ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18774/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
помічник судді, який за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання: Бойчук А. П.,
за участю представників сторін:
позивача-1 - Божкова Т. І., Шевченка Б. В.,
позивача-2 - Сидорової О.А.,
відповідача - Коваленко О.М. ,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
прокурора - Толсторебрової О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О. Г. Івченка
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 (колегія суддів: Скрипка І. М. - головуючий, Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.) у справі
за позовом військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі: 1) Державного концерну "Укроборонпром", 2) Державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О. Г. Івченка
до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України,
про стягнення 34 000 000,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовної заяви
1.1. Військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" (далі - ДК "Укроборонпром") та Державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О.Г. Івченка (далі - ДП "Івченко-Прогрес") до Господарського суду міста Києва з позовом від 14.07.2015 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономіки) про стягнення 34 000 000,00 грн заборгованості.
2.2. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між ДП "Івченко-Прогрес" та відповідачем Договору № 41 на виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за державні кошти від 06.12.2012 (далі - Договір № 41) в частині зобов`язань щодо своєчасної та повної плати за виконані роботи, внаслідок чого у ДП "Івченко-Прогрес" утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 34 000 000,00 грн.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 (суддя Якименко М. М.) позов задоволено. Вирішено стягнути з Мінекономіки на користь ДП "Івченко-Прогрес" 34 000 000,00 грн заборгованості за Договором № 41. Вирішено стягнути з Мінекономіки на користь Держаного бюджету України 680 000,00 грн судового збору.
2.2. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог. Суд зазначив, що ДП "Івченко-Прогрес" узяті на себе зобов`язання за Договором № 41 виконало належним чином, надало відповідачу послуги за відповідну плату згідно з умовами Договору № 41, а відповідач, порушуючи умови Договору № 41, не сплатив на користь ДП "Івченко-Прогрес" вартість отриманих послуг та має перед позивачем заборгованість з їх сплати в розмірі 34 000 000,00 грн.
2.3. ДП "Івченко-Прогрес" звернулося 23.01.2017 до Господарського суду м. Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просило стягнути з Мінекономіки 30 677 748, 96 грн штрафних санкцій.
2.4. ДП "Укроборонпром" звернулося до Господарського суду м. Києва із заявою від 25.01.2017 про прийняття додаткового рішення у справі, яким просило стягнути з Мінекономіки на користь ДП "Івченко-Прогрес" 2 711 228,31 грн - 3% річних, 25 434 213,56 грн - інфляційних втрат, 2 532 307,09 грн - пені.
2.5. Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 26.01.2017 у справі № 910/18774/15 заяву ДП "Івченко-Прогрес" про ухвалення додаткового рішення задоволено повністю. Вирішено стягнути з Мінекономіки на користь ДП "Івченко-Прогрес" 2 532 307,09 грн - пені, 2 711 228,31 грн - 3% річних, 25 434 213,56 грн - інфляційних втрат.
2.6. Додаткове рішення обґрунтовано тим, що Господарський суд міста Києва при ухваленні рішення від 07.12.2016 у справі № 910/18774/15 не вирішив питання про стягнення з Мінекономіки пені, 3% річних та інфляційних втрат.
2.7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 у справі № 910/18774/15 скасовано частково, викладено резолютивну частину в наступній редакції:
"1. Стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, код ЄДРПОУ 37508596) на користь Державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О.Г. Івченка (69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 2, код ЄДРПОУ 14312921) 34 000 000,00 грн. боргу.
2. Стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, код ЄДРПОУ 37508596) в дохід Державного бюджету 73 080, 00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції."
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 у справі №910/18774/15 скасовано.
У задоволенні заяви ДП "Івченко-Прогрес" про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Вирішено повернути Мінекономіки з Державного бюджету України 66 594,00 грн зайво сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручено Господарському суду м. Києва видати накази.
