Постанова
Іменем України
22 березня 2021 року
м. Київ
справа № 522/5302/16-ц
провадження № 61-3662св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2018 року у складі судді Шенцевої О. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Драгомерецького М. М., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , який в подальшому був уточнений, про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В обґрунтування позову позивач зазначала, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі з 03 жовтня 1998 року, зареєстрованому Гагарінським відділом ЗАЦС м. Москви, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу проведений запис про шлюб № 1291. У період шлюбу народились діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час знаходження у шлюбі позивач та відповідач набули право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення комори АДРЕСА_5 ; нежитлове приміщення комори АДРЕСА_6 ; нежитлове приміщення комори № 28 в будинку АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що після припинення шлюбних відносин у добровільному порядку поділити майно, що було набуте в шлюбі, сторони не змогли, ОСОБА_1 просила суд поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, шляхом виділу ОСОБА_1 зі складу спільного сумісного майна та визнання за нею права власності на квартири АДРЕСА_8 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_4 , та виділу ОСОБА_2 зі складу спільного сумісного майна та визнання за ним право власності на квартири АДРЕСА_9 , АДРЕСА_3 , а також на нежитлові приміщення комор № 15 , 16 , 28 в будинку АДРЕСА_1 ; припинити право спільної сумісної власності подружжя.
Після надходження до Приморського районного суду м. Одеси Висновку експерта № 116/16 судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 522/5302/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, позивач надала уточнення до позовної заяви та просила суд поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя шляхом виділу ОСОБА_1 зі складу спільного сумісного майна та визнання за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення комори АДРЕСА_6 ; виділу ОСОБА_2 зі складу спільного сумісного майна та визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення комори АДРЕСА_5 ; нежитлове приміщення комори № 28 в будинку АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 38 864,00 грн у якості грошової компенсації при відступленні від рівності часток при поділі майна; припинити право спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення комори АДРЕСА_6 ; нежитлове приміщення комори АДРЕСА_5 ; нежитлове приміщення комори № 28 в будинку АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що спірне майно придбане в період знаходження у шлюбі з відповідачем та відповідно до статей 70, 71 Сімейного кодексу України (далі - СК України) у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила задовольнити її позов.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поділено майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, шляхом:
виділу ОСОБА_1 зі складу спільного сумісного майна та визнання за ОСОБА_1 права власності на:
квартиру АДРЕСА_1 ;
квартиру АДРЕСА_2 ;
квартиру АДРЕСА_3 ;
нежитлове приміщення комори АДРЕСА_6 ;
виділу ОСОБА_2 зі складу спільного сумісного майна та визнання за ним права власності на:
квартиру АДРЕСА_3 ;
квартиру АДРЕСА_4 ;
квартиру АДРЕСА_4 ;
нежитлове приміщення комори АДРЕСА_5 ;
нежитлове приміщення комори № 28 в будинку АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 38 864,00 грн в якості грошової компенсації при відступленні від рівності часток при поділі майна.
Припинено право спільної сумісної власності подружжя на:
квартиру АДРЕСА_1 ;
квартиру АДРЕСА_2 ;
квартиру АДРЕСА_3 ;
квартиру АДРЕСА_3 ;
квартиру АДРЕСА_4 ;
квартиру АДРЕСА_4 ;
нежитлове приміщення комори АДРЕСА_6 ;
нежитлове приміщення комори АДРЕСА_5 ;
нежитлове приміщення комори № 28 в будинку АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 3 445,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, та взяв до уваги при визначенні варіанту поділу майна висновок експерта № 116/16 судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 522/5302/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, складений 10 січня 2017 року, оскільки фактично сторона відповідача у розумінні статті 109 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухилилася від участі в експертизі, не зважаючи на те, яке значення вона має для вирішення справи.
Окрім цього, суд першої інстанції врахував те, що відповідно до рішення Нікулінського районного суду м. Москви від 20 квітня 2016 року місце проживання двох неповнолітніх дітей різної статі ухвалено разом з матір`ю ОСОБА_1 , а місцем реєстрації у м. Одесі позивача є квартира АДРЕСА_1 . Більш того, тільки зазначена квартира відповідає вимогам для мешкання сім`ї позивача у такому складі.
Окремо судом першої інстанції зазначено про тривалі і системні зловживання процесуальними правами з боку відповідача.
