Постанова
Іменем України
18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 353/1151/17
провадження № 61-5114св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Палагицька сільська рада Тлумацького району Івано-Франківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тлумацького районного суду від 19 листопада 2019 року в складі судді Лущак Н. І. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Палагицька сільська рада Тлумацького району Івано-Франківської області про визнання заповіту недійсним,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Палагицька сільська рада Тлумацького району Івано-Франківської області, про визнання заповіту недійсним.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16 липня 1999 року в селі Палагичі Тлумацького району Івано-Франківської області її бабуся ОСОБА_4 склала заповіт, який посвідчений 16 липня 1999 року секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Рузевич М. В та зареєстрований в реєстрі за № 18, відповідно до якого все своє майно: житловий будинок з надвірними будівлями, приватизовану земельну ділянку площею 0,85 га заповіла її батьку ОСОБА_5 .
Після досягнення похилого віку бабуся, яка проживала одна, почала хворіти, в результаті чого втратила здатність до самообслуговування, у зв`язку з чим потребувала постійної сторонньої допомоги. Через вказані причини батько переїхав проживати до бабусі в село Палагичі Тлумацького району Івано-Франківської області. В останні роки у бабусі почастішали головні болі, які турбували її, тому 30 вересня 2015 року у супроводі її батька ОСОБА_5 та матері ОСОБА_3 , бабуся звернулася за медичною допомогою до лікаря психіатра, де після огляду їй було встановлено діагноз: розлади психіки та поведінки внаслідок дисцикулярної енцефалопатії у вигляді психоорганічного синдрому з маячними включеннями.
З роками хвороба прогресувала, самопочуття бабусі ставало ще гіршим, вона часто скаржилася на безсоння, почуття постійної тривоги, порушення сприйняття, мислення, емоцій та пам`яті, почала розмовляти сама з собою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловому будинку на АДРЕСА_1 її батько ОСОБА_5 помер.
Після смерті батька, тітка позивачки ОСОБА_6 (бабуся відповідача) забрала ОСОБА_4 до себе. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй на день смерті майно.
06 вересня 2017 року позивач, як спадкоємець за правом представлення, звернулася до приватного нотаріуса Тлумацького районного нотаріального округу Івано-Франкіської області Водославської Н. В. із заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріусом їй було відмовлено, оскільки право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, який складено бабусею ОСОБА_4 21 березня 2017 року на ім`я ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що заповідальне розпорядження ОСОБА_4 , посвідчене 21 березня 2017 року, не відповідає волі заповідача і волевиявлення спадкоємця, не було вільним, адже в момент підписання і посвідчення заповіту, заповідач ОСОБА_4 через свою психічну хворобу та досить похилий вік 83 роки не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 від 21 березня 2017 року на користь ОСОБА_2 , посвідчений секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Камінською В. П., зареєстрований в реєстрі за № 8.
03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про застосування наслідків нікчемності заповіту, посилаючись на те, що заповіт від 21 березня 2017 року посвідчений секретарем Палагицької сільської ради Камінською В. П. складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Ухвалою Тлумацького районного суду від 11 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемності заповіту у справі за позовом ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Палагицька сільська рада Тлумацького району Івано-Франківської області, про визнання заповіту недійсним залишено без розгляду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тлумацького районного суду від 19 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Палагицька сільська рада Тлумацького району Івано-Франківської області, про визнання заповіту недійсним відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заповіт ОСОБА_4 від 21 березня 2017 року, посвідчений секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Камінською В. П., відповідає вимогам чинного законодавства. Позивачем ОСОБА_1 та її представниками не доведено, обставин щодо відсутності волевиявлення бабусі ОСОБА_4 на час складання оспорюваного заповіту, а також не надано доказів на підтвердження того, що на момент укладення оспорюваного правочину покійна ОСОБА_4 не могла усвідомлювати значення своїх дій, або керувати ними.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Тлумацького районного суду від 19 листопада 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що на час складання оспорюваного заповіту волевиявлення ОСОБА_4 було вільним, відповідало її внутрішній волі, вчиняючи особисте розпорядження на випадок своєї смерті спадкодавець розуміла значення своїх дій та могла керувати ними. Доводів на спростування зазначених обставин позивачем чи його представником суду не надано.При посвідченні заповіту дотримані вимоги щодо його форми, заповіт складений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання та посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі
У березні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Тлумацького районного суду від 19 листопада 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, та ухвалити нове судове рішення.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень, з урахуванням уточненої касаційної скарги, заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права - статті 215, 1247, 1253, 1255, 1257 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 204/1905/16-ц, від 18 жовтня 2018 року у справі № 756/10774/16, від 05 лютого 2020 року у справі № 199/10949/14-ц, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14.
Також зазначає, що всупереч Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріальна дія, а саме посвідчення заповіту 21 березня 2017 року від імені ОСОБА_4 секретарем Палагицької сільської ради ОСОБА_7 вчинялась поза приміщенням органу місцевого самоврядування та у посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій ОСОБА_7 не записано справжнє місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, відсутня вказівка про час складання заповіту, а також заповіт посвідчено з порушенням нотаріальної таємниці заповіту.