2.8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог про стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем Договору № 41. Щодо стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання інфляційних та 3 % річних, суд зазначив, що відповідні вимоги були заявлені з порушенням вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону, що діяла до 15.12.2017). Відтак суд апеляційної інстанції скасував додаткове рішення як таке, що не відповідає вимогам статті 88 Господарського процесуального кодексу України.
3. Короткий зміст касаційних скарг та заперечень на них
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 та рішенням Господарського суду м. Києва від 07.12.2016 в частині стягнення з Мінекономіки 34 000 000,00 грн, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 та рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2016 в частині стягнення з Мінекономіки 34 000 000,00 грн, ухвалити нове рішення, яким касаційну скаргу задовольнити.
3.2. Мінекономіки зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. На думку Мінекономіки, суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 925/358/19, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (щодо стандартів доказування); від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 (щодо алгоритму та порядку встановлення фактичних обставин справи), від 12.03.2020 у справі № 927/986/17 (щодо предмета доказування у спорах про стягнення грошових коштів). Мінекономіки вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував прийняття ним до уваги одних доказів (висновку експерта) та відхилення інших, що свідчить про неналежне дослідження ним зібраних у справі доказів. Скаржник стверджує, що апеляційний господарський суд надав перевагу висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про проведення судово-економічної експертизи № 12162/17-45/121 63/17-45 від 08.04.2019 за наявності іншого висновку тієї ж установи, при цьому висновки є суперечливими. За твердженням скаржника, Північний апеляційний господарський суд не застосував положення статей 99, 104, 107 Господарського процесуального кодексу України, невмотивовано відхилив клопотання Мінекономіки про призначення повторної судово-економічної експертизи за наявності правових підстав для її призначення, та надав перевагу висновку експерта, який не надає відповіді на поставлені судом питання.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Івченко-Прогрес" просить рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2016 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 в частині стягнення з Мінекономіки 34 000 000,00 грн залишити без змін, а касаційну скаргу Мінекономіки - без задоволення. ДП "Івченко-Прогрес" зазначає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив без задоволення клопотання відповідача про проведення повторної експертизи, оскільки за нормами статті 107 Господарського процесуального кодексу України повторна експертиза може призначатися судом виключно за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо). Проте матеріали справи містять достатньо доказів, що підтверджують висновок експертизи, у тому числі Договір № 41, підписані акти виконаних робіт, рішення Господарського суду Запорізької області від 11.08.2016 у справі № 910/10595/16 та постанову Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 908/1879/17, якими встановлено факт виконання ДП "Івченко - Прогрес" зобов`язань за Договором № 41 від 06.12.2012. ДП "Івченко-Прогрес" вважає, що інші доводи відповідача щодо недослідження судом зібраних доказів зводяться до обов`язку суду, всупереч вимогам статті 76 Господарського процесуального кодексу України, дослідити та надати оцінку матеріалам, що не входять до предмету доказування та не стосуються предмету спору.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ДК "Укроборонпром" просить відмовити у її задоволенні повністю. ДК "Укроборонпром" зазначає, що суд вірно встановив те, що ДП "Івченко-Прогрес" має право на оплату наданих послуг за Договором № 41. Послуги за Договором № 41 були виконані ДП "Івченко-Прогрес" у повному обсязі. Факт належного виконання Договору № 41 ДП "Івченко-Прогрес" підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи № 910/18774/15.
3.5. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 в частині скасування Додаткового рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2017 та відмови в задоволені заяви ДП "Івченко - Прогрес" про ухвалення додаткового рішення, ДП "Івченко-Прогрес" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 скасувати та залишити в силі Додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2017, здійснити розподіл судових витрат у цій справі.
3.6. ДП "Івченко - Прогрес" зазначає, що Північний апеляційний господарський суд, ухвалюючи рішення про скасування додаткового рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2017 та відмовляючи у задоволені заяви ДП "Івченко - Прогрес" про ухвалення додаткового рішення в частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, інфляційних витрат, 3% річних на суму 30 677 748,96 грн, дійшов помилкового висновку, що заява про уточнення позовних вимог, подана прокурором 31.08.2015, може бути розглянута шляхом подання окремого позову та не може бути вирішена шляхом прийняття додаткового рішення у справі. ДП "Івченко - Прогрес" вважає, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, не застосував положення частини 2 статті 58, 88 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла до 15.12.2017), що призвело до помилкового скасування законного та обґрунтованого додаткового рішення господарського суду. Скаржник вважає, що висновок про застосування частини 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла до 15.12.2017, відсутній, а тому наявні підстави для оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.7. Мінекономіки подало до Верховного Суду відзив від 04.02.2021 на касаційну скаргу ДП "Івченко-Прогрес", в якому просило відмовити у її задоволенні. Мінекономіки вважає, що додаткове рішення було прийняте судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 65, 84, 85, 88 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017, без виклику сторін та після прийняття основного рішення у справі.
3.8. ДК "Укроборонпром" у відзиві на касаційну скаргу ДП "Івченко-Прогрес" просить її задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 скасувати та залишити в силі Додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2017. ДК "Укроборонпром" підтримує доводи, викладені у касаційній скарзі ДП "Івченко - Прогрес", та вважає, що суд першої інстанції правомірно постановив додаткове рішення у справі.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Суди установили, що 06.12.2012 між Державним агентством України з управління державними корпоративними правами та майном (правонаступником якого є Мінекономіки) та ДП "Івченко-Прогрес" укладено Договір № 41.
4.2. Відповідно до пункту 1.1 Договору № 41 виконавець зобов`язується у 2012 році надати замовнику послугу з виконання науково-технічної роботи, яка зазначена в технічному завданні та календарному плані, що є невід`ємною частиною даного договору, а замовник - прийняти і оплатити таку послугу.
4.3. Пунктом 1.2 Договору № 41 визначені найменування послуги з виконання науково-технічної роботи: ДКР "Розробка та серійне виробництво турбореактивного двоконтурного двигуна (ТРДД) для перспективних модифікацій літаків" (етап 1. Шифр "Е1" на 2012 рік "розробка ескізного проекту ТРДД у класі 6500…9000 кгс та проведення комплексу проектних, експериментальних та технологічних досліджень"). Наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної документації, що є результатом ДКР, визначені у технічному завданні (додаток № 1). Зміст та терміни виконання етапів визначаються календарним планом (додаток № 2).
4.4. Згідно з пунктом 3.1 Договору № 41, ціна цього договору становить 34 000 000,00 грн без ПДВ, у т. ч. на 2012 рік 34 000 000,00 грн без ПДВ (згідно із пунктом 197.1.122 статті 197 Податкового кодексу України). Розрахунок кошторисної вартості робіт (додаток № 3) є невід`ємною частиною даного договору.
4.5. У розділі 4 Договору № 41 сторонами узгоджені порядок здійснення оплати, а саме: розрахунок проводиться шляхом оплати виконаних робіт замовником після підписання сторонами акта здавання-приймання науково-технічної продукції за етапом, і в цілому (пункт 4.1 Договору № 41). До акта здавання-приймання науково-технічної продукції додаються: комплекти наукової, технічної та іншої документації, передбаченої технічним завданням та календарним планом; акт приймання ДКР комісією в цілому; копії протоколу (витягу з протоколу) Науково-технічної ради виконавця з висновком про відповідність результатів виконаної ДКР вимогам технічного завдання на її проведення (пункт 4.2 Договору № 41).
4.6. Пунктом 5.1 Договору № 41 встановлено, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладання цього договору з 01.11.2012.
Строк надання послуг: листопад 2012 - грудень 2012 (пункт 5.2 Договору № 41).
