Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 556/289/19
провадження № 61-403св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив «Селянський ліс»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 вересня 2019 року у складі судді Котик Л. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селянський ліс» про визнання членом Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селянський ліс».
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селянський ліс» (далі - ССВК «Селянський ліс») про визнання його членом кооперативу.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 28 березня 2000 року його було прийнято на посаду токаря ССВК «Селянський ліс» (наказ від 28 березня 2000 року № 2-п). 09 січня 2001 року він звільнений з даної посади в зв`язку з скороченням штату. Оскільки ОСОБА_1 був офіційно працевлаштований в даному кооперативі, а також відповідно до заяви про прийняття в члени кооперативу та документів про сплату пайових внесків, вважає, що наявні підстави для визнання його членом ССВК «Селянський ліс».
Просив визнати його членом ССВК «Селянський ліс» із 28 березня 2000 року та витребувати у ССВК «Селянський ліс» документи щодо членства позивача в кооперативі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 вересня 2019 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, та обґрунтоване тим, що він не довів факт подачі заяви про прийняття його в члени ССВК «Селянський ліс» та сплати вступних внесків, у зв`язку з чим у позові відмовлено за недоведеністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Володимирецького районного суду Рівненської області.
15 березня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 16 березня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 16 березня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили всіх обставин та доказів у справі.
У касаційній скарзі зазначається, що позивач при оформленні на роботу одночасно подав відповідачу заяву про членство у кооперативі та сплатив необхідні внески.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2020 року ССВК «Селянський ліс» надіслало відзив на касаційну скаргу у якому зазначало, що позивач заяву про вступ в члени кооперативу, яка повинна бути розглянута на загальних зборах кооперативу не подавав (це його право, а не обов`язок) і вступний внесок не сплачував.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем. Згідно наказу від 28 березня 2000 року № 2-п ОСОБА_1 прийнятий токарем до ССВК «Селянський ліс». Наказом від 09 січня 2001 року № 2-к його звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату на підставі статті 40 КЗпП України (а. с. 4).
В пункті 3.1 статуту ССВК «Селянський ліс» передбачено, що членами кооперативу є особи, які заснували кооператив або були прийняті до кооперативу у встановленому цим статутом порядку і не припинили членство у кооперативі.
Вступ до кооперативу здійснюється на підставі поданої заяви, член кооперативу робить вступний і пайовий внесок (пункт 3.3 статуту).
Згідно пунктів 3.7, 3.8 статуту розмір вступного внеску становить 70 грн. Розмір обов`язкового пайового внеску є рівним для всіх членів кооперативу і становить 30 грн. У разі внеску у більшому розмірі, сума перевищення вважається додатковим паєм.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також до