Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 520/12289/15-ц
провадження № 61-7611 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»;
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;
третя особа - ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у акціонерному товаристві «Дельта Банк» на постанову Одеського апеляційного суду
від 31 березня 2020 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І.,
Черевка П. М., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк»), в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 15 серпня 2008 року між товариством
з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі -
ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір,
за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 100 тис. доларів США зі сплатою 11,98 % річних та кінцевим строком повернення до 09 серпня 2033 року. Цього самого дня на забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором між банком,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено окремі договори поруки,
за умовами яких поручителі зобов`язались відповідати солідарно
з боржником перед банком за невиконання умов кредитного договору.
30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк»
та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань, за умовами якого ПАТ «Дельта Банк» замінює як кредитора ТОВ «Укрпромбанк» у зобов`язаннях, у тому числі за вищевказаним кредитним договором та договорами поруки.
Оскільки з червня 2010 року у позичальника виникла заборгованість
за кредитним договором, яка станом на 04 серпня 2015 року складала 1 980 745,26 грн, з яких: 1 676 341,32 грн - тіло кредиту, 276 365,26 грн - відсотки, 28 038,10 грн - комісія, ПАТ «Дельта Банк» 19 серпня 2015 року направило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досудові вимоги про виконання ними своїх зобов`язань за договорами поруки, проте кредитна заборгованість не була погашена.
Посилаючись на викладене, ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» просило суд стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як поручителів за кредитним договором від 15 серпня 2008 року, заборгованість у розмірі
1 980 745,26 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2016 року
у складі судді Луняченка В. О. у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк»
в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідачі уклали самостійні договори поруки, за якими кожен з них поручився перед кредитором відповідати разом з позичальником як солідарні боржники за порушення боржником умов кредитного договору, що відповідно до частини третьої статті 554 ЦК України виключає солідарну відповідальність поручителів між собою, а тому підстав для солідарного стягнення
з поручителів кредитної заборгованості, як просив банк, немає. Крім того, оскільки з червня 2010 року у позивача з`явилося право вимоги про дострокове повне погашення кредиту, так як позичальник допустив заборгованість, проте таку вимогу банк пред`явив до поручителів лише у серпні 2015 році, а у вересні 2015 року звернувся до суду, то порука відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України є припиненою.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 01 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2016 року змінено в частині мотивування підстав відмови у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково, рішення Апеляційного суду Одеської області
від 01 грудня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-12497св18).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 березня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Рішення Київського апеляційного суду м. Одеси від 18 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено з інших правових підстав.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову
з інших правових підстав, апеляційний суд виходив із того, що вимоги банку про стягнення з поручителів кредитної заборгованості є обґрунтованими щодо повернення кредиту у межах щомісячних платежів, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Проте 12 липня 2019 року банк у позасудовому порядку звернув стягнення на нерухоме майно, яке було предметом договору іпотеки, укладеного з позичальником на забезпечення виконання умов кредитного договору від 15 серпня 2008 року, про що було повідомлено апеляційний суд представником третьої особи. У зв'язку з цим, основне зобов'язання є припиненим відповідно до положень пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про іпотеку», так як умовами кредитного договору та договору іпотеки не передбачають право іпотекодержателя заявляти будь-які вимоги щодо виконання основного зобов'язання боржником - фізичною особою після завершення позасудового врегулювання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації
у АТ «Дельта Банк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Київського районного суду м. Одеси.
У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2020 року справу
за позовом ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року зупинено касаційне провадження у вищевказаній справі до закінчення перегляду
у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи
№916/3146/17 за позовом публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», третя особа, яка
не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Галіот», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ренталс»,
ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів (провадження № 12-15гс 20).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року провадження у справі
за позовом ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором поновлено у зв`язку з тим, що обставини, за яких касаційне провадження у справі було зупинено, відпали.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у АТ «Дельта Банк» мотивована тим, що апеляційний суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог банку щодо стягнення кредитної заборгованості
з поручителів, проте невірно застосував до спірних правовідносин положення пункту 1 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про іпотеку», так як не врахував, що зобов`язання за кредитним договором не припинилося в силу його невиконання, оскільки вартості набутого кредитором у власність предмета іпотеки не вистачило на погашення заборгованості у повному обсязі. Отже, банк має право на стягнення залишку заборгованості за кредитом з поручителів як з солідарних боржників. При цьому ані відповідачами, ані третьою особою - позичальником, не надано суду доказів повного виконання зобов`язань
за кредитним договором, як і не надано доказів відсутності заборгованості за кредитом після звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, позичальник, ОСОБА_3 , не погодився із діями банку щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки та оскаржив дії і рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності за банком на предмет іпотеки у судовому порядку у справі 947/29381/19, яка розглядається Київським районним судом м. Одеси. Такі необґрунтовані дії позичальника і поручителя можуть призвести до того, що банк втратить можливість повернення кредитних коштів.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшли пояснення представника ОСОБА_3 , в яких зазначено, що банк не виконав вимоги Верховного
Суду у складі Касаційного цивільного суду, які викладанні у постанові
від 06 лютого 2019 року у справі № 520/2614/17, провадження
№ 61-26143св18, а саме не здійснив перерахунку розміру заборгованості за кредитним договором від 15 серпня 2008 року, що укладений між
ОСОБА_3 та ТОВ «Укрпромбанк». Таким чином, станом на час розгляду справи, яка переглядається судом касаційної інстанції, розмір кредитної заборгованості за вищевказаним кредитним договором невідомий. При цьому досудова вимога банку про дострокове повернення кредиту
від 19 серпня 2015 року, якою обґрунтовуються вимоги у цій справі, втратила свою дію, так як вона ґрунтується на старому розрахунку кредитної заборгованості. Крім того, невиконання вищевказаного судового рішення Верховного Суду стало однією з підстав ухвалення Київським районним судом м. Одеси рішення від 26 серпня 2020 року у справі
№ 947/29381/19, яким позов ОСОБА_3 до державного реєстратора комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С. В., ПАТ «Дельта Банк» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволено частково. Скасовано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Дельта Банк». Зазначене рішення суду першої інстанції не набрало законної сили у зв'язку з його переглядом за апеляційною скаргою банку апеляційним судом. Проте, вказана обставина не впливає на застосування положень статті 36 Закону України «Про іпотеку», а у разі задоволення позову ОСОБА_3 може бути лише майбутньою підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 серпня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 100 тис. доларів США зі сплатою 11,98 % річних та кінцевим строком повернення до 09 серпня 2033 року.
Цього самого дня на забезпечення виконання позичальникомумов кредитного договору між ТОВ «Укрпромбанк», ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 укладено окремі договори поруки.
Відповідно до пункту 3 договорів поруки, сторони передбачили, що поручитель та боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування шкоди.
Пунктом 10 договорів поруки передбачено строк дії договорів поруки
до повного виконання зобов`язань за кредитним договором боржником та поручителем.
30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів
та кредитних зобов`язань, за умовами якого ПАТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях, у тому числі за кредитним договором від 15 серпня 2008 року та забезпечувальними договорами поруки від 15 серпня 2008 року.
У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору
у ОСОБА_3 , за розрахунком банку, з червня 2010 року виникла кредитна заборгованість, яка за розрахунком банку стан