Постанова
Іменем України
22 березня 2021 року
м. Київ
справа № 227/4084/19
провадження № 61-10158св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Держава Україна в особі Прокуратури Донецької області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2020 року в складі судді Кошлі А. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 17 червня 2020 року в складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Азевича В. Б., Халаджи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 16 квітня 2019 року у справі № 234/3630/19 його скаргу задоволено та скасовано постанову слідчого прокуратури Донецької області Салій Р. В. від 22 березня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42018050000000390 від 02 липня 2018 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вказував, що сам факт скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження свідчить про незаконність вказаної постанови і є підставою для відшкодування йому моральної шкоди, оскільки порушили його право на належне виконання державними органами службових обов`язків.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 17 червня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не довів факт заподіяння йому шкоди, її розмір, а також причинний зв`язок між прийняттям судового рішення та настанням шкоди, а сам факт скасування судом постанови слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У липні 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 17 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Касаційна скарга також містить клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції:
- не надали оцінку як в цілому, так і кожному окремо наданим позивачем письмовим доказам, що міститься в матеріалах справи;
- не врахували, що незаконність постанови слідчого Салій Р. В. про закриття кримінального провадження, встановлена ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2019 року, якою зазначена постанова була скасована;
- проігнорували посилання позивача на усталену практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), Верховного Суду, Верховного Суду України щодо презумпції спричинення моральної коди, завданої особі незаконними діями, бездіяльністю або незаконними рішеннями органів влади та не застосували таку презумпцію під час прийняття своїх рішень;
- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 638/12259/16, від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18, від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц, від 25 квітня 2019 року у справі № 638/17403/15?ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 638/1892/16-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 638/12068/16-ц, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18,від 09 жовтня 2019 року у справі № 646/1591/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 19 грудня 2018 року у справі № 640/14909/16-ц, від 27 січня 2020 року у справі № 577/3791/18, від 12 березня 2020 року у справі № 761/991/18, від 25 березня 2020 року у справі № 554/49/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц.
У серпні 2020 року Прокуратура Донецької області із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначила про її необґрунтованість та безпідставність доводів, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Рух справи у суді касаційної інстанції
13 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 17 червня 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Штелик С. П.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуально кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано матеріали цивільної справи № 227/4084/19 із Добропільського міськрайонного суду Донецької області; встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2020 року матеріали справи № 227/4084/19 надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року № 3127/0/226-20 у зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2020 року № 8 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з обранням судді Штелик С. П. до Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи
між суддями від 14 грудня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 квітня 2019 року слідчий суддя Слов`янського міськрайонного суду Донецької області за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 скасував постанову слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу слідчого управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органами прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Донецької області Салій Р. В. від 22 березня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42018050000000390 від 02 липня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частини першої статті 366 КК України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним