Постанова
Іменем України
22 березня 2021 року
м. Київ
справа № 686/1521/20
провадження № 61-9739св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Держава Україна в особі Прокуратури Хмельницької області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2020 року у складі судді Бондарчука В. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 червня 2020 рокуу складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі прокуратури Хмельницької області та Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Хмельницької області Бандури Б. Б. від 29 жовтня 2019 року незаконно закрито кримінальне провадження № 42017240000000249, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДС) на підставі його заяви. Згодом, ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2019 року вказану постанову слідчого скасовано. ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок, постановлення слідчим незаконної постанови щодо закриття кримінального провадження у справі йому завдано майнову та моральну шкоду. Зокрема, він зазнав душевних страждань і приниження, переніс стрес і розчарування через відчуття несправедливості, були порушені його честь і гідність, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, для скасування незаконної постанови та відновлення порушених прав позивач витрачав особистий час на підготовку скарги, поїздки до Хмельницького міськрайонного суду для подачі скарги, ніс витрати на папір, електроенергію та заправку картриджа лазерного принтера. На ці дії позивачем витрачено 6 годин часу.
З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь 60 030,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 3 000 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 червня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не довів факт заподіяння йому шкоди, її розміру та причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиція інших учасників справи
У липні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Касаційна скарга також містить клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції:
- не надали належної правової оцінки усім наявним у справі доказам, зокрема: квиткам на проїзд заявника та витраченим канцтоварам;
- ототожнили відповідача та представника відповідача;
- не врахували, що незаконність постанови слідчого Бандури Б. Б. про закриття кримінального провадження, встановлена ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 19 грудня 2019 року, якою зазначена постанова була скасована;
- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18, від 25 березня 2020 року у справі № 554/49/18, від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц, від 25 квітня 2019 року у справі № 638/17403/15?ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 638/1892/16-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 638/12259/16, від 25 червня 2018 року у справі № 641/2476/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 607/14606/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 461/4824/17, від 09 жовтня 2019 року у справі № 646/1591/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17.
У серпні 2020 року прокуратура Хмельницької області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначає про законність та обґрунтованість рішення судів першої та апеляційної інстанцій та безпідставність доводів касаційної скарги, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що дії відповідача є неправомірними, завдали йому шкоди та, що між діями та шкодою, завданою позивачу є безпосередній причинно-наслідковий зв`язок. Факт скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій відповідача та заподіяння моральної шкоди позивачу.
Рух справи у суді касаційної інстанції
02 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 червня 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано матеріали цивільної справи № 686/1521/20 із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області; встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2020 року матеріали справи № 686/1521/20 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 листопада 2017 року слідчим відділу прокуратури Хмельницької області Бандурою В. В. на підставі заяви ОСОБА_1 було внесено відомості до ЄРДР про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а саме заподіяння працівниками Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі - Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області) йому тілесних ушкоджень та відкрито кримінальне провадження № 42017240000000249.
Постановою слідчого відділу прокуратури Хмельницької області Бандури Б. Б. від 29 жовтня 2019 року вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку із відсутністю в діях працівників Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КК України.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2019 року постанову слідчого відділу прокуратури Хмельницької області Бандури Б. Б. від 29 жовтня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42017240000000249 скасовано.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіянн