Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 501/2211/18
провадження № 61-19084 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 грудня 2019 року у складі судді Петрюченко М. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 03 липня 2020 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 21 липня 2001 року у перший раз між ним та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, який розірвано 29 грудня 2007 року. Повторно шлюб між ними зареєстровано 24 квітня 2010 року. Дітей від шлюбу вони не мають, він працює інженером морського флоту за контрактом, відповідачка не працює. Утримання сім`ї та набуття усього майна подружжя здійснювалось за його кошти.
З 2004 року вони проживали та були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , що належала йому на підставі договору дарування від 02 листопада 2004 року.
Обіцяючи народити дитину, відповідачка умовила його подарувати їй вищевказану квартиру. 04 лютого 2015 року на підставі договору дарування він подарував ОСОБА_2 вищевказану квартиру, при цьому був впевнений у збереженні його права користування квартирою, оскільки іншого житла він немає.
У лютому 2015 року на ім`я відповідачки було укладено інвестиційний договір з колективним підприємством «Будова» (далі - КП «Будова»), відповідно до умов якого підприємство зобов`язалося збудувати та надати у їх власність квартиру, площею 107 кв. м, на 23 поверсі третьої секції будинку житлового масиву «Альтаїр-2», а інвестор зобов`язався сплатити 72 000 доларів США.
На виконання умов зазначеного інвестиційного договору у березні 2015 року він особисто, від імені відповідачки, сплатив КП «Будова» суму, що еквівалентна 17 000 доларів США, а у подальшому, починаючи з березня 2015 року, щомісячно він або відповідачка з наданих ним коштів сплачували еквівалент 500 доларів США. Станом на жовтень 2017 року було сплачено суму, що еквівалентна 32 000 доларам США.
У жовтні 2017 року ними було прийнято рішення про пошук покупців майнового права за інвестиційним договором.
12 березня 2018 року у зв`язку з плануванням чергового тривалого відрядження він надав відповідачці нотаріально посвідчену згоду на вчинення будь-яких правочинів щодо інвестиційного договору, відступлення майнових прав.
З 06 травня 2018 року він перебував у рейсі, 29 липня 2018 року, прибувши до квартири, виявив заміну замків на вхідних дверях квартири та встановлену без його відома охоронну сигналізацію. 30 липня 2018 року він звернувся із заявою до поліції про прийняття заходів щодо ОСОБА_2 , яка замінила замки в їх квартирі, чим перешкоджає йому у користуванні нею, на телефонні дзвінки відповідачка не відповідала.
Примусово відкривши квартиру у присутності працівників охоронного агентства, він виявив відсутність майна, що перебувало в ній, а також його особистих речей та повторно звернувся із заявою до поліції для прийняття відповідних заходів щодо ОСОБА_2 .
Відповідачка заволоділа та розпорядилась на свій розсуд їх спільними речами, а саме: телевізором «Самсунг», діагональ 32 дюйма, вартістю з врахуванням зносу 10 000 грн; телевізором «Томсон», діагональ 50 дюймів, вартістю з врахуванням зносу 13 000 грн.
Також відповідачка заволоділа та розпорядилась належними йому на праві особистої приватної власності речами індивідуального використання на загальну суму 27 800 грн, а саме: мисливським зимовим костюмом, вартістю 5 000 грн; зимовою курткою з бобровим коміром, вартістю 7 500 грн; двома чоловічими костюмами по 3 000 грн (6 000 грн); сорочками у кількості 5 шт. по 400 грн (2 000 грн); взуттям - берці вартістю 1 300 грн; зимовими черевиками вартістю 3 000 грн; чоловічою білизною в асортименті загальною вартістю 3 000 грн.
Поведінка відповідачки створила йому перешкоди у користуванні житлом, яке вона отримала у подарунок від нього, чим порушила його права, тому слід відступити від рівності часток подружжя передбачених положеннями частини другої статті 70 СК України. Вважав, що його частка у спільному майні подружжя складає 2/3 частки, а відповідачки - 1/3 частки.
У 2014 році він придбав автомобіль «Хюндай Туксон», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні відповідачки та вартість якого склала 10 800 доларів США, що еквівалентно 291 168 грн. Вищевказаний транспортний засіб є спільним сумісним майном подружжя, дійти згоди щодо його поділу у добровільному порядку вони не можуть, тому наявні підстави для стягнення з відповідачки грошової компенсації вартості автомобіля у розмірі 2/3 частки.
Вартість спільного майна склала: кошти за інвестиційним договором у розмірі 800 000 грн; вартість побутової техніки, якою заволоділа відповідачка 23 000 грн; вартість автомобіля 291 168 грн, а всього 1 114 168 грн.
