Постанова суду № 202/814/19 від 22.03.2021 про стягнення боргу

Постанова

Іменем України

22 березня 2021 року

м. Київ

справа № 202/814/19

провадження № 61-6051св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

В обґрунтування позову зазначив, що між ним та ОСОБА_2 було укладено чотири нотаріально посвідчених договори про позику грошей, а саме, договір від 26 жовтня 2012 року № 1656 на суму 44 280,00 грн на строк до 26 листопада 2012 року, договір від 29 квітня 2013 року № 579 на суму 214 200,00 грн на строк до 29 травня 2013 року, договір від 29 травня 2013 року № 670 на суму 128 520,00 грн на строк до 29 червня 2013 року, договір від 16 вересня 2013 року № 1157 на суму 87 740,00 грн на строк до 16 жовтня 2013 року.

Вказував, що строк виконання зобов`язання настав та за всіма договорами позики були вчинені виконавчі написи і відкриті виконавчі провадження в Індустріальному відділ державної виконавчої служби м. Дніпра.

Зазначав, що на теперішній час ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, борг так і не повернув.

Посилаючись на те, що своїми діями ОСОБА_2 завдав йому збитків, відшкодування яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а тому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 борг у розмірі 1 392 734,81 грн, який складається з: заборгованості за договором позики № 1656 у розмірі 44 280,00 грн, відсотків з врахуванням встановленого індексу інфляції за ним у розмірі 83 895,86 грн та відсотків з врахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 8 133,73 грн; заборгованості за договором позики № 579 у розмірі 214 200,00 грн, відсотків з врахуванням встановленого індексу інфляції за ним у розмірі 352 992,33 грн та відсотків з врахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 29 788,47 грн; заборгованості за договором позики № 670 у розмірі 128 520 грн, відсотків з врахуванням встановленого індексу інфляції за ним у розмірі 242 667,92 грн та відсотків з врахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 21 401,22 грн; заборгованості за договором позики № 1157 у розмірі 87 740,00 грн, відсотків з врахуванням встановленого індексу інфляції за ним у розмірі 165 290,82 грн та відсотків з врахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 13 824,46 грн.

Заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2019 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму індексу інфляції у розмірі 844 846, 93 грн, з яких за договором позики від 26 жовтня 2012 року № 1656 у розмірі 83 895,86 грн за період з 26 листопада 2012 року по 14 січня 2019 року; за договором позики від 29 квітня 2013 року № 579 у розмірі 352 992,33 грн за період з 29 травня 2014 року по 14 січня 2019 року; за договором позики від 29 травня 2013 року № 670 у розмірі 242 667,92 грн за період з 29 червня 2013 року по 14 січня 2019 року; за договором позики від 16 вересня 2013 року № 1157 у розмірі 165 290,82 грн за період з 16 жовтня 2013 року по 14 січня 2019 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму трьох відсотків річних у розмірі 73 147,88 грн, з яких за договором позики від 26 жовтня 2012 року № 1656 у розмірі 8 133,73 грн; за договором позики від 29 квітня 2013 року № 579 у розмірі 29 788,47 грн; за договором позики від 29 травня 2013 року № 670 у розмірі 21 401,22 грн; за договором позики від 16 вересня 2013 року № 1157 у розмірі 13 824,46 грн.

Ухвалюючи указане судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договорами позики задоволенню не підлягають, оскільки щодо вищевказаних договорів позики вчинено виконавчі написи та відкрито виконавчі провадження. Позивачем не надано доказів щодо скасування чи визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, а також доказів стосовно стадії виконавчих проваджень, а тому стягнення судом боргу за договорами позики призведе до подвійного стягнення суми боргу з відповідача.

Разом з тим, встановивши факт отримання відповідачем у позивача у борг коштів та факт не повернення цих коштів у визначений в розписках строк, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з індексу інфляції у загальному розмірі 535 938,24 грн, яка складається з заборгованості з: індексу інфляції за договором позики від 26 жовтня 2012 року № 1656 за період з 27 листопада 2012 року по 12 червня 2014 року у розмірі 4 972,64 грн, заборгованості з індексу інфляції за договором позики від 29 квітня 2013 року № 579 за період з 30 травня 2014 року по 14 січня 2019 року у розмірі 324 834,30 грн, заборгованості з індексу інфляції за договором позики від 29 травня 2013 року № 670 за період з 30 червня 2013 року по 14 січня 2019 року у розмірі 194 900,58 грн та заборгованості з індексу інфляції за договором позики від 16 вересня 2013 року № 1157 за період з 17 жовтня 2013 року по 04 серпня 2014 року у розмірі 11 230,72 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з трьох відсотків річних у загальному розмірі 61 775,38 грн, яка складається з заборгованості по трьом відсоткам річним за договором позики від 26 жовтня 2012 року № 1656 за період з 27 листопада 2012 року по 12 червня 2014 у розмірі 2 045,37 грн, заборгованості по трьом відсоткам річним за договором позики від 29 квітня 2013 року № 579 за період з 30 травня 2014 року по 14 січня 2019 року у розмірі 36 179,26 грн, заборгованості по трьом відсоткам річним за договором позики від 29 травня 2013 року № 670 за період з 30 червня 2013 року по 14 січня 2019 року у розмірі 21 380,09 грн та заборгованості по трьом відсоткам річним за договором позики від 16 вересня 2013 року № 1157 за період з 17 жовтня 2013 року по 04 серпня 2014 року у розмірі 2 170,66 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 673,01 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 7 009,15 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що вимоги про стягнення з відповідача індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми підлягають до задоволення лише частково, з таких підстав:

- за договором позики від 26 жовтня 2012 року № 1656, строк виконання якого було визначено до 26 листопада 2012 року та за яким ОСОБА_2 надані грошові кошти у розмір 44 280,00 грн, 30 квітня 2014 року було вчинено виконавчий напис № 393, який був виконаний 13 червня 2014 року, тобто зобов`язання було виконане через 562 дні, а отже до стягнення підлягає сума інфляції за період невиконання зобов`язання з 27 листопада 2012 року по 12 червня 2014 року у розмірі 4 972,64 грн, що розраховується шляхом множення суми заборгованості, на момент її виникнення, на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості за формулою: ІІс = (ІІ1 / 100) х (ІІ2 / 100) х (ІІ3 / 100) х ... (ІІZ / 100), а також сума 3% річних у розмірі 2 045,37 грн, що розраховується за формулою: С х 3 х Д / 365 / 100 наступним чином 44 280 х 3 х 562 : 365 : 100 = 2 045,37);

- даних стосовно виконання виконавчого напису за договором позики від 29 квітня 2013 року № 579, строк виконання якого було визначено до 29 травня 2013 року та за яким ОСОБА_2 були надані грошові кошти у розмірі 214 200,00 грн, матеріали справи не містять, а тому до стягнення з відповідача ОСОБА_2 підлягає сума інфляції за період невиконання зобов`язання з 30 травня 2013 року по 14 січня 2019 року (в межах позовних вимог) у розмірі 324 834,30 грн, що розраховується шляхом множення суми заборгованості, на момент її виникнення, на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості, а також сума 3% річних у розмірі 36 179,26 грн, що розраховується наступним чином 214 200 х 3 х 2055 : 365 : 100 = 36 179,26);

- за договором позики від 29 травня 2013 року № 670, строк виконання якого було визначено до 29 червня 2013 року та за яким ОСОБА_2 були надані грошові кошти у розмірі 128 520,00 грн, 08 липня 2014 року було вчинено виконавчий напис № 643, даних стосовно виконання якого надано не було, а отже до стягнення підлягає сума інфляції за період невиконання зобов`язання з 30 червня 2013 року по 14 січня 2019 року (в межах заявлених позовних вимог) у розмірі 194 900,58 грн, що розраховується шляхом множення суми заборгованості, на момент її виникнення, на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості, а також сума 3% річних у розмірі 21 380,09 грн., що розраховується наступним чином 128 520 х 3 х 2 024 : 365 : 100 = 21 380,09);

- за договором позики від 16 вересня 2013 року № 1157, строк виконання якого було визначено до 16 жовтня 2013 року та за яким ОСОБА_2 були надані грошові кошти у розмірі 87 740,00 грн, 11 червня 2014 року було вчинено виконавчий напис № 555, який був виконаний 05 серпня 2014 року, тобто зобов`язання було виконане через 301 день, а отже до стягнення підлягає сума інфляції за період невиконання зобов`язання з 17 жовтня 2013 року по 04 серпня 2014 року у розмірі 11 230,72 грн, що розраховується шляхом множення суми заборгованості, на момент її виникнення, на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості, а також сума 3% річних у розмірі 2 170,66 грн, що розраховується наступним чином 87 740 х 3 х 562 : 365 : 100 = 2 170,66).

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки за всіма договорами позики були вчинені виконавчі написи нотаріуса та усі вони подані на виконання до Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра, то вимоги про стягнення саме сум боргу за договорами усіма чотирма позики є необґрунтованими.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- не звернув увагу на те, що зобов`язання за договорами позики: від 26 жовтня 2012 року № 1656 та від 16 вересня 2013 року № 1157 було виконано в межах та внаслідок вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 43174924 та № 43675821 і погашення заборгованості за цими зобов`язаннями відбувалось рівними частинами;

- помилково зробив розрахунок сум стягнення за статтею 625 ЦК України без урахування постійного зменшення суми боргу за зобов`язаннями;

- не встановив у якому стані, на дату звернення позивачем до суду, перебував виконавчий напис № 643, який було вчинено за договором позики від 29 травня 2013 року № 670, та виконавчий напис № 643, який було вчинено за договором позики від 29 квітня 2013 року № 579;

- не перевірив наявність між сторонами правовідносин за договорами позики виходячи із дійсного змісту та достовірності документів, на підставі яких доказується факт укладення договорів позики і їх умов;

- не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 569/613/19, постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17.

У квітні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду клопотання про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

У червні 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Клопотання обґрунтовано тим, що постановами приватного виконавця від 18 березня 2020 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 202/814/19, накладено арешт на кошти боржника, постановою від 03 квітня 2020 року проведено опис та накладено арешт на майно боржника, цією ж постановою встановлено обмеження права користування нерухомим майном та призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_1 а тому існує об`єктивна необхідність у зупиненні виконання оскаржуваного судового рішення. На переконання заявника, примусове виконання оскаржуваного судового рішення призведе до порушення права користування та володіння майном не тільки його а і членів його родини.

Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_2 від інших учасників справи не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

02 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за вищезазначеною касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), витребувано матеріали справи № 202/814/19 із Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року клопотання ОСОБА_2 задоволено, зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року до закінчення її перегляду в касаційно

................

Перейти до повного тексту