ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2021 року
м. Київ
справа № 925/446/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Міщенка І.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 (у складі колегії суддів: Євсіков О.О.(головуючий), Корсак В.А., Владимиренко С.В.)
та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Етекс»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 (у складі колегії суддів: Євсіков О.О.(головуючий), Корсак В.А., Владимиренко С.В.)
додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 (у складі колегії суддів: Євсіков О.О.(головуючий), Корсак В.А., Владимиренко С.В.)
та рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 (суддя Довгань К.І.)
у справі № 925/446/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Етекс»
про стягнення 178 134,08 грн,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» (далі - ТОВ «Інтерфлот») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Етекс» (далі - ТОВ «Альфа-Етекс») про стягнення 178 134,08 грн, у тому числі 73 205,79 грн - 3 % річних, 104 928,29 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов договору від 01.07.2017 № 01/07/17 позивачем надана відповідачу сировина, а також допоміжні матеріали для пакування та виготовлення продукції. Проте відповідач, використавши лише частину наданої сировини та допоміжних матеріалів, залишок позивачу не повернув, чим порушив умови цього договору. Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.08.2019 у справі № 925/204/19, що набрало законної сили, стягнуто з ТОВ «Альфа-Етекс» на користь ТОВ «Інтерфлот» 2 440 193,15 грн завданих збитків, що є вартістю неповернутої відповідачем сировини та допоміжних матеріалів.
Оскільки відповідачем не виконано зазначене грошове зобов`язання, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних за період з 14.02.2019 по 13.02.2020 та інфляційні втрати.
15.05.2020 року до суду першої інстанції надійшла заява ТОВ «Інтерфлот» від 13.05.2020 про зміну розміру позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних у сумі 73 205,79 грн та інфляційні втрати в сумі 134 210,61 грн за період з 01.03.2019 по 30.04.2020 (включно).
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.06.2020 заяву ТОВ «Інтерфлот» про зміну розміру позовних вимог прийнято до розгляду.
09.09.2020 до суду першої інстанції надійшла заява ТОВ «Інтерфлот» від 04.09.2020, у якій позивач посилаючись на те, що з відповідача в рахунок погашення суми боргу 21.02.2020 стягнуто 1 751,53 грн, а 12.03.2020 - 100 524,79 грн, тому з огляду на зазначене просив стягнути 3 % річних в сумі 84 960,76 грн за період з 01.03.2019 по 30.04.2020 та інфляційні втрати в сумі 114 279,95 грн за період з березня 2019 року по квітень 2020 року.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 зменшені позовні вимоги задоволено; стягнуто з ТОВ «Альфа-Етекс» на користь ТОВ «Інтерфлот» 84 960,71 грн 3 % річних, 114 279,95 грн втрат внаслідок інфляції та 2 988,61 грн витрат зі сплати судового збору. Повернуто ТОВ «Інтерфлот» з Державного бюджету України судовий збір сплачений на підставі платіжного доручення від 27.03.2020 № 698 у сумі 416, 39 грн у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 (з урахуванням ухвали цього ж суду від 16.12.2020 про виправлення описки) рішення суду першої інстанції змінено, викладено пункти 1, 2, 3 резолютивної частини цього рішення у редакції, відповідно до якої позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Альфа-Етекс» на користь ТОВ «Інтерфлот» 29 282,32 грн інфляційних втрат, 16 587,68 грн 3 % річних і 687,90 грн витрат зі сплати судового збору; у решті позову відмовлено. У решті рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 залишено без змін. Стягнуто з ТОВ «Інтерфлот» на користь ТОВ «Альфа-Етекс» 3 450,95 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 повернуто ТОВ «Інтерфлот» з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 293,00 грн згідно з платіжним дорученням від 27.03.2020 № 698.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у січні 2021 року ТОВ «Інтерфлот» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 925/446/20 за касаційною скаргою ТОВ «Інтерфлот» з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини 3, пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та постановлено здійснити перегляд судового рішення без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у січні 2021 року ТОВ «Альфа-Етекс» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, просило скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Інтерфлот» з урахуванням заяв про зміну позовних вимог від 13.05.2020 та від 04.09.2020.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.02.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 925/446/20 за касаційною скаргою ТОВ «Альфа-Етекс» з підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини 3, пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК та постановлено здійснити перегляд судових рішень без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
ТОВ «Інтерфлот» у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Альфа-Етекс» зазначає, що ця скарга не містить жодних обґрунтувань на підтвердження підстав, передбачених статтею 287 ГПК, тому просить залишити зазначену касаційну скаргу без задоволення.