ОСОБА_2 , перешкодивши йому у здійсненні права користування зазначеною квартирою, порушила його право на житло, чим спричинила йому моральну шкоду у вигляді душевних страждань, що мають істотний, глибокий та тривалий характер.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд здійснити поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення з відповідачки вартості належних йому 2/3 часток у спірному майні подружжя у розмірі 742 779 грн, відступити від засад рівності часток подружжя, а також стягнути на його користь майнову шкоду у розмірі 27 800 грн та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 10 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Здійснено поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість належної йому Ѕ часток у спільному майні подружжя у розмірі 145 584 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, судові витрати у розмірі 4 102,90 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до частин першої та другої статті 70 СК України, обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи необхідність відступу від рівності часток у спільному майні подружжя, не є належними та такими, що мають істотне значення.
Спірний автомобіль «Хюндай Туксон», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні відповідачки, є спільним сумісним майном подружжя, проте відсутні докази на підтвердження того, що цей транспортний засіб на час подачі позову зареєстрований за ОСОБА_2 . Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідачки на його користь грошової компенсації вартості Ѕ частки автомобіля є обґрунтованою.
Позивачем належними доказами не доведено, що у лютому 2015 року між відповідачкою та КП «Будова» було укладено інвестиційний договір і наявності телевізора «Самсунг», телевізора «Томсон», іншого побутового та особистого майна, тому воно поділу між сторонами не підлягає.
Відповідачка замінила замки у подарованій їй позивачем квартирі та встановила в ній сигналізацію без згоди ОСОБА_1 . Таким чином, вказаними протиправними діями ОСОБА_2 , які обмежили позивача у праві користування квартирою, порушено звичайний уклад життя останнього, для відновлення попереднього стану він змушений був звертатися до поліції та охоронного агентства, тобто докладав додаткових зусиль для організації життя, а, отже, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення суду першої інстанції у частині стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000 грн скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 у частині стягнення моральної шкоди відмовлено. Рішення суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 477,04 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 160 грн. У решті рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 грудня 2019 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 258,76 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що автомобіль «Хюндай Туксон», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , набутий сторонами за час зареєстрованого шлюбу за спільні кошти сторін, а тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, унаслідок чого підлягає поділу між сторонами у рівних частинах і відсутні правові підстави для відступу від засад рівності часток подружжя.
ОСОБА_1 , як один із подружжя, реалізував своє право на поділ майна, набутого за час шлюбу, пред`явивши вимогу про стягнення грошової компенсації вартості частки автомобіля, чим надав передбачену положеннями статті 71 СК України згоду на стягнення йому грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб, який є неподільною річчю. Вартість транспортного засобу визначена за згодою сторін.
Позивачем не доведено належними і допустимими доказами спричинення йому відповідачкою моральної шкоди, оскільки складовими елементами загальних підстав для її відшкодування є: наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою та наявність вини в заподіянні шкоди, що належними доказами ОСОБА_1 не підтверджено. Посилання позивача про порушення його права на житло, а саме на користування квартирою АДРЕСА_1 є необґрунтованими, оскільки відповідно до договору дарування квартири від 04 лютого 2015 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 квартиру, проте у зазначеному правочині відсутня інформація щодо права проживання позивача у квартирі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 501/2211/18 з Іллічівського міського суду Одеської області.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно визначили вартість спірного автомобіля зі слів позивача, оскільки вартість майна, що підлягає поділу, визначається з дійсної його ринкової вартості на час розгляду справи, проте судами не встановлено ринкову вартість спірного транспортного засобу на час розгляду справи.
Таким чином, порушено права відповідачки, так як з неї стягнуто Ѕ частку вартості спірного автомобіля у розмірі більшому за його ринкову вартість.
Інших доводів касаційна скарга не містить, тому Верховний Суд згідно зі статтею 400 ЦПК України перевіряє судові рішення у межах доводів касаційної скарги.
Позивач судові рішення не оскаржив.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до копії повторно виданого свідоцтва про шлюб від 03 серпня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно зареєстрували шлюб 24 квітня 2010 року (а.с. 10, т. 1).
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20 березня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 114, т 2).
Сторонами визнано факт придбання подружжям за час зареєстрованого шлюбу автомобіля «Хюндай Туксон», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстровано за ОСОБА_2 , тому він не доводиться (частина перша статті 81 ЦПК України).
Відповідно до копії договору дарування квартири від 04 лютого 2015 року, ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 11-13, т. 1).
З 06 травня 2018 року по 29 липня 2018 року ОСОБА_1 перебував у морськ