праці" (а. с. 11-14).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 січня 2020 року у справі № 344/15832/17 у задоволенні позову ТОВ "Стальконструкція ІФ" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, треті особи: ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, про скасування акта форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, та акта форми
Н-5 проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 17 липня 2016 року відмовлено. Рішення набрало законної сили.
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
За правилами статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.
Предметом трудового договору є власне праця працівника у процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, урахувавши акти форми Н-5 і Н-1, затверджені 30 червня 2017 року, тавстановивши, що у письмовому зверненні від 13 липня 2016 року № 01/112 директор ТОВ "Стальконструкція ІФ" просив керівництво ПАТ "Івано-Франківськцемент" оформити, як постійним працівникам ТОВ "Стальконструкція ІФ" перепустки на територію ПАТ "Івано-Франківськцемент", зокрема, монтажнику ОСОБА_1 - з 14 липня 2016 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтовано висновку про те, що між сторонами виникли трудові відносини.
Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 226/101/16-ц (провадження
№ 61-21696св18).
Помилкове посилання суду першої інстанції на частину четверту статті 24 КЗпП України, яку було виключено на підставі Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці", не вплинуло на правильність правового результату вирішення справи, а тому не є підставою для скасування правильного по суті і законного судового рішення з одних лише формальних міркувань, про що правильно вказав суд апеляційної інстанції.
Відповідно Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, що указане посилання суду першої інстанції на частину четверту статті 24 КЗпП України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень
Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги про те, що на час настання нещасного випадку з позивачем він перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2, який за цивільно-правовим договором з ТОВ "Стальконструкція ІФ" за допомогою найманих працівників здійснював монтаж металоконструкцій на території ПАТ "Івано-Франківськцемент", подав повідомлення у Вінницьку державну податкову інспекцію про прийняття працівників, у тому числі ОСОБА_1 .
Проте предметом спору у цій справі є наявність чи відсутність трудових правовідносин між позивачем та ТОВ "Стальконструкція ІФ", а не між позивачем та ФОП ОСОБА_2 .
Ці та інші доводи щодо фактично встановлених обставин були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень Верховного Суду.
Заявник також посилається на окремі порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо порядку проведення підготовчого засідання, проте указане не впливає на правильність по суті вирішення спору.
У касаційній скарзі йдеться про необґрунтованість взяття судами попередніх інстанцій як доказу акта форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, та акта форми Н-5 проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 17 липня 2016 року, оскільки вони відповідачем оспорювалися й заявлялося клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області справи № 344/15832/17 за позовом ТОВ "Стальконструкція ІФ" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, треті особи: ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, про скасування цих актів.
Проте вказані акти є належними та допустимими доказами, а на час перегляду цієї справи у касаційному порядку судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Стальконструкція ІФ" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, треті особи: ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, про скасування цих актів відмовлено набрали законної сили.
На час виникнення спірних правовідносин процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власні або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, була врегульована Порядком.
Дія цього Порядку (пункт 2) поширювалася на: власників підприємств або уповноважені ними органи; працівників, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично допущені до роботи роботодавцем; фізичних осіб-підприємців, членів фермерського господарства, членів особистого селянського господарства, осіб, які працюють за договором, укладеним відповідно до законодавства.
Згідно з підпунктом 5 пункту 38 Порядку факт перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем, якщо відповідні документи не оформлені роботодавцем, але потерпілий фактично допущений до роботи, підтверджується в установленому порядку Державною службою з питань праці на запит голови спеціальної комісії або у судовому порядку.
Пунктом 47 Порядку передбачено, що за результатами спеціального розслідування складаються акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом), картка за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) стосовно кожного потерпілого, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування, зазначені у пунктах 50 і 51 цього Порядку. Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою і всіма членами спеціальної комісії протягом п`яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта (актів) член спеціальної комісії підписує його (їх) з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово. Окрема думка додається до акта за формою Н-5 і є його невід`ємною частиною.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").