ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2021 року
м. Київ
справа № 806/1453/17
адміністративне провадження № К/9901/41493/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Шуляк Л.А. від 10 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Охрімчук І.Г., суддів Моніча Б.С., Капустинського М.М. від 01 листопада 2017 року у справі за позовом Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області до Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2017 року Житомирська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - позивач, Інспекція) звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - відповідач, Підприємство), в якому просило надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що за відповідачем обліковується несплачений податковий борг. У зв`язку з тим, що в добровільному порядку відповідач цю заборгованість не погасив, а вжиті контролюючим органом заходи для погашення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податку, виявились безрезультатними, а також з огляду на відсутність на рахунках Підприємства достатньої суми коштів, необхідної для виконання податкового обов`язку, позивач просив надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки в статутному фонді Підприємства частка держави становить не менше 25 відсотків, а заставне майно належить до основних засобів, які забезпечують ведення виробничої діяльності, то згідно приписів статей першої та другої Закону України від 29 листопада 2001 року №2864-ІІІ «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (далі - Закон №2864-ІІІ) відсутні підстави для надання дозволу на погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок коштів, отриманих від продажу майна, що перебуває у податковій заставі у відповідності до актів опису майна.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Із доводів касаційної скарги вбачається, що позивач по суті не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій і на обґрунтування цього посилається на наявність встановлених статтею 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передумов, які надають контролюючому органу право на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу Підприємства за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі. Зазначає, що податкове законодавство не передбачає заборони щодо вилучення органом стягнення та подальшого продажу майна, яке перебуває в режимі господарського відання, для погашення податкового боргу платника. Можливість продажу такого майна підтверджується й положеннями пункту 95.9 статті 95 ПК України
Відповідач правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство зареєстровано як юридична особа й знаходиться на податковому обліку в Інспекції.
Постановами Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня та 01 грудня 2015 року у справах №№ 806/3848/15 та 806/1749/15 відповідно стягнуто з відповідача на користь державного бюджету податковий борг у сумі 1516871,41 грн. (податкова заборгованість зі сплати податку на додану вартість та заборгованість зі сплати податку на прибуток) та 1035575,00 грн. (самостійно визначена відповідачем сума податкових зобов`язань з податку на додану вартість). Дані рішення відповідачем не оскаржувалися та набрали законної сили.
З метою погашення Підприємством податкового боргу контролюючим органом 02 листопада 2016 року винесено податкову вимогу №7389-25.
В подальшому податковим керуючим на підставі рішення начальника Інспекції про опис майна платника податків у податкову заставу проведено опис майна Підприємства, за результатами якого складено відповідні акти (а.с. 7-12), згідно яких описано адмінбудинки, виробничі приміщення, трактори та автомобілі. Описане майно обліковується на балансах філій і в консолідованому балансі Підприємства та належить до основних засобів і використовується у господарській діяльності відповідача.
Відповідно до повідомлень про повернення інкасових доручень (розпоряджень) на суму 2212820,33 грн., поданих податковим органом у фінансові установи, в яких відповідачем відкрито банківські рахунки, виконати такі платіжні документи не виявилось можливим у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках юридичної особи.
Посилаючись на вказані обставини та наявність підстав, установлених статтею 95 ПК України, контролюючий орган звернувся до суду із даним позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.
Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
За приписами пункту 95.3 цієї ж статті cтягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику