Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 307/2853/19
провадження № 61-4072св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Джуги С. Д., Кондора Р. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У вересні 2019 року ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області), звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні.
На обґрунтування заяви посилалася на те, що з 1997 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року вони з ОСОБА_2 проживали спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу та разом вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 . Вона перебувала на утриманні ОСОБА_2 , він отримував пільгову пенсію шахтаря у сумі 8 355,83 грн та використовував ці кошти на поточні потреби їхньої сім`ї, у тому числі на дрібний ремонт у житловому будинку, ведення домашнього господарства. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважала, що вона перебувала на його утриманні тому, що її пенсії у розмірі 1 967,61 грн не вистачало навіть на ліки.
Після смерті чоловіка ОСОБА_2 вона звернулася до ГУ ПФУ в Закарпатській області, щоб перейти із пенсії за віком на пенсію за втратою годувальника, проте з`ясувалося, що для цього їй необхідно встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 та факт перебування на його утриманні.
З урахуванням наведеного просила встановити факт її проживання з ОСОБА_2 у період з 1997 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу та факт її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_2 .
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2019 року заяву задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1997 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . У решті вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, з 1997 року і до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас, беручи до уваги, що ОСОБА_1 за час спільного проживання з ОСОБА_2 працювала та отримувала пенсію, тобто не втратила засоби до існування, а факт того, що розмір її пенсії є меншим за розмір пенсії ОСОБА_2 , не підтверджує той факт, що вона перебувала на його утриманні, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про встановлення факту перебування заявниці на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 .
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 січня 2020 року рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2019 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 про встановлення фактів проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні залишено без розгляду та роз`яснено заявниці, що вона має право подати позов на загальних підставах.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з відзиву ГУ ПФУ в Закарпатській області на заяву та на апеляційну скаргу випливає, що останній категорично заперечує ту обставину, що заявник має право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки вона не належить до осіб, які відповідно до пенсійного законодавства вважаються такими, що перебувають на утриманні померлої особи. Тому з поданої ОСОБА_1 заяви вбачається наявність спору про право, а саме щодо права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а тому така вимога не може розглядатися за правилами окремого провадження. Оскільки обидві вимоги заяви ОСОБА_1 є взаємопов`язаними та не можуть розглядатися окремо, та відповідно до частини п`ятої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) апеляційний суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі доводів апеляційної скарги та переглянув рішення суду у повному обсязі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність між нею та заінтересованою особою спору про право, оскільки вона не зверталася до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення їй пенсії, не оскаржувала його рішень. Суд апеляційної інстанції не врахував висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16 (провадження
№ 14-283цс18). Апеляційний суд безпідставно вийшов за межі доводів апеляційної скарги та помилково залишив заяву про встановлення фактів проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні без розгляду.
У червні 2020 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ГУ ПФУ в Закарпатській області просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі з підстав порушення апеляційним судом норм процесуального права, неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16 (провадження № 14-283цс18) щодо розгляду в окремому провадженні справ про встановлення факту перебування на утриманні, виходу апеляційним судом за межі предмета апеляційного оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
ОСОБА_1 подала до суду заяву в порядку окремого провадження, в якій просила встановити факт її проживання з ОСОБА_2 у період з 1997 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу та факт її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_2 . Ця заява подана з метою призначення їй пенсії у зв`язку із втратою годувальника.
У відзиві на заяву ГУ ПФУ в Закарпатській області посилалося на те, що в цьому випадку існує спір про право, а саме - право про призначення пенсії, а також, що така справа має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Закарпатській області зазначало, що заявниця не відноситься до кола осіб, які відповідно до норм чинного законодавства мають право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Тому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частинами першою, другою Перейти до повного тексту