Також зазначає, що спірний заповіт від 21 березня 2017 року не зареєстровано в Спадковому реєстрі згідно вимог Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів, оскільки ні заповідачем ОСОБА_4 , ні секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області заява ОСОБА_4 про реєстрацію спірного заповіту не подавалась до Івано-Франківської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» у строк передбачений пунктом 10 Порядку.Крім того, заповіт від імені ОСОБА_4 зареєстрований в реєстрі за № 61182465 06 вересня 2019 року в той час, як заповіт посвідчений секретарем Палагицької сільської ради Камінською В. П. 21 березня 2017 року. Вказує, що згідно Витягів про реєстрацію в спадковому реєстрі від 06 вересня 2017 року невірно вказано місце проживання та перебування заповідача ОСОБА_4 , адже ОСОБА_4 на день смерті була зареєстрована та проживала в будинку АДРЕСА_1 , в той час як в обидвох Витягах № 8996097 та № 50922333 про реєстрацію в Спадковому реєстрі в графі «місце проживання та місце перебування заповідача» вказано «вул. Центральна».
Доводи інших учасників справи
У вересні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Тлумацького районного суду.
Справа надійшла до Верховного Суду у серпні 2020 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_4 (бабуся позивача), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була постійним жителем села Палагичі та на день смерті була зареєстрована та проживала в будинку АДРЕСА_1 . На день її смерті за вказаною адресою були зареєстровані: правнучка ОСОБА_2 (відповідач), праправнучка ОСОБА_8 (т. 1 а. с. 35 зворот).
Згідно копії свідоцтва про народження батько позивача ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і його батьками були ОСОБА_9 та ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 6). Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 і її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (законний представник) (т. 1 а. с. 15).
З копій довідок лікарської консультативної комісії Тлумацької ЦРЛ № 8 від 16 липня 2014 року та № 12 від 24 липня 2015 року встановлено, що ОСОБА_5 (батько позивача), житель міста Тлумача Івано-Франківської області здоровий і може здійснювати догляд за перестарілою особою (т. 1 а. с. 7, 9). Відповідно до копій довідок лікарської консультативної комісії Тлумацької ЦРЛ № 9 від 16 липня 2014 року та № 13 від 24 липня 2015 року ОСОБА_4 (бабуся позивача) хворіє та по стану здоров`я потребує стороннього догляду, не здатна до самообслуговування (т. 1 а. с. 7, 9). Своєю заявою від 08 жовтня 2014 року ОСОБА_4 дала згоду на те, щоб постійний догляд за нею здійснював її син ОСОБА_5 (батько позивача) (т. 1 а.с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (батько позивача) помер (т. 1 а. с. 11).
Ще за життя ОСОБА_4 посвідчила два заповіти, а саме:
16 липня 1999 року, яким все належне їй майно, жилий будинок з надвірними будівлями, земельну ділянку приватизовану (державний акт на право державної власності на землю від 16 червня 1995 року серії ІІ-ІФ № 047828) в розмірі 0,85 га заповіла ОСОБА_5 (батько позивача) (т. 1 а. с. 5, 45);
21 березня 2017 року, яким жилий будинок і господарські будівлі в даному господарстві, все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона згідно закону матиме право заповіла ОСОБА_2 (відповідач) (т. 1 а. с. 48, 161).
Заповіт від 21 березня 2017 року посвідчений секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Камінською В. П. та зареєстрований в реєстрі 06 вересня 2017 року за реєстраційним номером 8 (т. 1 а. с. 161).
Секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Камінською В. П. було допущено описку в зазначенні по батькові заповідача, а саме вказано « ОСОБА_10 », а не « ОСОБА_11 », яку було виправлено та винесено відповідні зміни Івано-Франківською філією державного підприємства «Національні інформаційні системи» до Спадкового реєстру, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 14 лютого 2018 року № 50922333 (т. 3 а. с. 63 зворот).
Відповідно копії повторного свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а. с. 12).
Після смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) позивач ОСОБА_1 06 вересня 2017 року звернулась до приватного нотаріуса Тлумацького районного нотаріального округу Водославської Н. В. із заявою про прийняла спадщини за законом, спадкоємцем якої міг бути її батько ОСОБА_5 , який помер до відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
11 вересня 2017 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Тлумацького районного нотаріального округу Водославської Н. В. із заявою про прийняла спадщини за заповітом (т. 1 а. с. 49).
Постановою приватного нотаріуса Тлумацького районного нотаріального округу Водославської Н. В. № 747/02-31 від 24 листопада 2017 року спадкоємцю ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, який складено її бабусею ОСОБА_4 21 березня 2017 року на ім`я ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 14, а. с. 33-61).
Судом першої інстанції на підставі заявленого клопотання законного представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ухвалою суду від 28 січня 2019 року (т. 2 а. с. 171-174), яка змінена постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 березня 2019 року (т. 2 а. с. 215-218), призначено у справі посмертну судово-психіатричну експертизу на вирішення якої поставлено питання: чи страждала ОСОБА_4 (бабуся позивача і прабабуся відповідача) на момент вчинення заповіту, посвідченого 21 березня 2017 року секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Камінською В. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 8, психічним захворюванням та чи могла вона усвідомлювала значення своїх дій та керувати ними в момент вчинення заповіту, проведення якої доручено Комунальному закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта Комунальному закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» від 11 травня 2019 року № 08/К встановлено, що у зв`язку з недостатністю в медичній документації даних про психачний стан ОСОБА_4 та невідповідностями у встановленому діагнозі дійти відповіді на поставлені питання не виявляється можливим (т. 3 а. с. 2-8).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подіб