ПОСТАНОВА
Іменем України
25 березня 2021 року
Київ
справа №1.380.2019.003692
адміністративне провадження №К/9901/508/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Гулик А. Г.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року (головуючий суддя - Нос С. П., судді: Кухтей Р. В., Онишкевич Т. В.) у справі № 1.380.2019.003692 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг емоцій «!ФЕСТ» до Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (далі - Департамент ДАБІ у Львівській області), про визнання протиправною і скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдинг емоцій «!ФЕСТ» (далі - Товариство, позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправною і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 18 липня 2019 року № 59587062 прийняту державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кізюк Р. О. (далі - спірна постанова відділу ДВС від 18 липня 2019 року № 59587062).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки Департамент ДАБІ у Львівській області пропустив установлений строк пред`явлення виконавчого документа (постанова № 20пз/1г/1013-6/4894-18 від 24 жовтня 2018 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності) до виконання, то відповідач повинен був повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, а не приймати його до виконання та виносити спірну постанову про відкриття виконавчого провадження.
З огляду на вищезазначене, позивач звернувся з позовними вимогами про визнання протиправною та скасування спірної постанови відділу ДВС від 18 липня 2019 року № 59587062.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року, позов задоволено частково.
Скасовано постанову відділу ДВС від 18 липня 2019 року № 59587062 про відкриття виконавчого провадження. У решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що набрання законної сили постановою про накладення штрафу має місце після закінчення 15 днів з дня її винесення та не залежить від оскарження її в судовому порядку, оскільки таке оскарження впливає лише на зупинення строку її виконання, що передбачено нормами Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244 (далі - Порядок № 244). Ураховуючи те, що постанова про накладення штрафу на позивача прийнята 24 жовтня 2018 року, то суди попередніх інстанцій визначили, що вона набрала законної сили 09 листопада 2018 року (15 днів з дня її винесення), а не 25 червня 2019 року, як вважає пред`явник виконавчого документа - Департамент ДАБІ у Львівській області. Поряд з цим суди зазначили, що строк пред`явлення постанови про накладення штрафу становить три місяці з дня набрання нею законної сили, отже строк пред`явлення постанови як виконавчого документа до примусового виконання розпочався 09 листопада 2018 року та сплив 09 лютого 2019 року, отже ДАБІ, звернувшись 25 червня 2019 року до відділу ДВС, пропустило встановлений строк пред`явлення виконавчого документу до виконання.
Таким чином суди дійшли висновків, що відповідач не мав законних підстав приймати спірну постанову до виконання. При цьому, з огляду на відсутність у спірної постанови відділу ДВС такої властивості, як протиправність (адже виконавчий документ відповідав вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»), суди вважали належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача саме скасування цієї постанови. Тому позовні вимоги задоволено частково.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги. Позиція інших учасників справи.
У касаційній скарзі Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - ДАБІ) посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.
В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що оскарження постанови про накладення штрафу в установлений законом строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду, а тому така не могла бути пред`явлена до примусового виконання раніше дати набрання законної сили рішенням суду як така, що не набрала законної сили.
Саме тому, на переконання ДАБІ, після того, як за наслідками судового оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної документації, судове рішення набрало законної сили (у даному випадку постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року), Департамент ДАБІ у Львівській області (у межах тримісячного строку з урахуванням строку на добровільну сплату порушником штрафу) пред`явив 18 липня 2019 року постанову (виконавчий документ) до ДВС для примусового виконання
Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Товариство вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права для встановлення юридично-значимих фактів, а саме: пункт 26 Порядку № 244 при визначенні моменту набрання постановою про накладення штрафу законної сили, як виконавчого документа; частин першої, четвертої та шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» при визначенні строку пред`явлення виконавчого документу (постанови про накладення штрафу) до виконання.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ДАБІ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року.
Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Соколова В. М. від 24 березня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до статі 345 КАС України.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
24 жовтня 2018 року головний інспектор будівельного нагляду Департаменту ДАБІ у Львівській області виніс постанову № 20пз/1г/1013-6/4894-18 про накладення штрафу на позивача за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Позивач 14 листопада 2018 року оскаржив вищезазначену постанову про накладення штрафу до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року (справа №1340/5405/18) позов Товариства про визнання протиправною і скасування постанови Департаменту ДАБІ у Львівській області № 20пз/1г/1013-6/4894-18 залишено без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою позивача до суду.
Згодом, 21 лютого 2019 року позивачем повторно подано позов до суду (справа №857/5047/19) про визнання протиправною і скасування згаданої постанови Департаменту ДАБІ у Львівській області, який ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року було залишено без розгляду, через пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (справа №857/5047/19) ухвалу про залишення позову без розгляду від 24 квітня 2019 року залишено без змін.
Уважаючи, що у день прийняттям судом апеляційної інстанції рішення у справі № 857/5047/19, виконавчий документ, а саме: постанова № 20пз/1г/1013-6/4894-18 набрав законної сили, Департамент ДАБІ у Львівській області звернувся до відділу ДВС.
18 липня 2019 року відділ ДВС відкрив виконавче провадження № 59587062 про стягнення з Товариства на користь Департаменту ДАБІ у Львівській області штрафу у розмірі 1 656 900,00 грн (примусове виконання постанови № 20пз/1г/1013-6/4894-18 від 24 жовтня 2018 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності).
Уважаючи постанову відділу ДВС № 59587062 від 18 липня 2019 року про відкриття виконавчого провадження протиправною, Товариство звернулося до суду з цим позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі -Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (пункт 6).
Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону № 1404-VIII, за приписами пунктів 6, 7 частини першої якої у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) та строк пред`явлення рішення до виконання.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).
За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 12 Закону № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до п