Постанова
Іменем України
22 березня 2021 року
м. Київ
справа № 459/1571/19
провадження № 61-7069св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Червоноградська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 вересня 2019 року у складі судді Грабовського В. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левик Я. А., Струс Л. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Червоноградська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом серії ААН № 786835, яке зареєстроване в реєстрі за № 1-4235, видане 15 жовтня 1998 року державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Зайцем М. В., на ім`я ОСОБА_4 .
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер його батько, ОСОБА_5 . У встановлений законом строк відповідач, яка є його матір`ю, звернулась до Червоноградської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а рідний брат, ОСОБА_5 , написав заяву про відмову від прийняття спадщини на користь відповідача. На момент відкриття спадщини йому виповнилося 16 років. Спадкоємцями першої черги були відповідач, він та його брат. Кожному із спадкоємців за законом у рівних частках належить спадкове майно, до складу якого входить квартира АДРЕСА_1 . У зв`язку з відмовою ОСОБА_5 від своєї частки на користь відповідача йому залишилася 1/3 частка від вказаної квартири.
15 жовтня 1998 року державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Зайцем М. В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_4 . Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ААН № 786835, зареєстрованим у реєстрі за № 1-4235 від 15 жовтня 1998 року, ОСОБА_4 успадкувала частки майна в порядку відмови на її користь спадкоємців ОСОБА_5 , ОСОБА_1 . Від відповідача він дізнався про те, що у матеріалах спадкової справи № 250/97 є заява про відмову від прийняття спадщини на її користь. Зазначає, що жодних заяв про відмову у прийнятті спадщини не підписував. Відповідач не надавала письмової згоди на його відмову від прийняття спадщини. Крім того, у спірному свідоцтві невірно зазначена дата смерті його батька, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » замість « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». Враховуючи те, що йому належить 1/3 частина спірної квартири, як сину спадкодавця, а свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане відповідачу на всю квартиру, то нотаріусом при вчиненні нотаріальної дії з видачі такого свідоцтва не дотримано норм чинного на той час законодавства, а отже, таке свідоцтво слід визнати недійсним.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 16 липня 2019 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 .
25 вересня 2019 року відповідач подала до суду першої інстанції заяву про розгляд справи без її участі, зазначала, що позовні вимоги визнає.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 26 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, оскільки відповідач не давала згоди на відмову позивача (її сина), якому на той час було 16 років, від його частки у спадковому майні на користь матері у частині, що стосується квартири АДРЕСА_1 , то видачею спірного свідоцтва про право на спадщину за законом серії ААН № 786835 від 15 жовтня 1998 року було порушено його право на 1/3 частку у праві власності на вказану квартиру. Проте, враховуючи, що з даним позовом ОСОБА_1 , який досягнув повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернувся до суду лише 06 червня 2019 року, у задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину щодо 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 слід відмовити у зв`язку із закінченням позовної давності.
Щодо видачі спірного свідоцтва про право на спадщину за законом на решту 2/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , то судом першої інстанції зазначено, що позивач міг претендувати лише на 1/3 частку у праві власності на цю квартиру, отже, вимога про визнання в цілому недійсним вказаного свідоцтва є безпідставною.
Судом першої інстанції також вказано, що посилання позивача як на підставу позову на те, що він не писав та не підписував заяву про відмову від його частки у спадковому майні, є необґрунтованим, оскільки не підтверджене жодними доказами; із заявою про призначення почеркознавчої експертизи позивач не звертався, тому у задоволенні позову з цієї підстави слід відмовити. Неправильне зазначення дати смерті спадкодавця у спірному свідоцтві про право на спадщину за законом суд першої інстанції вважав опискою, з чим погодилась і сторона позивача у судовому засіданні, тому підстав для судового втручання у цьому питанні немає необхідності.
Постановою Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд, врахувавши, що апелянтом не надавано суду доказів поважності причин пропуску позовної давності, зазначив, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину щодо 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 у зв`язку із закінченням позовної давності.
Апеляційним судом установлено і не заперечується апелянтом, що після смерті батька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 , його частка у спадковому майні становила 1/3 частину. Решту 2/3 частини спадкового майна підлягали спадкуванню матір`ю позивача та його братом. Таким чином, вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним на решту 2/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 є безпідставною. Факт видачі свідоцтва про право на спадщину у цій частині не порушує прав та інтересів апелянта та не може бути предметом захисту у судовому порядку.
Отже, на переконання колегії апеляційного суду, при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У квітні 2020 року ОСОБА_1 надав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що:
- судом не установлено, чи дійсно ОСОБА_1 відмовлявся від своєї спадщини;
- позивач не мав можливості та потреби дізнатися про своє порушене право. Представник позивача у суді першої та апеляційної інстанцій заявляв, що позивач не знав про порушення свого права, лише влітку 2019 року його мати, ОСОБА_2 , надала ОСОБА_1 його заяву про відмову від спадщини, однак заява написана не від його імені. Під час розгляду справи виявилось, що дійсно у матеріалах справи спадкової справи є відповідна заява позивача про відмову від спадщини та відсутня заява його матері про згоду на відчуження майна неповнолітнього на той час позивача;
- фактичне управлення та володіння спадковим майном у період з повноліття позивача, 12 серпня 1999 року, до сьогоднішнього часу вказує на те, що позивач не знав та не міг дізнатися про порушення свого права, адже жодних перешкод у здійсненні управлінням та володінням спадковим майном у нього не було, також не виникало жодних ситуацій, за яких у позивача виникла потреба у перевірці свого права власності. Суди попередніх інстанцій не дослідили та необґрунтовано відкинули зазначені аргументи сторони позивача;
- судове засідання у суді апеляційної інстанції тривало 18 хвилин, що вказує на те, що суд недостатньо вивчив матеріали справи та не заслухав аргументи сторін;
- у матеріалах справи відсутні докази, які б вказували, що позивач дізнався чи міг дізнатися про порушення свого права раніше. Суди не з`ясували обставин, коли саме позивач дізнався про порушення свого права чи дійсно він міг дізнатися про своє порушене право раніше, необґрунтовано відхилили доводи позивача про те, що йому стало відомо про своє порушене право влітку 2019 року.
У травні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 (у червні 2020 року - додатки до нього), в якій відповідач зазначає, що підтримує повністю касаційну скаргу, на належну ОСОБА_1 1/3 частину спірної квартири не заперечує, просить скасувати оскаржувані рішення та задовольнити касаційну скаргу.
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів касаційного провадження технічного запису судового засідання Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 квітня 2020 року касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу ОСОБА_6
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 вересня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, відкрито касаційне провадження у справі (пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України), витребувано матеріали справи № 459/1571/19 із Червоноградського міського суду Львівської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2020 року матеріали справи № 459/1571/19 надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року № 2766/0/226-20 у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_6 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексумежах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанційустановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .