Постанова
Іменем України
22 березня 2021 року
м. Київ
справа № 756/17499/17
провадження № 61-3373св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», що є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Актив+»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» на постанову Київського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Актив+» (далі - ТОВ «ФК «Актив+») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11232520000, у відповідності до якого остання отримала кредит у розмірі 32 772,00 долари США, зі строком погашення не пізніше 10 жовтня 2014 року.
Відповідно до додаткової угоди № 2 до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 10 жовтня 2007 року № 11232520000, укладеної 23 лютого 2009 року, сторонами узгоджено, що кінцевою датою погашення кредиту є 10 жовтня 2016 року.
20 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») укладено договір факторингу № 17, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № 11232520000, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».
30 листопада 2016 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Актив+» укладено договір про відступлення права вимоги № 279/ФК-16.
Позивач вказував, що кредитор виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, проте відповідач умови кредитного договору не виконує, що призвело до виникнення заборгованості, зокрема, станом на 27 грудня 2017 року заборгованість відповідача за кредитом становить 491 933,33 грн.
Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «ФК «Актив+» за договором про надання споживчого кредиту від 10 жовтня 2007 року № 11232520000 заборгованість у розмірі 491 933,33 грн та судовий збір у розмірі 7 379,00 грн.
23 листопада 2018 року ТОВ «Глобал Спліт» подало до суду першої інстанції клопотання про заміну сторони у цивільному процесі її правонаступником, мотивоване тим, що 16 жовтня 2018 року між ТОВ «Глобал Спліт» та ТОВ «ФК «Актив+» укладено договір факторингу № 1610/ФК-21, за умовами якого право грошової вимоги за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № 11232520000, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ «Глобал Спліт». У зв`язку з наведеним товариство просило суд позивача у справі ТОВ «ФК «Актив+» замінити на правонаступника ТОВ «Глобал Спліт».
Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року замінено ТОВ «ФК «Актив+» як позивача у справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості на правонаступника ТОВ «Глобал Спліт».
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 18 жовтня 2019 року позов задоволено повністю. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № 11232520000 в сумі 491 933,33 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» судовий збір в сумі 7 379,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню з неї на користь позивача. Також суд першої інстанції посилався на те, що підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності немає, так як строк дії кредитного договору визначений сторонами до 10 жовтня 2016 року, позивач звернувся в суд із позовом 29 грудня 2017 року, тобто в межах трирічної позовної давності, а тому доводи представника відповідача про наявність підстав для застосування до вказаних позовних вимог позовної давності є помилковими.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 18 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення наступного змісту. У задоволенні позову ТОВ «ФК «Актив+», правонаступником якого є ТОВ «Глобал Спліт», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Глобал Спліт» на користь держави 11 068,50 грн судового збору, що підлягав сплаті за подачу апеляційної скарги.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за тілом кредиту розмірі 491 933,33 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості ґрунтується на вимогах закону. Водночас апеляційний суд врахував, що ТОВ «Агенція по управлінню заборгованістю», діючи на підставі договору про надання послуг від 26 вересня 2012 року № 4, укладеного з АТ «УкрСиббанк» та додаткової угоди № 1 до нього від 26 вересня 2013 року, надіслало відповідачу ОСОБА_2 досудову вимогу, отриману нею 01 липня 2014 року, а також те, що всі дії, вчинені ПАТ «УкрСиббанк», є чинними для ТОВ «Глобал Спліт», як нового кредитора, зокрема, і дії щодо надіслання досудової вимоги про дострокове погашення заборгованості та щодо пред`явлення банком позову про стягнення заборгованості в судовому порядку, який в подальшому залишено без розгляду.
Оскільки з позовом до ОСОБА_2 ТОВ «ФК «Актив+», правонаступником якого є ТОВ «Глобал Спліт», звернулося до суду лише 27 грудня 2017 року, тобто з пропуском трирічної позовної давності, який сплинув 01 серпня 2017 року, що з урахуванням частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для відмови у позові, тому доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів апеляційного суду, про пропуск позивачем позовної давності є обґрунтованими.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У лютому 2020 року ТОВ «Глобал Спліт» звернулося засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою (у березні 2020 року - уточненою касаційною скаргою) на постанову Київського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження оскаржуваної постанови заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме - застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі № 668/8830/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявник зазначає, що у зв`язку з укладенням сторонами додаткової угоди від 23 лютого 2009 року № 2 до договору про договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 10 жовтня 2007 року № 11232520000, якою визначено термін повернення кредиту не пізніше 10 жовтня 2016 року, початком позовної давності слід вважати 10 жовтня 2016 року, а з позовом позивач звернувся 29 грудня 2017 року, тобто в межах трирічної позовної давності; зміна умов договору щодо дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором не має місця у даних спірних правовідносинах, оскільки не відбулася. Також відповідно до вимог частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, про що свідчить платіж ОСОБА_1 від 18 квітня 2017 року в розмірі 186,48 доларів США.
Станом на дату розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу ТОВ «Глобал Спліт» від відповідача не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 21 лютого 2020 року касаційна скарга ТОВ «Глобал Спліт» передана на розгляд судді-доповідачу Сердюку В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 02 березня 2020 року про надання строку для усунення недоліків) задоволено заяву ТОВ «Глобал Спліт» та поновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року, відкрито касаційне провадження у справі (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 756/17499/17 із Іванківського районного суду Київської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2020 року матеріали справи № 755/6962/19 надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2020 року № 2230/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 вересня 2020 року касаційна скарга ТОВ «Глобал Спліт» та матеріали справи № 756/17499/17 передані на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексумежах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанційустановлено, що 10 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11232520000, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 32 772,00 доларів США з цільовим призначенням на придбання автомобіля, зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 12,0 % річних за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, яка після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування підлягає перегляду, зі строком повернення не пізніше 10 жовтня 2014 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору та/або відповідної угоди сторін.
Згідно з умовами підпункту 6.1.2 договору кредиту банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з підпунктом 1.2.2 договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати заборгованості за кредитом, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.
У відповідності до пункту 6.2 договору кредиту в разі застосування банком права, передбаченого підпунктом 6.1.2 договору, порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати плати за кредит є наступним, а саме:
банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника;
терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов`язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту за умови, що:
а) банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов`язань позичальника за договором та/або «кредитним договором» та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит;
б) позичальник не усунув зазначених банком порушень зобов`язань позичальника за договором протягом 31 календарного дня з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку.
23 лютого 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 10 жовтня 2007 року № 11232520000, відповідно до пункту 3 якої сторони домовилися про зміну кінцевого терміну повернення кредиту за договором та встановили, що позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 10 жовтня 2016 року, якщо тільки не буде встановлений інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Агенція по управлінню заборгованістю», діючи на підставі договору про надання послуг від 26 вересня 2012 року № 4, укладеного з АТ «УкрСиббанк» та додаткової угоди № 1 до нього від 26 вересня 2013 року, надіслало відповідачу ОСОБА_2 20 червня 2014 року досудову вимогу, в якій зазначено, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору від 10 жовтня 2007 року № 11232520000 станом на 02 червня 2014 року заборгованість становить 38 908,78 доларів США, що еквівалентно 462 141,54 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 23 361,26 доларів США, що становить 277 474,86 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 12 685,74 доларів США, що становить 150 675,69 грн; заборгованість (пеня) - 2 861,78 доларів США, що становить 33 990,99 грн. У зв`язку з чим банком запропоновано ОСОБА_2 погасити вказану заборгованість та роз`яснено, що в разі незадоволення вказаної вимоги банк буде вимушений стягувати з неї заборгованість за кредитом шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення боргу.
Вказана досудова вимога надана суду першої інстанції відповідачем із зазначенням, що отримала цю вимогу 01 липня 2014 року. Факт надіслання досудової вимоги позивачем не оспорювався. Доказів на спростування факту одержання досудової вимоги 01 липня 2014 року стороною позивача суду не надано.
У зв`язку з невиконанням позичальником досудової вимоги від 20 червня 2014 року в строк до 31 липня 2014 року та непогашенням поточної та простроченої заборгованості в розмірі 38 908,78 доларів США, що еквівалентно 462 141,54 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 23 361,26 доларів США, що становить 277 474,86 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 12 685,74 доларів США, що становить 150 675,69 грн; заборгованість (пеня) - 2 861,78 доларів США, що становить 3