ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2021 року
м. Київ
справа № 280/369/19
адміністративне провадження № К/9901/18770/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Дашутіна І.В., Шишова О.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 8 липня 2019 року (суддя Прасов О.О.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року (судді: Семененко Я.В., Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.)
у справі за позовом Приватного підприємства «СІАТА»
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне підприємство «СІАТА» (надалі також - Позивач, ПП «СІАТА») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі також - Відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області, правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2019 року №0000591409.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Позивач вказував, що Відповідачем протиправно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки реальність господарських операцій за договорами з контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку. В той же час, висновки контролюючого органу про безтоварність операцій носять характер припущень, які ґрунтуються лише на непідтвердженій належними доказами інформації.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 8 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області, яким Приватному підприємству "СІАТА" збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 947801 грн. 25 коп., з яких: за податковими зобов`язаннями - 758241 грн. 00 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 189560 грн. 25 коп.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про правомірне відображення Позивачем в податковому обліку наслідків господарських операцій з ТОВ «ПРОМ-ЮНИОН», ТОВ «АЛЛЕРІОН», ТОВ «АГРАРНІ ТРАДИЦІЇ СВ», ТОВ «МЕСАДА», ТОВ «АРКАНДО», ТОВ «ІНТЕР ЛЕНД», оскільки здійснення таких операцій підтверджується сукупністю доказів поданих до перевірки та до судового розгляду.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та вказуючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, просив рішення судів скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу Позивач вказував про законність та обґрунтованість рішень, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами перевірки Позивача Відповідачем складено акт від 28 листопада 2018 року №741/08-01-14-09/32469799, згідно з висновками якого Позивачем допущено порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 758241,00 грн., в тому числі за квітень 2017 року в сумі 45589,00 грн., за липень 2017 року в сумі 117400,00 грн., за серпень 2017 року в сумі 312728,00 грн., за квітень 2018 року в сумі 122644,00 грн., за травень 2018 року в сумі 91394,00 грн., за червень 2018 року в сумі 68487,00 грн.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 січня 2019 року №0000591409, яким ПП «СІАТА» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 947801 грн. 25 коп., з яких: 758241 грн. - за податковими зобов`язаннями; 189560 грн. 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Фактичною підставою прийняття вказаного повідомлення-рішення стали висновки Відповідача про безпідставне включення Позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість внаслідок відображення в податковому обліку наслідків операцій із ТОВ «ПРОМ-ЮНИОН», ТОВ «АЛЛЕРІОН», ТОВ «АГРАРНІ ТРАДИЦІЇ СВ», ТОВ «МЕСАДА», ТОВ «АРКАНДО», ТОВ «ІНТЕР ЛЕНД», здійснення яких не підтверджене.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що господарські операції з придбання Позивачем товару та робіт у контрагентів є нереальними. Відповідач наголошує на тому, що контрагенти Позивача не мали достатньої кількості ресурсів, необхідних для поставки товарів та здійснення робіт.
Окрім того, на думку податкового органу, судами не надано належної оцінки тому факту, що ПП «Сіата» не надано будь-які документи щодо транспортування товару. Таким чином, за твердженнями Відповідача, докази на яких ґрунтуються вимоги Позивача, не відповідають вимогам статей 72, 73,7 4, 75 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також Відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суд:
- від 20 лютого 2018 року №809/117/13-а, згідно з яким первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій постачання товарів або надання послуг, трудових ресурсів, технічного персоналу, транспортних засобів, у зв`язку з чим не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг;
- від 14 травня 2019 року №820/3546/18, згідно з яким наявність у платника окремих первинних документів є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не лише оформлення відповідних документів.
3.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, Позивач посилається на те, що, ухвалюючи рішення, суди надали вичерпну правову оцінку обставинам, які в сукупності та взаємозв`язку свідчать про фактичне здійснення операцій між Позивачем та ТОВ «ПРОМ-ЮНИОН», ТОВ «АЛЛЕРІОН», ТОВ «АГРАРНІ ТРАДИЦІЇ СВ», ТОВ «МЕСАДА», ТОВ «АРКАНДО», ТОВ «ІНТЕР ЛЕНД».
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права в межах, встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом частини другої цієї статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному Позивачем індивідуальному акту в контексті дотримання Відповідачем частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при його прийнятті, Суд звертає увагу на таке.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадже