ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2021 року
м. Київ
справа № 826/9844/16
адміністративне провадження № К/9901/13137/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Дашутіна І.В., Шишова О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 січня 2020 року (суддя Чудак О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року (судді Оксененко О.М., Лічевецький І.О., Мельничук В.П.)
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі також - Відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2016 року №779/201.
Посилаючись на невідповідність оскаржуваного індивідуального акта вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), Позивач, зокрема, зазначив, що, успадкувавши від своєї сестри майно та, з огляду на прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо деяких питань спадкування» від 20.10.2014 №1709-VII, він не повинен сплачувати податок з доходів фізичних осіб.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство надавало можливість сплачувати податок на доходи фізичних осіб за нульовою ставкою у разі якщо об`єкти спадщини успадковуються членами сім`ї спадкодавця першого ступеню споріднення. Оскільки Позивач отримав спадщину від сестри, яка податковим законодавством визначалась як член сім`ї другої групи споріднення, відповідні доходи підлягали оподаткуванню за ставкою 5%.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Позивач звернувся з касаційною скаргою тапросив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Згідно з обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 5 грудня 2014 успадкував від своєї сестри ОСОБА_3 нерухоме майно: 1/2 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , загальною вартістю майна 319 988 грн.
Відповідно до інформації, відображеної Дев`ятою київською державною нотаріальною конторою у податковому розрахунку за ІV квартал 2014 року на користь ОСОБА_1 нараховано дохід у суму 319 998,00 грн., без урахування податку на доходи фізичних осіб.
За результатами проведеної перевірки Позивача відповідачем складно акт перевірки від 18 лютого 2016 року №249/1854708635, згідно з висновками якої позивачем порушено вимоги пункту 176.1 статті 176, пункту 174.3 статті 179 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України).
Висновки відповідача про порушення наведених норм ґрунтуються на тому, що Позивачем не подано податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, не задекларовано дохід отриманий у вигляді вартості успадкованого майна в сумі 319988 грн, не нараховано та не сплачено у бюджет ПДФО за 2014 рік у сумі 15999,40 грн.
29 березня 2016 року ДПІ у Шевченківському районі прийнято податкового повідомлення-рішення №779/201 про збільшення суми грошового зобов`язання позивача по ПДФО за податковими зобов`язаннями на 15999,40 грн та за штрафними санкціями на 4169,85 грн (в тому числі, відповідно до пункту 123.1 статті 120 ПК України в сумі 3999,85 грн, відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України в сумі 170 грн за неподання декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік).
За наслідками оскарження цього податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві скарга позивача була залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись з такими рішеннями Відповідача та вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся з цим позовом до суду.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
У касаційній скарзі, обґрунтовуючи порушення норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, Позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що:
- ОСОБА_1 дії здійснювались з дотриманням положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та на підставі інформації офіційного видання «Урядовий кур`єр», згідно з якою: «..крім того законодавці скасували обов`язкове здійснювання оцінки майна та встановили нульову ставку податку, якщо майно успадковують спадкоємці першої та другої черги за законом та заповітом»;
- суди неправильно тлумачили норми Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а саме статтю 7, яка визначає випадки проведення оцінки майна та безпідставно зазначають, що цей Закон стосується змін щодо обов`язковості проведення оцінки майна, однак не стосуються питання оподаткування об`єктів спадщини.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права в межах, встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом частини другої цієї статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному Позивачем індивідуальному акту в контексті дотримання Відповідачем частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при його прийнятті, Суд звертає увагу на таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, визначається положеннями Податкового кодексу України (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування податковим на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.
Згідно з підпунктом 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 ПК України об`єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, а саме 5 відсотків бази оподаткування, вартість будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення.
Вартість власності, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення оподатковується за нульовою ставкою (підпункт 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 ПК України).
Підпункт 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, в тому числі усиновлені. Інші члени сім`ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.
За змістом пункту 174.3 статті 174 Податкового кодексу України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов`язані сплатити податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об`єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини.
Нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку (пункт 174.4 статті 174 ПК України).
Пунктом 179.1 статті 179 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 179.7 статті 179 ПК України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Отже сукупність наведених норм, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що резидент, який отримує спадщину, зобов`язаний подати декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), в якій визначити до сплати та сплатити податок на доходи фізичних осіб у розмірі 5 відсотків вартості об`єкта спадщини, що ним успадкований, крім випадку, якщо резидент є членом сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення. Якщо ж об`єкт спадщини успадковано членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення, а саме батьками, чоловіком або дружиною, дітьми, в тому числі усиновленими, відповідний об`єкт спадщини оподатковується за нульовою ставкою.
При цьому, суд звертає увагу на те, що перелік суб`єктів, які оподатковують успадковане майно за нульовою ставкою, доповнено членами сім`ї спадкодавця другого ступеня споріднення у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування спадщини» від 23 лютого 2017 року №1910-VIII (надалі також - Закон №1910-VIII) та відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень цього Закону застосовується до доходів, отриманих починаючи з 1 січня 2017 року платником податків у вигляді спадщини/дарунка.
Щодо посилань Позивача на прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо деяких питань спадкування» 20 жовтня 2014 року N 1709-VII (надалі також - Закон N 1709-VII), яким статтю 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» доповнено пунктом, то слід зазначити таке.
Так, пунктом 3 Закону N 1709-VII абзац восьмий частини другої статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» доповнено словами «крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні спадкоємцями першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою».
Цей пункт набрав чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону N 1709-VII, тобто 3 грудня 2014 року.
При цьому стаття 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає випадки проведення оцінки майна.
Згідно із цією статтею у редакції у зв`язку із набранням чинності Закону N 1709-VII оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.
Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках:
створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;
реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);
виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);
визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;
приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також