ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/9213/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Бакланов Д.В. адвокат (довіреність від 22.04.2020 №10-72/6755);
Остроушко О.Л. адвокат (довіреність від 22.04.2020 №10-72/6756);
Трубаков Є.О. адвокат (довіреність від 12.01.2021 №10-72/469)
відповідача - Лисенко В.О. адвокат (довіреність від 22.12.2020 №14-330)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2020 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021
за позовом акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
до акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про стягнення 20 573 142, 49 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - АТ "Полтаваобленерго", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", відповідач) про стягнення 20 573 142,49 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 у справі № 917/494/15 визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Полтавської області від 11.07.2016 у справі №917/494/15 в частині стягнення 20 573 142,49 грн. Оскільки на момент визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, стягнення за ним уже відбулося, позивач просить стягнути з відповідача 20 573 142,49 грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 02.09.2020 (суддя Андреїшина І.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь АТ "Полтаваобленерго" 20 573 142 (двадцять мільйонів п`ятсот сімдесят три тисячі сто сорок дві) грн 49 коп. та судовий збір в розмірі 308 597 (триста вісім тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн 14 коп.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 (колегія суддів у складі: Попікова О.В., Євсіков О.О., Демидова А.М.) рішення господарського суду міста Києва змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції даної постанови суду. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. АТ "НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що вона подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пункту 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України .
7. АТ "НАК "Нафтогаз України" не погоджується з оскаржуваними рішеннями та вважає їх такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме:
статті 1212 ЦК України, частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон № 1730-VIII) та норм процесуального права, а саме:
статей 236, 238, 277, 328 ГПК України; без урахування висновків щодо застосування норми матеріального права - статті 1212 ЦК України, у подібних правовідносинах, викладених у:
постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №910/10643/19;
постанові Верховного Суду від 29.01.2018 у справі №910/1257/17.
8. Скаржник зазначає про те, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносин, а саме: застосування частини третьої статті 7 Закону № 1730-VIII при стягненні грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України, як безпідставно отриманих, - відсутній.
Доводи інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Полтаваобленерго" доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, а також просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.
10. Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.03.2016 у справі №917/494/15 позов задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 108 615 673,09 грн боргу, 47 496 681,47 грн пені, 10 817 412,23 грн 3% річних, 135 849 244,17 грн інфляційних нарахувань, 73 080,00 грн судового збору.
11. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 рішення господарського суду Полтавської області від 01.03.2016 у справі №917/494/15 змінено в частині суми стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, викладено його в наступній редакції: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022; код ЄДРПОУ 00131819) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м.Київ, 01001; код ЄДРПОУ 20077720) 2 878 600,30 грн пені, 5 141 781,63 грн 3% річних, 63 044 378,40 грн інфляційних нарахувань.
12. Підставою для даного стягнення був факт невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 18.04.2014.
13. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.08.2016 по даній справі було розстрочено виконання рішення суду у сумі 179 753 513, 30 грн на 30 місяців рівними частинами.
14. На виконання даного рішення господарським судом Полтавської області видано наказ.
15. 05.03.2019 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу № 917/494/15 від 11.07.2016, оскільки від стягувача надійшла заява, відповідно до якої рішення суду боржником виконано у повному обсязі.
16. У грудні 2018 АТ "Полтаваобленерго" звернулось до господарського суду Полтавської області із заявою про визнання наказу господарського суду Полтавської області по справі № 917/494/15 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 24 572 220,67 грн: 1716642,72 грн пені, 2 384 435,60 грн 3% річних та 20 471 142,35 грн інфляційних нарахувань.
17. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.01.2019 відмовлено АТ "Полтаваобленерго" в задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
18. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 ухвалу господарського суду Полтавської області від 16.01.2019 у справі №917/494/15 скасовано в частині відмови у задоволені заяви АТ "Полтаваобленерго" про визнання наказу господарського суду Полтавської області від 11.07.2016 у справі №917/494/15 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 20 573 142,49 грн, з яких пені - 1 616 696,25 грн, 3% річних - 2 147 261,16 грн та інфляційної індексації - 16 809 185,08 грн, у зв`язку з чим викладено резолютивну частину ухвали в наступній редакції: "1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава про визнання наказу Господарського суду Полтавської області від 11.07.2016 у справі №917/494/15 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 24 572 220,67 грн, у тому числі: 1 716 642,72 грн пені, 2 384 435,60 грн - 3% річних та 20 471 142,35 грн інфляційної індексації - задовольнити частково. 2. Наказ Господарського суду Полтавської області від 11.07.2016 у справі №917/494/15 визнати таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 20 573 142,49 грн, з яких пені - 1 616 696,25 грн, 3% річних - 2 147 261,16 грн та інфляційної індексації - 16 809 185,08 грн".
19. АТ "Полтаваобленерго" звернулося до господарського суду Полтавської області із заявою про поворот виконання рішення по справі №917/494/15, в якому просив здійснити поворот виконання наказу господарського суду Полтавської області від 01.03.2016 у справі N 917/494/15 шляхом повернення АТ "НАК "Нафтогаз України" грошових коштів у сумі 20 573142,49грн., з яких: пені 1 616 696, 25грн, 3% річних 2 147 261,16 грн та інфляційної індексації 16 809 185, 08 грн. на користь АТ "Полтаваобленерго". Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.05.2020 відмовлено АТ "Полтаваобленерго" в задоволенні заяви про поворот виконання рішення по справі № 917/494/15.
20. Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення 20 573 142,49 грн на підставі статті 1212 ЦК України.
21. Враховуючи те, що наказ господарського суду Полтавської області від 11.07.2016 у справі № 917/494/15 в частині стягнення 20 573 142, 49 грн Східним апеляційним господарським судом визнано таким, що не підлягає виконанню, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути вказані кошти з відповідача в судовому порядку на підставі статті 1212 ЦК України.
22. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах підстав для застосування приписів статті 1212 ЦК України.
23. Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо правомірності стягнення грошових коштів з відповідача, втім, приймаючи до уваги наявність договірних правовідносин з відповідачем, здійснивши кваліфікацію правовідносин, застосував приписи статті 7 Закону 1730-VIII.
Касаційне провадження
24. У зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. на лікарняному склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.03.2021, який наявний в матеріалах справи.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
25. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
27. Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України.
28. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
29. За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
30. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
31. Надаючи оцінку доводам позивача, місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість застосування до спірних правовідносин статтю 1212 ЦК України.
32. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
33. Судом першої інстанції встановлено, що на час подання до господарського суду міста Києва позову АТ "Полтаваобленерго" про стягнення коштів факт визнання наказу по справі № 917/494/15 таким, що не підлягає виконанню, вже встановлений судовим рішенням, і в цій частині воно має преюдиційне значення.
34. Господарським судом міста Києва також встановлено, що листом від 28.05.2019 позивач відповідно до вимог частини другої статті 530 ЦК України звернувся до відповідача з вимогою про сплату коштів у сумі 20 573 142, 49 грн. Копія даного листа міститься в матеріалах справи. Проте, всупереч положенням статті 530 ЦК України відповідач у семиденний строк від дня пред`явлення (отримання) даної вимоги, не перерахував 20 573 142, 49 грн на рахунок позивача.
35. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 ЦК України).
36. Частина перша статті 1212 ЦК України застосовується, якщо: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
37. Згідно зі статтею 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
38. Аналіз положень статті 1212 ЦК України дає підстави дійти висновку, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна.
39. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
40. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
41. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
42. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
43. В даному випадку інфляційні нарахування, 3% річних та пеня у розмірі 20 573 142,49 грн., які позивач просить стягнути з відповідача у цій справі, були нараховані саме через неналежне виконання АТ "Полтаваобленерго" грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу від 18.02.2014 №294-ПР, та стягнуті за рішенням суду, прийнятого за результатом розгляду справи № 917/494/15. Питання правомірності її виникнення та розміру були предметом судового дослідження і оцінки.
44. Суд першої інстанції вказав на те, що 05.03.2019 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу від 11.07.2016 № 917/494/15, оскільки від стягувача надійшла заява, відповідно до якої рішення суду боржником виконано у повному обсязі.
45. Судами встановлено, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 у справі №917/494/15 визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Полтавської області від 11.07.2016 у справі №917/494/15 в частині стягнення 20 573 142,49 грн на підставі статті 7 Закону 1730-VIII.
46. Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
47. Первинною підставою для набуття коштів відповідачем у даній справі є не виконавчий документ, а рішення суду. Наказ, станом на 05.03.2019 не було визнано таким, що не підлягає виконанню. А отже кошти отримані відповідачем на підставі рішення суду у справі №917/494/15. Таким чином, підстава, на якій відповідач отримав вищезазначені кошти, не відпала.
48. Близькі за змістом висновки щодо застосування положень статті 1212 ЦК України містяться у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №910/10643/19.
49. Відтак, місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки тому факту, що у даній справі не мало місце скасування судового рішення (постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі №917/494/15), на підставі якого відбулося стягнення з АТ "Полтаваобленерго". Отже АТ "НАК "Нафтогаз України" отримала кошти на підставі рішення суду.
50. Суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо можливості застосування до спірних правовідносин норми статті 1212 ЦК України, оскільки рішення, на підставі якого були перераховані кошти є чинним і не скасованим, рішень про поворот виконання не приймалось, а отже підстава даного позову не підтверджена належною доказовою базою та не підпадає під дію статті 1212 ЦК України. Позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів відсутності правової підстави для стягнення коштів у справі №910/9213/19, на виконання рішення у якій і були перераховані спірні грошові кошти.