Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа 361/1379/17
провадження № 61-6352 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Земельно кадастровий центр»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Сердинського В. С., та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Олійника В. І., Желепи О. В., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (далі - Великодимерівська селищна рада), Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельно кадастровий центр» (далі - ТОВ «Земельно кадастровий центр») про захист права власності на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування рішення, визначення меж земельної ділянки та усунення перешкод
у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилася спадщина у виді житлового будинку з надвірними будівлями, який розташовано
на АДРЕСА_1 (далі - с. Шевченкове). Спадкоємцями за законом першої черги є: позивач та його брат - ОСОБА_7 .
Позивач вказував, що успадкував 1/2 частини вказаного вище житлового будинку з надвірними будівлями. Інша частина спадкового майна успадкована дочками померлого брата: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
18 жовтня 2016 року позивач на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з племінницями, набув право власності на 1/2 частини житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 , внаслідок чого став одноособовим власником будинку.
Позивач стверджував, що згідно з довідкою Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області (далі - Шевченківська сільська рада) від 16 січня 2017 року, № 61 за належним йому будинком рахувалася присадибна ділянка розміром 0,15 га, яка перейшла у його користування разом з житловим будинком, відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та 120 Земельного кодексу України (далі -
ЗК України). Однак він не може отримати у власність цю земельну ділянку, оскільки із суміжними землекористувачами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у нього виник спір щодо розмежування суміжних ділянок, встановлення меж та облаштування проїзду для спільного користування.
Вказував, що фактично не міг заїхати на свою земельну ділянку через двір унаслідок щільної забудови. Між будинком та сараєм проміжок не більше
2-х метрів, навколо земельної ділянки зовнішня огорожа майже прилягає до будівель і всі суміжні ділянки забудовані та обнесені огорожею. Цей спір виник ще в 1984 році, однак досі не вирішено. Згідно з планом забудови земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, ширина фасаду від АДРЕСА_3 складала 22 метри.
Відповідно до графічних матеріалів, що містяться в експертному висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ), фактична ширина по фасаду земельної ділянки позивача складає 17,08 м, що на 4,92 м менше, а відповідно для встановлення суміжної межі необхідно саме ці дані. Разом з тим, ширина земельної ділянки відповідачів є значно ширшою від плану забудови, наданому разом із запереченнями на позов від фактичних розмірів - 36,21 м.
Рішенням Шевченківської сільської ради від 29 серпня 1990 року та
від 26 червня 1992 року вилучено з користування ОСОБА_2 60 кв. м земельної ділянки для обладнання проїзду для спільного користування та зобов`язано її перенести хлів та приміщення для утримання домашніх птахів на відстань, яка відповідає санітарним нормам та правилам архітектурної забудови.
Позивач стверджував, що 21 березня 2016 року письмово звертався до Шевченківської сільської ради з проханням визначити межі земельних ділянок, облаштувати проїзд та визначити порядок користування, однак отримав відповідь про те, що встановлені між домогосподарствами межі не порушено, у разі незгоди рекомендовано звернутися до суду.
Земельний спір по суті не вирішено.
Шевченківська сільська рада, за поданням землевпорядника сільської ради ОСОБА_12, прийняла рішення від 21 вересня 2016 року № 119 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки, яким передано у приватну власність присадибну земельну ділянку громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка накладається на земельну ділянку позивача та на
АДРЕСА_3 , а проїзд для спільного користування взагалі не виділявся та не враховувався при винесенні рішення та оформленні землі.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Шевченківської сільської ради від 21 вересня 2016 року № 119 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки та передачу їх у приватну власність;
- визнати недійсною технічну документацію із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку розміром 0,18 га на
АДРЕСА_2 громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та передачу її у приватну власність;
- визначити зовнішні межі земельної ділянки розміром 0,15 га, розташованої на АДРЕСА_2 , на якій розміщений належний позивачу на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, згідно з висновком землевпорядної будівельно-технічної експертизи,
- визначити проїзд спільного користування до присадибних земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області від 21 вересня 2016 року № 119 «Про затвердження технічної документації щодо відновлення та встановлення меж на земельні ділянки та передачу їх у приватну власність».
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Великодимерської селищної ради та ТОВ «Земельно кадастровий центр» на користь
ОСОБА_1 витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи та топозйомки земельної ділянки у розмірі по 3 045,60 грн
з кожного.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Шевченківська сільська рада спірне питання щодо розмежування земельних ділянок не розглядала, заміри не проводила, попередні рішення сільської ради не враховувала, протоколи, акти обстежень та встановлення меж не складала, а відповідно земельний спір сільською радою як органом місцевого самоврядування не вирішено, тому оскаржуване рішення підлягало скасуванню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною технічної документації із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки, складеної на замовлення відповідачів; визначення зовнішніх меж земельної ділянки, на якій розміщений будинок позивача з надвірними будівлями; визначення проїзду спільного користування, суд першої інстанції вказав, що питання затвердження технічної документації, встановлення меж земельної ділянки та визначення проїзду спільного користування не входить до компетенції суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що внаслідок допущених сільською радою порушень, оскаржуване рішення Шевченківської сільської ради від 21 вересня
2016 року № 119 прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягало скасуванню, і в цій частині позовні вимоги підлягали задоволенню.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 в апеляційному порядку не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2020 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області
від 10 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 04 березня 2020 року в частині задоволення позову, та, ухвалити судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови
в задоволенні позову ОСОБА_1 не оскаржються, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
23 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Сімоненко В. М. касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.
05 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Сімоненко В.М., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Броварського міськрайонного суду Київської області.
У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
У листопаді 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з обранням судді Сімоненко В. М. до Великої Палати Верховного Суду, справу передано колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гульку Б. І.,
Луспенику Д. Д.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неналежну оцінку зібраним доказам, та дійшли помилкових висновків.
Заявник посилається на постанову Верховного Суду України
від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14 та вказує, що позивач оскаржує рішення органу місцевого самоврядування, однак не оскаржує правовстановлюючий документ, який видано на підставі цього рішення. Тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не забезпечує їх реального захисту.
Вважає неправомірним посилання суду першої інстанції на пояснення свідка ОСОБА_12 , які вона 22 січня 2018 року надавала у кримінальному провадженні, оскільки ці пояснення є недопустимим доказом та не можуть бути використані судом як доказ, оскільки він одержаний з порушенням порядку, встановленого ЦПК України.
Заявник стверджує, що суди не надали належну оцінку тому, що на час ухвалення судом першої інстанції рішення, накладення земельних ділянок було усунуто. Таким чином, підстави для задоволення позову були відсутні.
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом касаційної інстанції строк не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з актом про виділення в натурі присадибної земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 06 вересня 1974 року та акту державного прийому в експлуатацію індивідуального житлового будинку від 24 листопада 1979 року ОСОБА_13 виділено для перебудови індивідуального житлового будинку присадибну ділянку розміром
1 500 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням виконавчого комітету Шевченківської сільської ради народних депутатів від 29 серпня 1990 року № 36 вилучено із земельної ділянки ОСОБА_2 60 кв. м для обладнання проїзду шириною три метри для спільного користування ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
З довідки Шевченківської сільської ради від 18 серпня 1999 року № 57, яка складена на підставі записів у погосподарській книзі № 3 встановлено, що особовий рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 , налічує 0,15 га землі, особовий рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , налічує 0,18 га землі.
Із акта, складеного Шевченківською сільською радою 15 квітня 1992 року встановлено, що на межі двох господарств ОСОБА_2 та ОСОБА_6 знаходиться хлів, який належить ОСОБА_2 , на відстані 4,3 м від житлового будинку ОСОБА_6 . Поруч з хлівом обладнане приміщення для утримання домашніх птахів на відстані 4,3 м від житлового будинку, що суперечить санітарним та протипожежним нормам.
Рішенням Виконкому Шевченківської сільської ради від 26 червня 1992 року зобов`язано ОСОБА_2 перенести хлів та приміщення для утримання домашніх птахів на відстань, яка відповідає санітарним, протипожежним нормам та правилам архітектурної забудови.
Рішенням Виконкому Шевченківської сільської ради від 30 травня 2011 року № 23 дозволено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_15 будівництво гаража за індивідуальним проектом загальним розміром 4,0 х 6,0 м, розташованого на АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,18 га, яка рахується за ними згідно запису в земельно-кадастровій книзі. Зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_15 оформити в архітектурно-планувальному бюро при головному архітекторі району технічну документацію на будівництво гаражу.
Встановлено, що спір між сторонами виник у 1984 році за життя матері позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , який не вирішено дотепер.
Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 листопада 2011 року серії ВРО №058361, договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 18 жовтня 2016 року, посвідченого державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за
№ 2-2114 встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок з відповідними надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
За належним позивачу ОСОБА_1 на праві власності житловим будинком, згідно з довідкою Шевченківської сільської ради від 16 січня 2017 року № 61, значиться присадибна ділянка розміром 0,15 га, яка перейшла у користування позивача разом з житловим будинком, відповідно до статей 377 ЦК України та 120 ЗК України.
21 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до сільського голови із заявою про встановлення межі його господарства з сусідкою - ОСОБА_2 .
Листом від 20 квітня 2016 року № 234 Шевченківська сільська рада рекомендувала ОСОБА_1 звернутися до суду.
Листом від 22 червня 2016 року № 312 Шевченківська сільська рада повідомила ОСОБА_1 про те, що комісією встановлено, що між його господарством та господарством ОСОБА_2 межі не порушено. У разі незгоди з рішенням комісії, рекомендувала ОСОБА_1 звернутися до суду.
Рішенням Шевченківської сільської ради від 21 вересня 2016 року №119 «Про затвердження технічної документації щодо відновлення та встановлення меж на земельні ділянки та передачу їх у приватну власність» затверджено виготовлену ТОВ «Земельно-кадастровий центр» технічну документацію із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж на земельну ділянку, передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 площею 0,18 га (кадастровий номер 3221289501:01:02