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції дотримані норми матеріального та процесуального права. Оскаржуване судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У лютому 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Матеріали касаційної скарги містять також заяву про зупинення дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2018 року.
Підставами касаційного оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року (провадження № 6-2670цс16), від 18 січня 2017 року (провадження № 6-2565цс16), від 05 липня 2017 року (провадження № 6-2405цс16), від 15 листопада 2017 року (провадження № 6-2921цс16) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц.
У касаційній скарзі заявник також зазначає, що:
- проведена оцінка майна не відповідає пунктам 15, 16, 17, 25, 50, 51, 56, 58 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»;
- зазначення судами того, що позивач разом з дітьми зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідає дійсності, адже за даною адресою зареєстровано саме відповідача та двох дітей;
- зазначаючи про необхідність врахування інтересів малолітніх дітей, судами не враховано, що старшій доньці сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент винесення рішення у справі було більше 18 років та суд мав би вирішити питання щодо її залучення до участі у справі у випадку необхідності врахування її прав та інтересів;
- судом не надано правової оцінки наявності джерел формування бюджету, необхідного для придбання великої кількості вартісного майна, його ремонту, відсутність у позивача джерел доходів, які б дозволили їй сформувати необхідний бюджет для придбання об`єктів нерухомості;
- відповідач був позбавлений можливості реалізувати надане йому право та виконати покладений на нього процесуальний обов`язок спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними у період шлюбу, що пов`язано з відсутністю у нього належного представництва, яке є невід`ємною складовою реалізації права на доступ до правосуддя. Це було установлено лише на стадії апеляційного провадження та полягає у поданні представником відповідача на підтвердження повноважень у справі документів, що не відповідають дійсності, а саме: начебто наявності у представника свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, проте представник відповідача ОСОБА_6 ніколи його не отримував;
- у справі судом не вчинено заходів на отримання згоди одного з подружжя на відповідний спосіб поділу майна, як і не було забезпечено прав відповідача шляхом роз`яснення та контролю виконання позивачем обов`язку в частині внесення коштів (різниці вартості майна) на відповідний депозитний рахунок суду.
У березні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 повторно подав до Верховного Суду заяву, в якій просить зупинити дію оскаржуваних судових рішень та заборонити суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно.
У травні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , в якому позивач зазначає про необґрунтованість касаційної скарги, тому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 12 березня 2020 року про надання строку для усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі (на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 522/5302/16-ц із Приморського районного суду м. Одеси, задоволено частково заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та зупинено дію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року до закінчення касаційного розгляду справи, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2020 року матеріали справи № 522/5302/16-ц надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанційустановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 03 жовтня 1998 року, зареєстрований у Гагарінському відділі ЗАЦС м. Москви, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу проведений запис про шлюб № 1291.
У період шлюбу народились діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Нікулінського районного суду м. Москви від 20 квітня 2016 року шлюб, зареєстрований 03 жовтня 1998 року Гагарінським відділом ЗАЦС м. Москви, актовий запис № 1291, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Рішення набрало чинності 06 лютого 2017 року.
У зазначеному рішенні встановлений факт, який не оскаржувався сторонами, про те що вони проживали разом та вели спільне господарство до 14 квітня 2015 року.
У період шлюбу подружжям набуто право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення комори АДРЕСА_5 ; нежитлове приміщення комори АДРЕСА_6 ; нежитлове приміщення комори № 28 в будинку АДРЕСА_1 .
Згідно з висновком експерта № 116/16 судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 522/5302/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, складеного 10 січня 2017 року ринкова вартість квартири під АДРЕСА_1 на час проведення експертного дослідження складає 99 015,00 доларів США або 2 691 901,00 грн (без урахування ПДВ, курс НБУ на 10 січня 2017 року 2718,6800 грн/100 доларів США); ринкова вартість квартири під АДРЕСА_2 на час проведення експертного дослідження складає 39 760,00 доларів США або 1 080 953,00 грн (без урахування ПДВ, курс НБУ на 10 січня 2017 року 2718,6800 грн/100 доларів США); ринкова вартість квартири під АДРЕСА_3 на час проведення експертного дослідження складає 99 226,00 доларів США або 2 697 648,00 грн (без урахування ПДВ, курс НБУ на 10 січня 2017 року 2718,6800 грн/100 доларів США); ринкова вартість квартири під АДРЕСА_3 на час п