Постанова
Іменем України
22 березня 2021 року
м. Київ
справа № 520/11818/17
провадження № 61-9728св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 липня 2018 року в складі судді Калашнікової О. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Черевка П. М., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу і поділ спільного майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з період з 2008 року до 2016 року позивач та відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільні права та обов`язки. Під час перебування у фактичних шлюбних відносинах у сторін народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, у 2009 році на ім`я ОСОБА_2 придбано автомобіль марки «Misubitsi Pajero», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Оскільки сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період придбання спірного автомобіля, позивач вважав спірний транспортний засіб об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив встановити факт його спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2008 року до 2016 року, визнати за ним право власності на 1/2 частини автомобіля марки «Misubitsi Pajero», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стверджувала, що спірний автомобіль не є спільним майном сторін в справі, оскільки придбаний нею особисто до того, як вони з ОСОБА_1 стали проживати однією сім`єю.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 просила задовольнити її зустрічні вимоги про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні автомобілем шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути їй спірний автомобіль.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 липня 2018 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з весни 2008 року до 2016 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини автомобіля марки «Misubitsi Pajero», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Задовольняючи первісний позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції зробив висновок про наявність правових підстав для встановлення факту спільного проживання позивача та відповідача однією сім`єю без реєстрації шлюбу в спірний період, оскільки сторони проживали в одній квартирі, були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, мали взаємні права та обов`язки.
Судом першої інстанції також визнано доведеним факт придбання спірного автомобіля сторонами в період їх перебування у фактичних шлюбних відносинах. Посилаючись на наведене, а також на те, що ні позивач, ні відповідач не бажають отримувати грошову компенсацію вартості 1/2 частини спірного автомобіля, суд першої інстанції визнав за кожною зі сторін право власності на 1/2 частини зазначеного вище автомобіля.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності.
Постановою Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 липня 2018 року залишено без змін.
Колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову ОСОБА_1 та існування правових підстав для його задоволення, оскільки сторони проживали в одній квартирі, були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, а також взаємні права та обов`язки.
Крім того, апеляційним судом визнано правильним висновок суду першої інстанції щодо доведеності вимог позивача за первісним позовом про визнання за останнім права власності на 1/2 частини спірного автомобіля, придбаного сторонами під час перебування у фактичних шлюбних відносинах.
Також, колегія суддів суду апеляційної інстанції погодилась з висновком районного суду щодо необґрунтованості зустрічного позову ОСОБА_2 та відсутності правових підстав для його задоволення.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У травні 2019 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд позбавив представила ОСОБА_2 -
ОСОБА_3 , яка вступила в справу восени 2018 року, надати докази, які не були надані попереднім представником позивача за зустрічним позовом, до суду першої інстанції.
Апеляційним судом також не надано належної правової оцінки поясненням ОСОБА_3 до апеляційної скарги ОСОБА_2 , в яких адвокат спростувала всі встановленні судом першої інстанції обставини щодо наявності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , та додала відповідні докази на підтвердження своїх пояснень.
Стверджує, що судами не надано належної правової оцінки доказам, поданих ОСОБА_2 на спростування первісних вимог ОСОБА_1 , натомість висновка про обґрунтованість позову останнього зроблено на підставі неналежних доказів.
Звертає увагу на те, що зміст постанови апеляційного суду є ідентичним змісту рішення суду першої інстанції. Тобто, на думку заявника, апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не зробив жодного власного висновку.
Наполягає, що суди не надали належної правової оцінки показанням свідків зі сторони ОСОБА_2 про те, що остання не проживала спільно з ОСОБА_1 .
Вказує на те, що судами не прийнято до уваги показання свідка ОСОБА_7 який є колишнім чоловіком ОСОБА_2 , про те, що саме він надавав останній 35 000,00 доларів США на придбання спірного автомобіля, з метою забезпечення комфорту їхніх спільних дітей.
Також стверджує, що в матеріалах справи відсутність будь-які докази на підтвердження факту спільного проживання сторін, ведення ними спільного господарства та наявність спільного бюджету.
Відзиву на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 до Верховного Суду не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
У травні 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 передано судді Кузнєцову В. О.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, витребувано зазначену вище цивільну справу із Київського районного суду м. Одесита надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2021 року справупризначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону
№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин касаційна скарга представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року підлягає розгляду Верховним Судом в порядку та за правиламиЦивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції чинній на час її подання, тобто до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги).
Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з весни 2008 року.
09 червня 2009 року на ім`я ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль марки «Misubitsi Pajero», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