Постанова
Іменем України
23 березня 2021 року
м. Київ
справа № 643/8218/18
провадження № 61-15581св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_2 ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 28 січня 2019 року в складі судді Довготько Т. М. та на постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2019 року в складі колегії суддів Яцини В. Б., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим.
Позов мотивований тим, що 23 жовтня 2007 року ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11238663000. На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором банк та ОСОБА_1 23 жовтня 2007 року уклали договір поруки № П1/11238663000.
У травні 2017 року позивачці стало відомо про наявність заборгованості ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором № 11238663000, яка виникла, починаючи з 26 листопада 2007 року. Проте вимоги до поручителя в розумінні частини четвертої статті 559 ЦК України банк не пред`являв.
За таких обставин позивачка вважала наявними підстави для припинення договору поруки № П1/11238663000 від 23 жовтня 2007 року в зв`язку з непред`явленням банком вимоги до поручителя протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 28 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що строк виконання основного зобов`язання, який визначений у кредитному договорі до 23 січня 2029 року, банком не змінювався, а тому відсутні підстави для припинення поруки. Письмову вимогу банку № 30-12/35580 від 26 вересня 2016 року, яка була направлена на адресу ОСОБА_1 , суд першої інстанції не розцінював як вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом.
Суд прийняв до уваги, що в 2016 році ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до позичальника та поручителя з позовом про стягнення кредитної заборгованості, а тому строк пред`явлення вимоги до поручителя банк не пропустив.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Московського районного суду міста Харкова від 28 січня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що кредитор не пропустив установленого частиною четвертою статті 559 ЦК України строку на пред`явлення вимоги до поручителя, а тому відсутні підстави для припинення зобов`язань за договором поруки.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що ОСОБА_1 не позбавлена права захищати свої права як поручителя в межах розгляду справи № 643/15383/16-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Аргументи учасників справи
12 серпня 2019 року відповідач ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення й просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про визнання договору поруки припиненим.
Указує, що заборгованість за кредитним договором виникла у ОСОБА_2 в зв`язку з несвоєчасною сплатою чергового платежу від 31 жовтня 2007 року, а тому пред`явлення банком позову в 2016 році не може свідчити про дотримання ним строку пред`явлення вимоги до поручителя, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України.
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «УкрСиббанк» на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Посилається на те, що матеріали справи не містять доказів того, що заборгованість за кредитним договором у основного позичальника виникла саме в листопаді 2007 року.
Уважає, що позивач неправильно тлумачить положення частини четвертої статті 559 ЦК України щодо визначення початку перебігу шестимісячного терміну пред`явлення вимоги до поручителя.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 23 жовтня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11238663000.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 65 584 дол. США з терміном повернення не пізніше 23 січня 2029 року.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» уклали договір поруки № П1/11238663000 від 23 жовтня 2007 року.
26 вересня 2016 року АТ «УкрСиббанк» надіслав на адресу ОСОБА_1 вимогу № 30-12/35580 про погашення простроченої заборг