4.7. Згідно з пунктом 6.1.3 Договору № 41, замовник після отримання пропозиції від виконавця (21.12.2012) зобов`язується у термін до 25.12.2012 затвердити й повідомити виконавця про склад комісії з прийняття ДКР. Замовник протягом 10 днів з дня отримання акта здавання-приймання та звітних документів до нього за етапом або в цілому зобов`язаний надіслати виконавцю підписаний акт здавання-приймання науково-технічної документації або мотивовану відмову від прийняття послуги з виконання науково-технічної роботи.
4.8. Виконавець зобов`язаний в термін до 21.12.2012 повідомити замовника про готовність етапів та в цілому ДКР та надати акт здачі-приймання. Виконавець зобов`язаний протягом року після завершення розробки забезпечити використання або/та впровадження її результатів у виробництво і щорічно протягом трьох років (в січні місяці) надавати замовнику звіт та акти про обсяги та ефективність впровадження результатів роботи у минулому році (пункт 6.3.3 Договору № 41).
4.9. Пунктом 10.1 Договору № 41 встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2012, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків.
4.10. Відповідно до умов договору сторонами узгоджені технічне завдання на дослідно-конструкторську роботу "Розробка та серійне виробництво турбореактивного двоконтурного двигуна (ТРДД) для перспективних модифікацій літаків; визначений перелік співвиконавців дослідно-конструкторських робіт: Публічне акціонерне товариство "Мотор Січ", Державне підприємство "Антонов", Інститути НАН України: Інститут проблем машинобудування ім. О.М. Підгорного, Інститут проблем міцності ім. Г.С. Пісаренка, Інститут механіки, Інститут проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевіча, Інститут технічної теплофізики, Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона.
Також сторонами узгоджений календарний план робіт, яким визначені найменування основних етапів (робіт); виконавця (співвиконавця); терміни виконання, початок-закінчення (місяць, рік), розрахункова ціна етапу, в тому числі співвиконавця, чим закінчується робота та розрахунок кошторисної вартості.
4.11. Суди встановили, що ДП "Івченко-Прогрес" зобов`язання за Договором № 41 виконало в повному обсязі (на суму 34 000 000,00 грн), що підтверджується підписаними між ДП "Івченко-Прогрес" та відповідачем актами:
- № 1 від 20.12.2012 здавання-приймання науково-технічної продукції на суму 6 611 170,00 грн;
- № 2 від 21.12.2012 здавання-приймання науково-технічної продукції на суму 27 388 830,00 грн.
4.12. Суди встановили, що зазначені факти встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.08.2016 у справі № 910/10595/16, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2016.
4.13. Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача-2 вартості послуг з виконання науково-технічної роботи, яка зазначена в технічному завданні та календарному плані за Договором № 41.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Мінекономіки в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Івченко-Прогрес", відкрите з підстав передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягають закриттю, касаційна скарга Мінекономіки в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Щодо касаційної скарги Мінекономіки на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 та рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2016 в частині стягнення з Мінекономіки 34 000 000,00 грн.
5.2. Касаційну скаргу Мінекономіки з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 925/358/19, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (щодо стандартів доказування); від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 (щодо алгоритму та порядку встановлення фактичних обставин справи), від 12.03.2020 у справі № 927/986/17 (щодо предмета доказування у спорах про стягнення грошових коштів).
Мінекономіки зазначає про порушення пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на необґрунтоване відхилення клопотання скаржника про призначення повторної судово-економічної експертизи, за наявності правових підстав для її призначення та надання переваги висновку експерта, внаслідок чого судом апеляційної інстанції порушено положення статей 99, 104, 107 Господарського процесуального кодексу України.
5.3. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.4. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
5.5. Предметом позову у цій справі є стягнення коштів у зв`язку з неналежним виконанням умов договору в частині оплати за виконані роботи. Відповідач заперечував виконання позивачем-2 робіт за Договором № 41 та ставив під сумнів вартість фактично виконаних робіт.
З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме, надання замовнику послуг з виконання науково-технічної роботи, зазначеної в технічному завданні та календарному плані.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір про стягнення заборгованості за Договором № 41, послалися на положення статей 901, 903, 893, 894, 526, 527, 530, 599, 629 Цивільного кодексу України, статті 173, 193 Господарського кодексу України, та, установивши, що ДП "Івченко-Прогрес" узяті на себе зобов`язання виконало належним чином, акти здавання-приймання науково-технічної продукції підписані сторонами, строк оплати за договором настав, відповідач не сплатив на користь позивача-2 вартість отриманих послуг, розмір заборгованості за виконані роботи за Договором № 41 документально підтверджується, відповідач не надав вмотивовану відмову від прийняття послуги з виконання науково-технічної роботи та не спростував обставин, установлених судами, розмір позовних вимог не оспорив, дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.
5.6. У касаційній скарзі Мінекономіки зазначає, що ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції не ставив питання стосовно "вірогідності доказів" та необхідності співставлення судом доказів, наданих позивачем та відповідачем. Скаржник зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, викладено висновок щодо застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України, якою впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Правові висновки щодо стандарту доказування та принципу змагальності є загальними вимогами процесуального законодавства та мають бути дотримані судами під час розгляду будь-якого судового спору. У кожній з наведених справ, які переглядались Верховним Судом, ця процесуальна норма та принципи застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмету доказування.
Колегія суддів зазначає, що, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неврахування ним висновків Верховного Суду у справах №№ 910/18036/17, 917/1307/18, 902/761/18, 917/2101/17, 129/1033/13-ц, 925/358/19 скаржник залишив поза увагою, що зазначені постанови Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду ухвалені за різних установлених фактичних обставин, з неподібними предметами позову та у неподібних правовідносинах.
Зокрема, у справі № 910/18036/17 предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" було зобов`язання відповідача (Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк") звільнити з під арешту та закрити рахунки, визнати припиненим договір банківського рахунку. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в межах зведеного виконавчого провадження № 48466787 з примусового виконання наказів господарського суду Запорізької області № 908/2716/13 від 23.09.2014 та № 908/2718/13 від 07.02.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест", в подальшому державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 45897906, яка входила до зведеного виконавчого провадження № 48466787, якою постановлено звільнити з-під арешту кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест", що містяться на рахунках у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк", проте відповідачем на час подання позову арешт з рахунків не знято, чим порушено вимоги Закону України "Про банки і банківську діяльність".
У справі № 917/1307/18 спір стосувався поставки товару та стягнення неустойки за договором поставки. Зокрема, Приватне акціонерне товариство" АПК-Інвест" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Полтавська паляниця", обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що Договір було укладено 27.03.2018 року, а тому поставка сої повинна була відбутись до 10.04.2018. Відповідач поставки не здійснив взагалі, що і стало підставою для звернення до суду з вимогами виконати зобов`язання з поставки товару та сплатити неустойку за порушення строків поставки у розмірі 1 мільйон гривень.
У справі № 902/761/18 предметом позову було стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без достатніх правих підстав. Зокрема, Фермерське господарство "Агро-Вдалий" звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця Олійчук С. С., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Білоусівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, про стягнення 614 833,73 грн. Підставою позовних вимог було те, що в період з грудня 2017 року до 20 липня 2018 року орендовані позивачем земельні ділянки без достатніх правових підстав оброблялися відповідачем, у зв`язку із чим позивач був позбавлений можливості посіяти та реалізувати врожай соняшника, що завдало йому збитків у виді неодержаного доходу у розмірі експертної вартості врожаю соняшника, а також у спірний період Позивач поніс витрати зі сплати орендної плати власникам земельних ділянок та земельного податку.
Постанова Верховного Суду від 04.12. 2019 у справі № 917/2101/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за результатами розгляду позову Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" до Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного підприємства "Ресурс Трейд-Оіл", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних в