ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2021 року
м. Київ
справа №П/811/1491/16
адміністративне провадження №К/9901/39971/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
секретар судового засідання - Титенко М.П.,
за участю:
представника відповідача - Данілова С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-К» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року (суддя Момонт Г.М.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (головуючий суддя Сафронова С.В., судді: Чепурнов Д.В., Мельник В.В.) у справі №П/811/1491/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-К» до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-К» (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.04.2016 року №0000161404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 5 960 355 грн., у тому числі 4 768 284 грн. за основним платежем та 1 192 071 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000181404, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 684 334 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 17 508 грн.; від 12.10.2016 року №0000791404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 4 024 255 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані реальністю господарських операцій підприємства з його контрагентами. Посилається на безпідставність висновків податкового органу стосовно безтоварності операцій, оскільки всі операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. На думку позивача, акти про неможливість проведення перевірок контрагентів не є свідченням відсутності господарських відносин між позивачем та його контрагентами. Зазначає, що добросовісний платник податків не може зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів. Вважає, що право на податковий кредит виникає незалежно від використанні таких товарів, основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Зауважує, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року адміністративний позов задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 20.04.2016 року №0000161404, №0000181404 та від 12.10.2016 року №0000791404.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 року апеляційну скаргу задоволено, скасовано судове рішення першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 року та залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на думку підприємства, полягають у неврахуванні судом, що фактичне здійснення підприємством господарської діяльності підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами. Зазначає на наявність трудових ресурсів, фізичної, технічної та технологічної можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а неможливість проведення перевірки по де-яким контрагентам позивача у зв`язку з їх відсутністю за місцем реєстрації, не впливає на господарську діяльність позивача та на його відповідальність.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом в період з 18.03.2016 року по 28.03.2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питань правильності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Дармар» за червень, липень, серпень, вересень 2015 року, що відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень 2015 року, СФГ «Любава-1» за червень 2015 року, що відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2015 року, ФГ «Околиця» за грудень 2015 року, що відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в декларації з податку на прибуток за 2015 рік, за результатами якої складено акт від 04.04.2016 року №7/11-23-14-04/39600339 (надалі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення платником податків пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 4 768 284, завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 6 683 943 грн., а також завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду за червень 2015 року на суму 391 грн.; підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в наслідок чого товариством занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 6 586 117 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.04.2016 року №0000161404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 5 960 355 грн., у тому числі 4 768 284 грн. основного платежу та 1 192 071 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); №0000181404, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 6 684 334 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 17 508 грн.; від 12.10.2016 року №0000791404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 4 024 225 грн.
Вважаючи, що перелічені рішення податкового органу прийняті всупереч вимогам чинного законодавства та порушують права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.
Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За змістом пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Податкового кодексу України. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Відповідно до пункту 138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно з підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
З аналізу наведених норм вбачається, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов`язані з його господарською діяльністю.
За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Положеннями пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у чому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, в