ТОВ «Альфа-Етекс» подало до суду клопотання про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою ТОВ «Інтерфлот», обґрунтоване тим, що правовідносини у справах, на постанови в яких посилається скаржник на підтвердження підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не є подібними.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 01.07.2017 між ТОВ «Інтерфлот» (замовник) і ТОВ «Альфа-Етекс» (виконавець) укладено договір № 01/07/17, за умовами якого виконавець у порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язався виконати на власний ризик роботу з виготовлення з матеріалу та сировини замовника (банка консервна алюмінієва, жерстяна, гофротара, етикетка, томатна паста, різні види мор. риби тощо) консерви і передати готову продукцію замовнику. Замовник на умовах, визначених цим договором, зобов`язався виготовлену продукцію прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи. Відповідно до пункту 1.5 договору право власності на сировину, її залишки і відходи належить замовнику.
ТОВ «Інтерфлот» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, натомість ТОВ «Альфа-Етекс» свої зобов`язання виконало неналежним чином, сировину та допоміжні матеріали для виготовлення продукції використало не в повному обсязі, представників замовника для проведення інвентаризації та можливості вивезення залишків сировини та допоміжних матеріалів не допустив, у зв`язку із чим у виконавця залишилися сировина та допоміжні матеріали на суму 2 440 193,15 грн, які на вимогу замовника повернуто не було, як і не було виконано вимоги замовника від 22.01.2019 щодо відшкодування завданих збитків.
14.02.2019 ТОВ «Інтерфлот» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Альфа-Етекс» про стягнення збитків у сумі 2 440 193,15 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.08.2019 у справі № 925/204/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 та постановою Верховного Суду від 27.04.2020, позов задоволено та стягнуто з ТОВ «Альфа-Етекс» на користь ТОВ «Інтерфлот» збитки в сумі 2 440 193,15 грн.
У рахунок погашення заборгованості з відшкодування збитків 21.02.2020 з відповідача на користь позивача було стягнуто 1 751,53 грн, а 12.03.2020 - 100 524,70 грн.
ТОВ «Інтерфлот», звертаючись до суду з позовом до ТОВ «Альфа-Етекс», у справі, яка розглядається, послалося на те, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з відшкодування завданих збитків є підставою для нарахування інфляційних втрат за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Інтерфлот» з урахуванням заяви від 04.09.2020 про зменшення розміру позовних вимог, виходив із того, що відповідач має перед позивачем невиконане грошове зобов`язання з відшкодування збитків, що підтверджується рішенням суду у справі № 925/204/19, а тому вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, є правомірними.
Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для врахування при вирішенні спору заяви позивача від 04.09.2020 про зміну розміру позовних вимог, оскільки цю заяву було подано після першого судового засідання, що суперечить положенням пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК. Щодо вирішення справи по суті, суд апеляційної інстанції вважав помилковими висновки суду першої інстанції про те, що зобов`язання з виплати позивачу в рахунок відшкодування збитків у сумі 2 440 193,15 грн виникло у відповідача з 14.02.2019, тобто з дати подання до суду позовної заяви про стягнення збитків у справі № 925/204/19. Так, за висновками суду апеляційної інстанції нарахування 3 % річних та інфляційних втрат необхідно здійснювати лише з часу набрання законної сили рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.08.2019 у справі № 925/204/19, а саме з 06.02.2020 (тобто з дати, коли це рішення було залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду), оскілки саме з цього моменту у відповідача виникло перед позивачем грошове зобов`язання зі сплати зазначених грошових коштів на підставі рішення суду у справі № 925/204/19.
У поданій касаційній скарзі ТОВ «Інтерфлот» послалося на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 625 ЦК, оскільки судом не враховано, що судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, тому рішення суду у справі № 925/204/19 не може самостійно породжувати зобов`язання грошового характеру, тому що зобов`язання боржника відшкодувати збитки передує судовому рішенню і виникло 29.01.2019. При цьому скаржник послався на те, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі не відповідають висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15.
У поданій касаційній скарзі ТОВ «Альфа-Етекс» послалося на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано частину 2 статті 625 ЦК, оскільки положення зазначеної норми не поширюються на правовідносини, що виникли із зобов`язань з відшкодування збитків. При цьому скаржник послався на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі не відповідають висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 910/13057/16, від 25.06.2018 у справі № 910/12226/16.
За змістом частин 1-3 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, враховуючи встановлені ГПК межі зазначеного перегляду, виходить із такого.
Статтею 625 ЦК встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, частиною 2 якої передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом статей 509, 524, 533, 534, 625 ЦК грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина 1 статті 225 ГК).
Отже, збитки, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, на користь особи, права або законні інтереси якої порушено, є грошовим зобов`язанням.
Стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги 5 ЦК поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договір