ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2021 року
м. Київ
справа № 825/1173/17
адміністративне провадження № К/9901/42185/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у складі судді Падій В.В. від 30 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Лічевського І.О., суддів Мельничука В.П., Мацедонської В.Е. від 02 листопада 2017 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, Управління), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 травня 2017 року: №0001631302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) на 15735,93 грн.; №0001641302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання із сплати військового збору на 1030,77 грн.; №0001651302, яким ФОП збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 5212,50 грн.; визнати протиправною та скасувати вимогу від 07 липня 2017 року №Ф-0002641309 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) у розмірі 15093,16 грн., а також визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого ЄСВ від 07 липня 2017 року №0002651309, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1973,91 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказував на помилковість висновків контролюючого органу про заниження ним об`єкту оподаткування й, як наслідок, відповідних податкових зобов`язань внаслідок включення до складу витрат у 2015 та 2016 роках суми коштів, сплачених позивачем Приватному акціонерному товариству «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за страхування орендованих вантажних автомобілів, вартість придбаних матеріалів ДСП та МДФ у асортименті та військового збору, адже такі платежі пов`язані з провадженням ФОП господарської діяльності й отриманням доходів у сфері автомобільного вантажного транспорту, допоміжної діяльності у сфері транспорту та виробництва стелажів, документально підтверджені відповідними первинними документами, тому відносяться до складу витрат останнього у відповідності до вимог пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12 травня 2017 року №№ 0001631302, 0001641302, 0001651302, вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від 07 липня 2017 року №Ф-0002641309 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого ЄСВ від 07 липня 2017 року №0002651309 за виключенням сум валових витрат по військовому збору у розмірі 6159,19 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що згідно досліджених у ході розгляду справи доказів позивачем до складу інших витрат у 2015, 2016 роках було віднесено суми коштів, сплачених позивачем Приватному акціонерному товариству «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за страхування орендованих вантажних автомобілів, вартість придбаних матеріалів ДСП та МДФ у асортименті, які за приписами пункту 177.4 статті 177 ПК України безпосередньо пов`язані з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування і зменшують загальний оподатковуваний дохід. Тому визнали безпідставними твердження контролюючого органу про заниження ФОП відповідних зобов`язань зі сплати ПДФО, ПДВ, ЄСВ та військового збору у вказаному періоді.
Водночас, за висновком суду першої інстанції, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат за 2016 рік суми коштів, перерахованих останнім до Державного бюджету України за військовий збір, нарахований на дохід згідно річного розрахунку за 2015 рік, оскільки у відповідності до пункту 177.4. статті 177 ПК України військовий збір не входить до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів. Наведене стало підставою для часткового задоволення позову.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Однак, як вбачається зі змісту касаційної скарги, Управління не погоджується із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій саме в частині задоволених позовних вимог.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням процесуальних норм, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки ФОП, а саме щодо завищення ним у 2015, 2016 роках витрат внаслідок безпідставного включення до їх складу суми коштів, сплачених за страхування орендованих вантажних автомобілів, вартості придбаних матеріалів ДСП та МДФ у асортименті, чим порушено вимоги пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України.
ФОП у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрована як ФОП та у період, який перевірявся Управлінням, перебував на загальній системі оподаткування.
Управлінням проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, про що складено акт від 26 квітня 2017 року №203/13/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано порушення позивачем вимог статей 177, 193, 198, 201, пункту 16 підрозділу 10 ПК України, статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), внаслідок чого завищено витрати на 54973,12 грн., занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на 3475 грн., занижено суму ЄСВ на 15093,16 грн. та занижено суму військового збору на 824,61 грн.
Така позиція контролюючого органу у акті перевірки обґрунтована тим, що ФОП, перебуваючи на загальній системі оподаткування, у 2015, 2016 роках до складу витрат безпідставно відніс суму коштів у розмірі 31439 грн., сплачених Приватному акціонерному товариству «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за договорами страхування автомобілів; до складу витрат та податкового кредиту вартість придбаних матеріалів ДСП та МДФ у асортименті у розмірі 17374,93 грн.; включив 6159,19 грн. сплаченого військового збору, адже такі платежі не пов`язані безпосередньо з отриманими доходами від здійснення господарської діяльності позивачем, так як обов`язку страхування орендованих транспортних засобів відповідними договорами оренди не передбачено, відсутні докази, які б підтверджували фактичне використання у підприємницькій діяльності вищезазначених матеріалів й наведений у пункті 177.4 статті 177 ПК України перелік витрат не містить витрат по сплаті податків і зборів, крім сплачених сум ЄСВ.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ГК України) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (статті 42 ГК України).
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що